dcsimg

Lifespan, longevity, and ageing

provided by AnAge articles
Maximum longevity: 9.9 years (captivity) Observations: One captive animal lived 9.9 years (Richard Weigl 2005). Although it is possible that maximum longevity is underestimated in this species, they are the smallest of the genus (Ronald Nowak 1999), which may explain their shortest lifespan. Further studies would be useful, however.
license
cc-by-3.0
copyright
Joao Pedro de Magalhaes
editor
de Magalhaes, J. P.
partner site
AnAge articles

Louarn Sechoura ( Breton )

provided by wikipedia BR

Louarn Sechoura (Pseudalopex sechurae) pe louarn an dezerzh perouat a zo ur bronneg kigdebrer bihan eus ar c'herentiad Canidae hag a vev e Suamerika. Ezel bihanañ ar genad Pseudalopex eo.

Gris ha ruz eo e vlevenn ha du eo penn e lost. E gavout a reer eus su Ecuador betek kreiz Perou, en dezerzhioù hag er c'hoadegoù sec'h. En em vagañ a ra diwar amprevaned, krignerien hag evned.

Daveoù

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia authors and editors
original
visit source
partner site
wikipedia BR

Louarn Sechoura: Brief Summary ( Breton )

provided by wikipedia BR

Louarn Sechoura (Pseudalopex sechurae) pe louarn an dezerzh perouat a zo ur bronneg kigdebrer bihan eus ar c'herentiad Canidae hag a vev e Suamerika. Ezel bihanañ ar genad Pseudalopex eo.

Gris ha ruz eo e vlevenn ha du eo penn e lost. E gavout a reer eus su Ecuador betek kreiz Perou, en dezerzhioù hag er c'hoadegoù sec'h. En em vagañ a ra diwar amprevaned, krignerien hag evned.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia authors and editors
original
visit source
partner site
wikipedia BR

Guineu de Sechura ( Catalan; Valencian )

provided by wikipedia CA

La guineu de Sechura (Lycalopex sechurae) és una espècie de cànid sud-americà. La guineu de Sechura és l'espècie més petita del gènere Lycalopex.

Té el pelatge de color marró pàl·lid, amb la punta de la cua negra. La seva distribució s'estén des de l'Equador fins al Perú. S'alimenta de llavors, coleòpters, rosegadors i ocells. Se la pot trobar en ambients variats, des de deserts fins a boscos àrids.

Referències

 src= A Wikimedia Commons hi ha contingut multimèdia relatiu a: Guineu de Sechura Modifica l'enllaç a Wikidata


license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autors i editors de Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia CA

Guineu de Sechura: Brief Summary ( Catalan; Valencian )

provided by wikipedia CA

La guineu de Sechura (Lycalopex sechurae) és una espècie de cànid sud-americà. La guineu de Sechura és l'espècie més petita del gènere Lycalopex.

Té el pelatge de color marró pàl·lid, amb la punta de la cua negra. La seva distribució s'estén des de l'Equador fins al Perú. S'alimenta de llavors, coleòpters, rosegadors i ocells. Se la pot trobar en ambients variats, des de deserts fins a boscos àrids.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autors i editors de Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia CA

Pes pouštní ( Czech )

provided by wikipedia CZ
ikona
Tento článek není dostatečně ozdrojován a může tedy obsahovat informace, které je třeba ověřit.
Jste-li s popisovaným předmětem seznámeni, pomozte doložit uvedená tvrzení doplněním referencí na věrohodné zdroje.

Pes pouštní či pes Sechura (Lycalopex sechurae, synonymum 'Pseudalopex sechurae') je velmi malá šelma z čeledi psovitých (Canidae) z aridních oblastí Jižní Ameriky.

Výskyt

Areál psa pouštního se nalézá v Jižní Americe, v pásmu pobřežních pustin od středního Peru až po jižní Ekvádor. Obývá především planiny, polopustiné a pustinné terény. Vystupuje jen do výše 1000 m n. m. Často se zdržuje u pouště Sechura, odkud je odvozeno jeho latinské druhové a české synonymní jméno. Blízkosti člověka se vyhýbá.

Popis

Je to velmi malá šelma, délka jeho těla se pohybuje 50 až 78 cm, z toho ocas tvoří podstatnou část délky těla, 25 až 37 cm. Hmotnost psa pouštního se pohybuje od 2,6 do 4,2 kg. Má poměrně krátké nohy, ale zato silný a huňatý ocas, připomínající spíše ocas lišky. Zbarvení je nejčastěji šedé se zlatým podkladem, může být však i krémové barvy. Má červenohnědě zbarvené vnější strany uší, okolí očí a nohy. Zuby jsou poměrně malé, adaptované na hmyz a drobnou potravu, avšak s typickou stavbou chrupu psovitých šelem. Zubní vzorec: I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 2/3 = 42.

Biologie

Pes pouštní je noční šelma. Přes den se ukrývá někde ve stínu pod stromy, v houští, ale i v podzemních norách. Potravu tvoří hlavně brouci, hlodavci, menší ptáci, mršiny, ale i části rostlin. Dokáže vydržet na psovitou šelmu poměrně dlouhé období bez vody a dokáže si vystačit jen s takovým zdrojem vody jako je ranní rosa. Většinou žije samotářsky, občas byl spatřen v párech. O reprodukci je známo jen málo. Potravními konkurenty v okrajových oblastech jsou mu větší příbuzní pes argentinský a pes horský.

Odkazy

V tomto článku byl použit překlad textu z článku Sechuran_fox na anglické Wikipedii.

  1. Červený seznam IUCN 2018.1. 5. července 2018. Dostupné online. [cit. 2018-08-10]
Pahýl
Tento článek je příliš stručný nebo postrádá důležité informace.
Pomozte Wikipedii tím, že jej vhodně rozšíříte. Nevkládejte však bez oprávnění cizí texty.
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia autoři a editory
original
visit source
partner site
wikipedia CZ

Pes pouštní: Brief Summary ( Czech )

provided by wikipedia CZ
ikona Tento článek není dostatečně ozdrojován a může tedy obsahovat informace, které je třeba ověřit.
Jste-li s popisovaným předmětem seznámeni, pomozte doložit uvedená tvrzení doplněním referencí na věrohodné zdroje.

Pes pouštní či pes Sechura (Lycalopex sechurae, synonymum 'Pseudalopex sechurae') je velmi malá šelma z čeledi psovitých (Canidae) z aridních oblastí Jižní Ameriky.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia autoři a editory
original
visit source
partner site
wikipedia CZ

Sechurafuchs ( German )

provided by wikipedia DE
Wissenschaftlicher Name Lycalopex sechurae (Thomas, 1900)
 src=
Verbreitungskarte des Sechurafuchs

Der Sechurafuchs oder Sechuran-Fuchs (Lycalopex sechurae, Syn.: Pseudalopex sechurae) ist eine Art der Echten Hunde, die die küstennahen Wüsten Nord-Perus und Süd-Ecuadors bewohnt. Seine Kopf-Rumpf-Länge liegt zwischen 53 und 59 cm, der Schwanz ist etwa 25 cm lang. Das Gewicht liegt bei ungefähr 4,5 kg. Die Fellfärbung ist Blassagouti, die Schwanzspitze ist schwarz.

Literatur

  • Ronald M. Nowak: Walker's Mammals of the World. Johns Hopkins University Press, 1999 ISBN 0-8018-5789-9.
  • Graham Batemann: Die Tiere unserer Welt Raubtiere, Deutsche Ausgabe: Bertelsmann Verlag, 1986.

Weblinks

 src= Commons: Sechurafuchs (Pseudalopex sechurae) – Sammlung von Bildern, Videos und Audiodateien
 title=
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia Autoren und Herausgeber
original
visit source
partner site
wikipedia DE

Sechurafuchs: Brief Summary ( German )

provided by wikipedia DE
 src= Verbreitungskarte des Sechurafuchs

Der Sechurafuchs oder Sechuran-Fuchs (Lycalopex sechurae, Syn.: Pseudalopex sechurae) ist eine Art der Echten Hunde, die die küstennahen Wüsten Nord-Perus und Süd-Ecuadors bewohnt. Seine Kopf-Rumpf-Länge liegt zwischen 53 und 59 cm, der Schwanz ist etwa 25 cm lang. Das Gewicht liegt bei ungefähr 4,5 kg. Die Fellfärbung ist Blassagouti, die Schwanzspitze ist schwarz.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia Autoren und Herausgeber
original
visit source
partner site
wikipedia DE

Dhelpra seçurane ( Albanian )

provided by wikipedia emerging languages

Dhelpra seçurane ( Lycalopex sechurae ), i quajtur edhe si dhelpra e praruar e shkretëtirë apo Zorro seçuran , është një kanid i vogël Amerikës Jugore të lidhura ngushtë me dhelpra të tjera të Amerikës së Jugut "të rreme" ose Zorro . Ajo është gjetur në shkretëtirën e Sechura në Ekuadorin jugperëndimor dhe Perun veriperëndimore[1] .

Përshkrimi

Dhelpra seçurane është një prej kanidëve më të vegjël, peshon 2.6 deri në 4.2 kilogramë (5.7 deri 9.3 lb), me një gjatësi kokë dhe trup prej 50 deri 78 centimetra (20 deri 31 in) dhe një bisht 27-234 centimetra (11 në 13 in). Leshi i tij është agouti gri mbi pjesën më të madhe të trupit, duke u zbehur në të bardhë ose me krem ​​me ngjyrë në nënshartesa. Ka shenja kafe të kuqërremta në pjesën e pasme të veshëve, rreth syve dhe këmbëve. Muzgu është gri i errët dhe një brez gri shkon përtej gjoksit. Bishti i saj është i mbuluar me të zezë. Ka dhëmbë të vegjël, të përshtatur për tu ushqyer me insekte dhe bimë të thatë .

Numri i kromozomit është 2n = 74.

Shpërndarja dhe habitati

Habitati i identifikuar në shkretëtirën e Sechuras , ndodhet nëEkuadorin jugperëndim dhe Perusëperëndimore , në lartësi nga niveli i detit deri në të paktën 1,000 metra (3,300 ft), dhe ndoshta shumë më e lartë. Brenda këtij rajoni është raportuar nga fushat perëndimore të Andeve poshtë në bregdet, duke banuar në shkretëtira, pyje të thatë dhe plazhe. Nuk ka nënspecie të njohura.

Disa fosile të dhelprave seçurane janë të njohura nga Pleistoceni i vonë i Ekuadorit dhe Perusë, afër vargut moderne. Analiza gjenetike sugjeron që familja më e afërt e gjallë e dhelprës seçurane është dhelpra e Darvinit , e cila është vendase në Kili .

Sjellja dhe dieta

Dhelpra seçurane është krijesë nate , dhe harxhon orët e ditës në një strofull të gërmuar në tokë. Në përgjithësi është i vetmuar, megjithëse herë pas here shihet duke udhëtuar në çifte.Këlyshët lindin në Tetor dhe Nëntor, megjithëse shumë pak dihen për sjelljen e saj riprodhuese.

Dhelpra është një ushqyes oportunist, dhe dieta e saj ndryshon shumë në varësi të stinës dhe habitatit lokal. Ёshtë zbuluar se ushqehet me bishtajore të farave , veçanërisht ato të kaçubave Prosopis juliflora dhe të shkurreve të kaperit , si dhe frutin e bimëve Cordia dhe mito , dhe është i aftë të mbijetojë në një dietë krejtësisht barishtore kur është e nevojshme. Sidoqoftë, më shpesh, ajo ha edhe insekte, brejtës dhe vezë zogjsh si pjesë e dietës së saj. Ndoshta mund të mbijetojë për periudha të gjata kohore pa pirë, duke jetuar me ujë në ushqimin e tij.

Konservimi

Dhelpra seçurane është e kërcënuar nga humbja e habitatit, e cila ka qenë veçanërisht e gjerë në Ekuador. Ata kanë qenë të njohur se gjuajnë bagëtitë lokale, si pula, dhe janë gjuajtur për të zvogëluar sulmet e tilla dhe në mënyrë që pjesët e trupit të tyre të mund të përdoren në zejtari lokale, ilaç popullor ose rituale magjike. Kafsha konsiderohet me rrezik të ulët në Ekuador, dhe gjuetia nuk lejohet në Peru pa licencë. Speciet janë renditur si të Kërcënuara nga IUCN .

Referenca

  1. ^ "Wozencraft, W.C. (2005). "Order Carnivora". In Wilson, D.E.; Reeder, D.M (eds.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Johns Hopkins University Press. ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494". Mungon ose është bosh parametri |language= (Ndihmë!); Mungon ose është bosh |url= (Ndihmë!)
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autorët dhe redaktorët e Wikipedia

Dhelpra seçurane: Brief Summary ( Albanian )

provided by wikipedia emerging languages

Dhelpra seçurane ( Lycalopex sechurae ), i quajtur edhe si dhelpra e praruar e shkretëtirë apo Zorro seçuran , është një kanid i vogël Amerikës Jugore të lidhura ngushtë me dhelpra të tjera të Amerikës së Jugut "të rreme" ose Zorro . Ajo është gjetur në shkretëtirën e Sechura në Ekuadorin jugperëndimor dhe Perun veriperëndimore .

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autorët dhe redaktorët e Wikipedia

Lycalopex sechurae ( Interlingua (International Auxiliary Language Association) )

provided by wikipedia emerging languages

Lycalopex sechurae es un specie de Lycalopex.

Nota
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia authors and editors

Lycalopex sechurae ( Belarusian )

provided by wikipedia emerging languages

Lycalopex sechurae — від клясы сысуноў атрада драпежных сямейства сабачых.

Зьнешні выгляд

Даўжыня цела 50—78 см, даўжыня хваста 27—34 см; маса дарослых 2.6—4.2 кг, вышыня 22—36 см. Галава малая. Вушы доўгія. Хвост доўгі, пушысты. Мех шэры.

Вонкавыя спасылкі

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Аўтары і рэдактары Вікіпедыі

Lycalopex sechurae: Brief Summary ( Belarusian )

provided by wikipedia emerging languages

Lycalopex sechurae — від клясы сысуноў атрада драпежных сямейства сабачых.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Аўтары і рэдактары Вікіпедыі

Sichura atuq ( Quechua )

provided by wikipedia emerging languages

Sichura atuq (Lycalopex sechurae = Pseudalopex sechurae = Dusicyon sechurae) nisqaqa huk aycha uquq ñuñuq uywam, Piruwpa, Ikwadurpa chalanpi kawsaq.

Sichura nisqa ch'in pachapi kawsaq atuqmi.

Pukyukuna

  1. Asa, C., Cossíos, E.D. & Williams, R. 2008. Pseudalopex sechurae. IUCN 2010. Lista Roja de Especies Amenazadas IUCN. Version 2010.1. . Consultado el 20 Abril 2010.

Hawa t'inkikuna

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia authors and editors

Sichura atuq: Brief Summary ( Quechua )

provided by wikipedia emerging languages

Sichura atuq (Lycalopex sechurae = Pseudalopex sechurae = Dusicyon sechurae) nisqaqa huk aycha uquq ñuñuq uywam, Piruwpa, Ikwadurpa chalanpi kawsaq.

Sichura nisqa ch'in pachapi kawsaq atuqmi.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia authors and editors

Περουβιανή αλεπού της ερήμου ( Greek, Modern (1453-) )

provided by wikipedia emerging languages
Sechuran fox.jpg

Η περουβιανή αλεπού της ερήμου (Lycalopex sechurae), που ονομάζεται επίσης αλεπού της Σετσούρας, είναι ένα μικρό νοτιοαμερικανικό είδος κυνίδη στενά συγγενικό με άλλες «ψευδείς» αλεπούδες ή λυκαλώπεκες. Βρίσκεται στην Έρημο Σετσούρα στο νοτιοδυτικό Ισημερινό και στο βορειοδυτικό Περού.[1]

Περιγραφή

Η περουβιανή αλεπού της ερήμου είναι μικρή για κυνίδης, ζυγίζοντας 2,6 έως 4,2 κιλά, με μήκος κεφαλής και σώματος 50 έως 78 εκατοστά και ουρά 27 έως 34 εκατοστά. Η γούνα της είναι γκρίζο αγκούτι στο μεγαλύτερο μέρος του σώματος, ξεθωριάζοντας σε άσπρο ή κρεμ χρώμα στην κοιλιά. Υπάρχουν κοκκινωπά καφέ σημάδια στην πίσω πλευρά των αφτιών, γύρω από τα μάτια, και στα πόδια. Το ρύγχος είναι σκούρο γκρι, και μια γκρίζα λωρίδα εκτείνεται δια μέσου του στήθους. Η ουρά της είναι μαύρη στην άκρη. Έχει μικρά δόντια, προσαρμοσμένα για να τρέφεται με έντομα και ξηρά φυτά, με αλεπουδίσιους κυνόδοντες.[2]

Ο αριθμός χρωμοσωμάτων είναι 2n=74.[3]

Παραπομπές

  1. Wozencraft, W. C. (2005). «Order Carnivora». Στο: Wilson, D. E.; Reeder, D. M. Mammal Species of the World (3rd έκδοση). Johns Hopkins University Press. ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494.
  2. Asa, C. & Cossios, E.D. Canids: Foxes, Wolves, Jackals and Dogs. Status Survey and Conservation Action Plan (PDF). International Union for Conservation of Nature and Natural Resources/Species Survival Commission Canid Specialist Group. σελίδες 69–72. Αρχειοθετήθηκε από το πρωτότυπο (PDF) στις 1 Ιουλίου 2013.
  3. Wayne, R. K.; Geffen, E.; Girman, D. J.; Koepfli, K. P.; Lau, L. M.; Marshall, C. R. (1997). «Molecular Systematics of the Canidae». Systematic Biology 46 (4): 622. doi:10.1093/sysbio/46.4.622. PMID 11975336.
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Συγγραφείς και συντάκτες της Wikipedia

Περουβιανή αλεπού της ερήμου: Brief Summary ( Greek, Modern (1453-) )

provided by wikipedia emerging languages
Sechuran fox.jpg

Η περουβιανή αλεπού της ερήμου (Lycalopex sechurae), που ονομάζεται επίσης αλεπού της Σετσούρας, είναι ένα μικρό νοτιοαμερικανικό είδος κυνίδη στενά συγγενικό με άλλες «ψευδείς» αλεπούδες ή λυκαλώπεκες. Βρίσκεται στην Έρημο Σετσούρα στο νοτιοδυτικό Ισημερινό και στο βορειοδυτικό Περού.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Συγγραφείς και συντάκτες της Wikipedia

Sechuran fox

provided by wikipedia EN

The Sechuran fox (Lycalopex sechurae), also called the Peruvian desert fox or the Sechuran zorro, is a small South American species of canid closely related to other South American "false" foxes or zorro. It gets its name for being found in the Sechura Desert in northwestern Peru.[1]

Description

The Sechuran fox is small for a canid, weighing 2.6 to 4.2 kilograms (5.7 to 9.3 lb), with a head-and-body length of 50 to 78 centimetres (20 to 31 in) and a tail of 27 to 34 centimetres (11 to 13 in). Its fur is gray agouti over most of the body, fading to white or cream coloured on the underparts. There are reddish-brown markings on the backs of the ears, around the eyes, and on the legs. The muzzle is dark grey, and a grey band runs across the chest. Its tail is tipped with black. It has small teeth, adapted to feed on insects and dry plants, with fox-like canine teeth.[3]

The chromosome number is 2n=74.[4]

Distribution and habitat

First identified in the Sechura desert, the fox inhabits arid environments in southwestern Ecuador and western Peru, at elevations from sea level to at least 1,000 metres (3,300 ft), and possibly much higher. Within this region it has been reported from the western foothills of the Andes down to the coast, inhabiting deserts, dry forests, and beaches.[5] There are no recognised subspecies.

Several fossils of Sechuran foxes are known from the late Pleistocene of Ecuador and Peru, close to the modern range. Genetic analysis suggests that the closest living relative of the Sechuran fox is Darwin's fox, which is native to Chile.[5]

Behavior and diet

The Sechuran fox is nocturnal, and spends the daylight hours in a den dug into the ground. It is generally solitary, although occasionally seen travelling in pairs. Pups are born in October and November, although little else is known of its reproductive behavior.[6]

The fox is an opportunistic feeder, and its diet varies widely depending on the season and local habitat. It has been found to feed on seed pods, especially those of the shrub Prosopis juliflora and of caper bushes, as well as the fruit of Cordia and mito plants, and is capable of surviving on an entirely herbivorous diet when necessary. More commonly, however, it also eats insects, rodents, bird eggs, and carrion as a part of its diet.[7] It can probably survive for long periods of time without drinking, subsisting on the water in its food.[3]Sechuran fox can disperse as many plant species as other more specialized dispensers, such as phyllostomid bat and white-tailed deer.[8]

s been particularly extensive in Ecuador. They have been known to prey on local livestock, such as chickens, and are hunted both to reduce such attacks and so that their body parts can be used in local handicrafts, folk medicine, or magical rituals.[5]

The animal is considered at Low Risk in Ecuador, and hunting is not permitted in Peru without a licence. The species is listed as Near Threatened by the IUCN.[5]

References

  1. ^ a b Wozencraft, W. C. (2005). "Order Carnivora". In Wilson, D. E.; Reeder, D. M. (eds.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Johns Hopkins University Press. ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494.
  2. ^ Asa, C.; Cossíos, E.D. & Williams, R. (2008). "Pseudalopex sechurae". IUCN Red List of Threatened Species. 2008. Retrieved 6 March 2009.old-form url
  3. ^ a b Asa, C. & Cossios, E.D. Canids: Foxes, Wolves, Jackals and Dogs. Status Survey and Conservation Action Plan (PDF). International Union for Conservation of Nature and Natural Resources/Species Survival Commission Canid Specialist Group. pp. 69–72. Archived from the original (PDF) on 1 July 2013.
  4. ^ Wayne, R. K.; Geffen, E.; Girman, D. J.; Koepfli, K. P.; Lau, L. M.; Marshall, C. R. (1997). "Molecular Systematics of the Canidae". Systematic Biology. 46 (4): 622–53. doi:10.1093/sysbio/46.4.622. PMID 11975336.
  5. ^ a b c d Cossios, E.D. (2010). "Lycalopex sechurae (Carnivora: Canidae)". Mammalian Species. 42 (1): 1–6. doi:10.1644/848.1.
  6. ^ Birdseye, C. (1956). "Observations on a domesticated Peruvian desert fox, Dusicyon". Journal of Mammalogy. 37 (2): 284–287. doi:10.2307/1376706. JSTOR 1376706.
  7. ^ Asa, C. & Wallace, M.P. (1990). "Diet and activity pattern of the Sechuran desert fox (Dusicyon sechurae)". Journal of Mammalogy. 71 (1): 69–72. doi:10.2307/1381318. JSTOR 1381318.
  8. ^ Escribano-Avila, Gema (24 March 2021). "Non-specialized frugivores as key seed dispersers in dry disturbed environments: An example with a generalist neotropical mesocarnivore". Science Direct. Retrieved 24 March 2021.
 title=
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia authors and editors
original
visit source
partner site
wikipedia EN

Sechuran fox: Brief Summary

provided by wikipedia EN

The Sechuran fox (Lycalopex sechurae), also called the Peruvian desert fox or the Sechuran zorro, is a small South American species of canid closely related to other South American "false" foxes or zorro. It gets its name for being found in the Sechura Desert in northwestern Peru.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia authors and editors
original
visit source
partner site
wikipedia EN

Lycalopex sechurae ( Spanish; Castilian )

provided by wikipedia ES

El zorro de Sechura (Lycalopex sechurae), llamado también zorro del desierto peruano, zorro sechurano, o lobo de la costa, es una especie del género Lycalopex y es el más pequeño de los zorros sudamericanos.

Fue descrito por Thomas en 1900 como Canis sechurae. Posteriormente fue trasladado al género Lycalopex . A mediados de la década de 2010 se podía encontrar escrito como Pseudalopex sechurae,[2][1]​ sinónimo del nombre aceptado.[3][4][5][6]

Descripción

Este es un cánido de color pálido agutí y su cola presenta la punta negra.

El zorro de Sechura o zorro costeño es la especie más pequeña del género Lycalopex. Su color es mayormente grisáceo. La cabeza es pequeña, con las orejas relativamente largas y un hocico corto. El rostro es gris, con un anillo marrón rojizo alrededor de los ojos. Los miembros frontales (hasta los codos) y los miembros traseros (hasta los talones) son generalmente rojizos en color. La cola es relativamente larga, siendo más oscura hacia el extremo.

Distribución

Se distribuye desde el sur de Ecuador hasta la costa central de Perú. El rango principal de la especie se extiende desde el extremo oeste y sur del Ecuador, al sur, a través de las tierras bajas costeras del Perú, hasta el norte de Lima.

Hábitat

Su hábitat suele limitarse a desiertos y bosques secos y áridos.

Alimentación

Su dieta o alimentación solamente se basa en: semillas, insectos, roedores y pájaros.

Referencias

  1. a b Asa, C., Cossíos, E.D. & Williams, R. (2008). «Lycalopex sechurae». Lista Roja de especies amenazadas de la UICN 2010.1 (en inglés). ISSN 2307-8235. Consultado el 20 de abril de 2010.
  2. Sibero-Zubiri, C. (2009). «Family Canidae (dogs)». in: Wilson, D. E. & Mittermeier, R. A. eds (2009). Handbook of the Mammals of the World (en inglés). Vol I. Carnivores. Barcelona: Lynx edicions. p. 431. ISBN 978-84-96553-49-1.
  3. Wang, X., R. H. Tedford, B. Van Valkenburg, y R. K. Wayne. 2004. Phylogeny, Classification, and Evolutionary Ecology of the Canidae. Pp. 8-20, en: Canids: Foxes, Wolves, Jackals, and Dogs. Status Survey and Conservation Action Plan (C. Sillero-Zubiri, M. Hoffman, y D. W. MacDonald, eds.). IUCN/SSC Canid Specialist Group, Gland, Switzerland, and Cambridge, 430 pp.
  4. Zunino, G.E., Vaccaro, O.B., Canevari, M. and Gardner, A.L. 1995. Taxonomy of the genus Lycalopex (Carnivora: Canidae) in Argentina. Proceedings of the Biological Society of Washington 108: 729-747
  5. Tedford, R. H., Taylor, B. E., & Wang, X. (1995). Phylogeny of the Caninae (Carnivora, Canidae): the living taxa. American Museum novitates; no. 3146.
  6. Sistema Integrado de Información Taxonómica. «Pseudalopex (TSN 621777)» (en inglés).
 title=
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autores y editores de Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia ES

Lycalopex sechurae: Brief Summary ( Spanish; Castilian )

provided by wikipedia ES

El zorro de Sechura (Lycalopex sechurae), llamado también zorro del desierto peruano, zorro sechurano, o lobo de la costa, es una especie del género Lycalopex y es el más pequeño de los zorros sudamericanos.

Fue descrito por Thomas en 1900 como Canis sechurae. Posteriormente fue trasladado al género Lycalopex . A mediados de la década de 2010 se podía encontrar escrito como Pseudalopex sechurae,​​ sinónimo del nombre aceptado.​​​​

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autores y editores de Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia ES

Lycalopex sechurae ( Basque )

provided by wikipedia EU
(RLQ=window.RLQ||[]).push(function(){mw.log.warn("Gadget "ErrefAurrebista" was not loaded. Please migrate it to use ResourceLoader. See u003Chttps://eu.wikipedia.org/wiki/Berezi:Gadgetaku003E.");});
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipediako egileak eta editoreak
original
visit source
partner site
wikipedia EU

Lycalopex sechurae: Brief Summary ( Basque )

provided by wikipedia EU

Lycalopex sechurae Lycalopex generoko eta Canidae familiako ugaztun haragijale bat da.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipediako egileak eta editoreak
original
visit source
partner site
wikipedia EU

Renard du désert austral ( French )

provided by wikipedia FR

Lycalopex sechurae

Le renard du désert austral (Lycalopex sechurae ou syn. Pseudalopex sechurae) est aussi appelé renard du désert de Sechura.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Auteurs et éditeurs de Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia FR

Lycalopex sechurae ( Italian )

provided by wikipedia IT

La volpe di Sechura (Lycalopex sechurae Thomas, 1900) è un Canide sudamericano strettamente imparentato con le altre volpi del genere Lycalopex, del quale è la specie più piccola. È diffusa nel deserto di Sechura e in altre zone dell'Ecuador sud-occidentale e del Perù nord-occidentale[1].

Descrizione

La volpe di Sechura è un Canide di piccole dimensioni: pesa 2,6-4,2 kg, misura 50-78 cm di lunghezza e ha una coda di 27-34 cm. Il mantello è color grigio-aguti su gran parte del corpo e schiarisce fino a divenire bianco o color crema sulle regioni inferiori. Presenta disegni bruno-rossastri sul retro delle orecchie, attorno agli occhi e sulle zampe. Il muso è grigio scuro e lungo il petto corre una banda grigia. La coda ha l'estremità nera. Ha denti piccoli, adatti per un'alimentazione a base di insetti e piante rinsecchite, con canini simili a quelli di una volpe[3].

Il numero dei cromosomi è sconosciuto, ma probabilmente è 2n=74.

Distribuzione e habitat

Scoperta la prima volta nel deserto di Sechura, questa volpe vive nelle regioni aride dell'Ecuador sud-occidentale e del Perù occidentale, dal livello del mare fino ad almeno 1000 m di quota, e forse ad altitudini maggiori. Entro i confini di questa regione è stata avvistata sulle pendici occidentali delle Ande che scendono fino alla costa, in deserti, foreste aride e spiagge[4]. Non ne viene riconosciuta nessuna sottospecie.

Alcuni fossili di questa specie, risalenti al tardo Pleistocene, sono stati trovati in Ecuador e Perù, nei pressi dell'areale attuale. Le analisi genetiche lasciano ipotizzare che il più prossimo parente vivente di questo animale sia la volpe di Darwin, originaria del Cile[4].

Biologia

La volpe di Sechura ha abitudini notturne e trascorre la giornata in tane scavate nel sottosuolo. È generalmente solitaria, anche se occasionalmente sia stata vista spostarsi in coppia. I piccoli nascono in ottobre e novembre, sebbene si conosca ancora ben poco delle sue abitudini riproduttive[5].

Questa volpe è un animale opportunista e la sua dieta varia molto a seconda della stagione e dell'ambiente locale. È stata vista nutrirsi di semi, specialmente di quelli dell'arbusto Prosopis juliflora e di cappero, nonché di frutti di Cordia e Vasconcellea candicans, e se necessario è in grado di sopravvivere con una dieta unicamente erbivora. Più comunemente, tuttavia, mangia anche insetti, roditori, uova di uccelli e carogne[6]. Riesce probabilmente a sopravvivere per lunghi periodi di tempo senza bere, ricavando i liquidi necessari dalle sostanze di cui si nutre[3].

Conservazione

La volpe di Sechura è minacciata dalla distruzione dell'habitat, minaccia, questa, particolarmente rilevante in Ecuador. È risaputo che talvolta attacchi anche animali domestici, come i polli, e viene cacciata sia per ridurre il numero di questi attacchi che per alcune parti del corpo, che trovano impiego nell'artigianato locale, nella medicina tradizionale o nei rituali magici. L'animale è considerato a rischio minimo in Ecuador, mentre in Perù non può essere cacciato senza un regolare permesso. La specie è classificata tra quelle prossime alla minaccia dalla IUCN[4].

Note

  1. ^ a b (EN) D.E. Wilson e D.M. Reeder, Lycalopex sechurae, in Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference, 3ª ed., Johns Hopkins University Press, 2005, ISBN 0-8018-8221-4.
  2. ^ (EN) Asa, C.S., Cossíos, E.D. & Williams, R. 2008, Lycalopex sechurae, su IUCN Red List of Threatened Species, Versione 2019.2, IUCN, 2019.
  3. ^ a b Asa, C. & Cossios, E.D., Canids: Foxes, Wolves, Jackals and Dogs. Status Survey and Conservation Action Plan (PDF), International Union for Conservation of Nature and Natural Resources/Species Survival Commission Canid Specialist Group, pp. 69–72 (archiviato dall'url originale il 4 gennaio 2011).
  4. ^ a b c Cossios, E.D. (2010). "Lycalopex sechurae (Carnivora: Canidae)". Mammalian Species 42 (1): 1–6. doi:10.1644/848.1.
  5. ^ Birdseye, C. (1956). "Observations on a domesticated Peruvian desert fox, Dusicyon". Journal of Mammalogy 37 (2): 284–287. JSTOR 1376706.
  6. ^ Asa, C. & Wallace, M.P. (1990). "Diet and activity pattern of the Sechuran desert fox (Dusicyon sechurae)". Journal of Mammalogy 71 (1): 69–72. JSTOR 1381318.

 title=
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autori e redattori di Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia IT

Lycalopex sechurae: Brief Summary ( Italian )

provided by wikipedia IT

La volpe di Sechura (Lycalopex sechurae Thomas, 1900) è un Canide sudamericano strettamente imparentato con le altre volpi del genere Lycalopex, del quale è la specie più piccola. È diffusa nel deserto di Sechura e in altre zone dell'Ecuador sud-occidentale e del Perù nord-occidentale.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autori e redattori di Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia IT

Peruvinė lapė ( Lithuanian )

provided by wikipedia LT
Binomas Lycalopex sechurae
Paplitimas

Peruvinė lapė arba Sečuros lapė (lot. Lycalopex sechurae, isp. zorro sechurano, lobo de la costa) – šuninių šeimos plėšrusis žinduolis, paplitęs Pietų Amerikoje, Ramiojo vandenyno pakrante besidriekiančioje Sečuros dykumoje (Peru ir Ekvadore).

Kūnas 50–78 cm ilgio (bei 27–34 cm ilgio uodega), sveria 2,6–4,2 kg. Kailis pilkas, žemyn pereina į smėlinę, balkšvą. Ant kojų, ausų ir aplink akis – rausvos dėmės. Snukis tamsiai pilkas.

Gyvena pakrančių smėlynuose, sausringuose miškuose, nuo vandenyno iki vakarinių Andų šlaitų.

Peruvinės lapės veiklios daugiausia naktimis, laikosi pavieniui. Gyvūnas visaėdis, maitinasi graužikais, paukščiais, driežais, vabzdžiais, vaisiais, kiaušiniais, dvėseliena. Prie gyvenviečių medžioja vištas. Gali ilgai apsieiti be vandens.

Medžiojama dėl kūno dalių, siekiant atbaidyti nuo naminių paukščių, Ekvadore nyksta.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Vikipedijos autoriai ir redaktoriai
original
visit source
partner site
wikipedia LT

Peruvinė lapė: Brief Summary ( Lithuanian )

provided by wikipedia LT

Peruvinė lapė arba Sečuros lapė (lot. Lycalopex sechurae, isp. zorro sechurano, lobo de la costa) – šuninių šeimos plėšrusis žinduolis, paplitęs Pietų Amerikoje, Ramiojo vandenyno pakrante besidriekiančioje Sečuros dykumoje (Peru ir Ekvadore).

Kūnas 50–78 cm ilgio (bei 27–34 cm ilgio uodega), sveria 2,6–4,2 kg. Kailis pilkas, žemyn pereina į smėlinę, balkšvą. Ant kojų, ausų ir aplink akis – rausvos dėmės. Snukis tamsiai pilkas.

Gyvena pakrančių smėlynuose, sausringuose miškuose, nuo vandenyno iki vakarinių Andų šlaitų.

Peruvinės lapės veiklios daugiausia naktimis, laikosi pavieniui. Gyvūnas visaėdis, maitinasi graužikais, paukščiais, driežais, vabzdžiais, vaisiais, kiaušiniais, dvėseliena. Prie gyvenviečių medžioja vištas. Gali ilgai apsieiti be vandens.

Medžiojama dėl kūno dalių, siekiant atbaidyti nuo naminių paukščių, Ekvadore nyksta.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Vikipedijos autoriai ir redaktoriai
original
visit source
partner site
wikipedia LT

Sečuras zorro ( Latvian )

provided by wikipedia LV

Sečuras zorro (Pseudalopex sechurae) ir suņu dzimtas (Canidae) zorro ģints (Pseudalopex) plēsējs. Sečuras zorro mēdz saukt arī par peruāņu tuksneša lapsu.

Vārds "zorro" spāņu valodā nozīmē "lapsa". Lai arī šos dzīvniekus mēdz saukt par lapsām, tie pieder pie suņu cilts nevis lapsu cilts. Tādēļ tos sauc par neīstajām jeb pseidolapsām (Pseudalopex), bet lapsas no lapsu cilts par īstajām lapsām.

Sečuras zorro apdzīvo Sečuras tuksnesi Ekvadoras un Peru teritorijā[1], bet tas apmetas uz dzīvi arī lauksaimniecības zemēs un sausos mežos. Mūsdienās savvaļā ir apmēram 15 000 Sečuras zorro, bet to skaits katru gadu samazinās[2].

Izskats un ieradumi

Sečuras zorro ķermeņa garums ir apmēram 60 cm, astes garums 25 cm, svars 4 - 5 kg. Tā kažoks ir pelēks, bet pelēkā spalva ir jaukta ar brūnu spalvu, ausis lielas un rudi brūnas, purns tumšs, pazode un pakakle balta, astes gals melns. Kažoks ir biezs, un pasargā dzīvnieku aukstajās tuksneša naktīs. Guļot zorro apsedz savu purnu ar kuplo asti[3]. Sečuras zorro ir mazi zobi, kas piemēroti kukaiņu ēšanai. Zorro ir asi, līki nagi, kas piemēroti, lai izraktu augu saknes un alas[3].

Sečuras zorro ir nakts dzīvnieks, kas medīt dodas naktī, bet dienu pavada guļot alā zem zemes. Tas barojas ar augu sēklām, riekstiem, vabolēm, ķirzakām, grauzējiem, putniem un maitu[3].

Zinātniekiem trūkst datu par Sečuras zorro vairošanos un sociālo struktūru[3].

Atsauces

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia autori un redaktori
original
visit source
partner site
wikipedia LV

Sečuras zorro: Brief Summary ( Latvian )

provided by wikipedia LV

Sečuras zorro (Pseudalopex sechurae) ir suņu dzimtas (Canidae) zorro ģints (Pseudalopex) plēsējs. Sečuras zorro mēdz saukt arī par peruāņu tuksneša lapsu.

Vārds "zorro" spāņu valodā nozīmē "lapsa". Lai arī šos dzīvniekus mēdz saukt par lapsām, tie pieder pie suņu cilts nevis lapsu cilts. Tādēļ tos sauc par neīstajām jeb pseidolapsām (Pseudalopex), bet lapsas no lapsu cilts par īstajām lapsām.

Sečuras zorro apdzīvo Sečuras tuksnesi Ekvadoras un Peru teritorijā, bet tas apmetas uz dzīvi arī lauksaimniecības zemēs un sausos mežos. Mūsdienās savvaļā ir apmēram 15 000 Sečuras zorro, bet to skaits katru gadu samazinās.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia autori un redaktori
original
visit source
partner site
wikipedia LV

Rubah Sechura ( Malay )

provided by wikipedia MS

Rubah Sechura (Lycalopex sechurae), juga dipanggil sebagai rubah gurun Peru, ialah satu spesies canid Amerika Selatan yang berkait rapat dengan rubah "palsu" Amerika Selatan lain, yang daripadanya ia merupakan yang terkecil. Ia dijumpai di Gurun Sechura di Ecuador barat daya dan di Peru barat laut.[1]

Rujukan

Wikispesies mempunyai maklumat berkaitan dengan Rubah Sechura
  1. ^ a b Wozencraft, W. C. (2005). "Order Carnivora". dalam Wilson, D. E.; Reeder, D. M. Mammal Species of the World (edisi 3rd). Johns Hopkins University Press. ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494.
  2. ^ Asa, C., Cossíos, E.D. & Williams, R. (2008). Pseudalopex sechurae. Senarai Merah Spesies Terancam IUCN 2008. IUCN 2008. Dicapai pada 6 Mac 2009. Masukan pangkalan data termasuk justifikasi untuk sebab spesies ini hampir terancam
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Pengarang dan editor Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia MS

Rubah Sechura: Brief Summary ( Malay )

provided by wikipedia MS

Rubah Sechura (Lycalopex sechurae), juga dipanggil sebagai rubah gurun Peru, ialah satu spesies canid Amerika Selatan yang berkait rapat dengan rubah "palsu" Amerika Selatan lain, yang daripadanya ia merupakan yang terkecil. Ia dijumpai di Gurun Sechura di Ecuador barat daya dan di Peru barat laut.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Pengarang dan editor Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia MS

Lycalopex sechurae ( Dutch; Flemish )

provided by wikipedia NL

Lycalopex sechurae is een zoogdier uit de familie van de hondachtigen (Canidae). De wetenschappelijke naam van de soort werd voor het eerst geldig gepubliceerd door Thomas in 1900 als Canis sechurae.

Voorkomen

De soort komt voor in Ecuador en Peru.

Bronnen, noten en/of referenties
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia-auteurs en -editors
original
visit source
partner site
wikipedia NL

Lycalopex sechurae: Brief Summary ( Dutch; Flemish )

provided by wikipedia NL

Lycalopex sechurae is een zoogdier uit de familie van de hondachtigen (Canidae). De wetenschappelijke naam van de soort werd voor het eerst geldig gepubliceerd door Thomas in 1900 als Canis sechurae.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia-auteurs en -editors
original
visit source
partner site
wikipedia NL

Sechurarev ( Norwegian )

provided by wikipedia NO

Sechurarev (Lycalopex sechurae) kalles også peruansk ørkenrev og er en monotypisk art som hører til slekten av søramerikanske rever, som består av små rovpattedyr i hundefamilien.

Beskrivelse

Sechurareven, som har fått navnet sitt etter Sechuraørkenen i Peru, er den minste av de søramerikanske revene. Den ligner grå pampasrev, men har en mer kremfarget og lysere underside. Den har et lite hode og relativt lange ører (som ugjør 2/3 av hodets lengde). Ansiktet er grått og har rødbrune ringer rundt øynene. Ørene er rødbrune på baksiden. Lemene er rødbrune på den nedesrte delen. Det mørke snutepartiet kan ha lysgrå behåring rundt leppene. Av og till kan den ha en mørkere stripe langs ryggsøylen.

Sechurareven veier omkring 3 kg og har en kroppslengde på ca. 53-59 cm. Halen utgjør omkring 25 cm.

Inndeling

Inndelingen av søramerikanske rever følger Tchaicka et al. (2016),[3] men rekkefølgen regnes ikke som endelig avklart. Perini, Russo & Schrago (2010) regner L. sechurae som basal i treet,[4] mens Tchaicka et al. (2016) har kommet fram til at L. vetulus er mest basal.[3]

Treliste

Utbredelse og habitat

Sechurareven er utbredt fra det sørlige Ecuador til det nordlige Peru. Den foretrekker gressland, semiørken og tørre skoger.

Fylogeni



kortøret hund




krabberev







sechurarev



culpeo





pampasrev



grå pampasrev





darwins rev




hoaryrev







mankeulv



bushhund



Atferd

Sechurarev regnes som nattaktiv og er altetende. Den tilbringer dagen hvilende i et hi gravd ut i bakken. Valpene fødes i oktober-november, men ellers er ingen ting kjent om denne revens reproduksjonsatferd. Den spiser små virveldyr og kadavre når den kommer over det, men lever ofte på frøspirer og ulike biller. Også insekter, skorpioner, gresshopper og mus tar del i dietten.

Referanser

  1. ^ Wozencraft, W.C. (2005). "Order Carnivora". In Wilson, D.E.; Reeder, D.M. Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Johns Hopkins University Press. ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494.
  2. ^ Cossios, D. 2017. Lycalopex sechurae. The IUCN Red List of Threatened Species 2017: e.T6925A86074993. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2017-2.RLTS.T6925A86074993.en. Downloaded on 29 March 2018.
  3. ^ a b Tchaicka, L., Freitas, T. R. O. D., Bager, A., Vidal, S. L., Lucherini, M., Iriarte, A., ... & Wayne, R. K. (2016). Molecular assessment of the phylogeny and biogeography of a recently diversified endemic group of South American canids (Mammalia: Carnivora: Canidae). Genetics and molecular biology, 39(3), 442-451. DOI: 10.1590/1678-4685-GMB-2015-0189
  4. ^ Perini FA, Russo CAM and Schrago CG (2010) The evolution of South American endemic canids: A history of rapid diversification and morphological parallelism. J Evol Biol 23:311-322.

Kilder

Eksterne lenker

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia forfattere og redaktører
original
visit source
partner site
wikipedia NO

Sechurarev: Brief Summary ( Norwegian )

provided by wikipedia NO

Sechurarev (Lycalopex sechurae) kalles også peruansk ørkenrev og er en monotypisk art som hører til slekten av søramerikanske rever, som består av små rovpattedyr i hundefamilien.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia forfattere og redaktører
original
visit source
partner site
wikipedia NO

Nibylis drobnozębny ( Polish )

provided by wikipedia POL
Commons Multimedia w Wikimedia Commons

Nibylis drobnozębny[3], sechura, lis sechura (Lycalopex sechurae) – gatunek drapieżnego ssaka z rodziny psowatych.

Występuje w południowym Ekwadorze i północnym Peru[4]. Preferuje obszary rolnicze, półpustynne i pustynne (zamieszkuje głównie pustynię Sechura) tereny na obszarze swego występowania.

Żywi się głównie chrząszczami, gryzoniami, mniejszymi ptakami oraz strąkami nasion i padliną.

Ubarwienie zmienne od kremowo szaro-beżowego po granatowo-szary z odcieniami rudości. Lis sechura jest bardzo odporny na brak wody. Może nie pić jej godzinami, a często czerpie ją z porannej rosy pojawiającej się nad pustynią.

Prowadzi nocny tryb życia. Dzień spędza ukryty wśród roślinności, bądź w norach.

Przypomina nibylisa argentyńskiego i waży 4–5 kg. Długość ciała 60 cm, ogona ok. 25 cm.

W Czerwonej księdze gatunków zagrożonych Międzynarodowej Unii Ochrony Przyrody i Jej Zasobów został zaliczony do kategorii NT (podwyższonego ryzyka) pod nazwą Pseudalopex sechurae[2].

Przypisy

  1. Lycalopex sechurae, w: Integrated Taxonomic Information System (ang.).
  2. a b Asa, C.S., Cossíos, E.D. & Williams, R. 2008, Pseudalopex sechurae [w:] The IUCN Red List of Threatened Species 2015 [online], wersja 2015.1 [dostęp 2015-07-12] (ang.).
  3. Systematyka i nazwy polskie za: Włodzimierz Cichocki, Agnieszka Ważna, Jan Cichocki, Ewa Rajska, Artur Jasiński, Wiesław Bogdanowicz: Polskie nazewnictwo ssaków świata. Warszawa: Muzeum i Instytut Zoologii PAN, 2015, s. 149. ISBN 978-83-88147-15-9.
  4. Wilson Don E. & Reeder DeeAnn M. (red.) Lycalopex sechurae. w: Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (Wyd. 3.) [on-line]. Johns Hopkins University Press, 2005. (ang.) [dostęp 22 października 2009]
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autorzy i redaktorzy Wikipedii
original
visit source
partner site
wikipedia POL

Nibylis drobnozębny: Brief Summary ( Polish )

provided by wikipedia POL

Nibylis drobnozębny, sechura, lis sechura (Lycalopex sechurae) – gatunek drapieżnego ssaka z rodziny psowatych.

Występuje w południowym Ekwadorze i północnym Peru. Preferuje obszary rolnicze, półpustynne i pustynne (zamieszkuje głównie pustynię Sechura) tereny na obszarze swego występowania.

Żywi się głównie chrząszczami, gryzoniami, mniejszymi ptakami oraz strąkami nasion i padliną.

Ubarwienie zmienne od kremowo szaro-beżowego po granatowo-szary z odcieniami rudości. Lis sechura jest bardzo odporny na brak wody. Może nie pić jej godzinami, a często czerpie ją z porannej rosy pojawiającej się nad pustynią.

Prowadzi nocny tryb życia. Dzień spędza ukryty wśród roślinności, bądź w norach.

Przypomina nibylisa argentyńskiego i waży 4–5 kg. Długość ciała 60 cm, ogona ok. 25 cm.

W Czerwonej księdze gatunków zagrożonych Międzynarodowej Unii Ochrony Przyrody i Jej Zasobów został zaliczony do kategorii NT (podwyższonego ryzyka) pod nazwą Pseudalopex sechurae.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autorzy i redaktorzy Wikipedii
original
visit source
partner site
wikipedia POL

Lycalopex sechurae ( Portuguese )

provided by wikipedia PT
Question book-4.svg
Esta página ou secção cita fontes confiáveis e independentes, mas que não cobrem todo o conteúdo, o que compromete a verificabilidade (desde abril de 2017). Por favor, insira mais referências no texto. Material sem fontes poderá ser removido.
Encontre fontes: Google (notícias, livros e acadêmico) Nome binomial Lycalopex sechurae
Thomas, 1900 Distribuição geográfica Sechuran Fox area.png
Sinónimos
  • Pseudalopex sechurae
  • Dusicyon sechurae

A raposa-do-deserto-peruana é uma espécie sul-americana de canídeos do género Pseudalopex, do qual é a menor. É encontrada no deserto de Sechura no sudoeste do Equador e ao nororeste do Peru.

Descrição

A raposa-do-deserto-peruana pesa cerca de 4 a 5 quilos, com um comprimento total de cerca de 60 cm e uma cauda de quase 25 cm. Seus pelos são de cloraação cinza e vermelho e sua cauda é preta. Ela tem dentes pequenos, adaptados para se alimentar de insetos e plantas secas. O número de cromossomos é desconhecido, mas estima-se que provavaelmente seja 2n = 74.

Comportamento

Este canídeo geralmente caça à noite e pasa o dia em uma caverna cavada na terra.

Dieta

A raposa-do-deserto-peruana normalmente se alimenta de cascas de sementes, insetos, roedores, aves e carniça.

Referências

  1. Wozencraft, W.C. (2005). Wilson, D.E.; Reeder, D.M. (eds.), ed. Mammal Species of the World 3 ed. Baltimore: Johns Hopkins University Press. ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494 !CS1 manut: Nomes múltiplos: lista de editores (link)
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autores e editores de Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia PT

Lycalopex sechurae: Brief Summary ( Portuguese )

provided by wikipedia PT

A raposa-do-deserto-peruana é uma espécie sul-americana de canídeos do género Pseudalopex, do qual é a menor. É encontrada no deserto de Sechura no sudoeste do Equador e ao nororeste do Peru.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autores e editores de Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia PT

Lycalopex sechurae ( Swedish )

provided by wikipedia SV

Lycalopex sechurae är ett rovdjur i familjen hunddjur (Canidae) som förekommer i ökenområden i norra Peru och södra Ecuador.

Utseende

Kroppslängden (huvud och bål) ligger mellan 50 och 78 centimeter och sedan tillkommer en 27 till 34 centimeter lång svans. Vikten ligger mellan 2,6 och 4,2 kilogram.[2] Pälsens färg är ovanpå gråaktig och vid extremiteterna brunaktig. Det långsträckta huvudet kännetecknas av stora cirka 7 cm långa öron. Buken har en krämvit färg och bakom öronen finns ofta rödaktiga markeringar. Den yviga svansen slutar i en mörk spets. Arten har liksom andra hunddjur 42 tänder och samma tandformel, I 3/3 C 1/1 P 4/4 M 2/3.[2]

Utbredning och habitat

Detta hunddjur förekommer i nordvästra Peru och sydvästra Ecuador från Andernas västra sluttningar till kustlinjen. Utbredningsområdets södra gräns ligger ungefär vid Perus huvudstad Lima. Habitatet utgörs av öknar med några glest fördelade växter, av torra skogar och av jordbruksmark.[1]

Ekologi

Artens levnadssätt är inte helt utforskat. Individerna lever troligen i monogama par med en eller två följeslagare som kan vara könsmogna ungar. Födosöket sker däremot ensam. Lycalopex sechurae är främst nattaktiv och vilar på dagen i en lya som är ett gömställe mellan klippor.[2] Arten jagar små ryggradsdjur som gnagare och småfåglar och den äter dessutom ryggradslösa djur (insekter, skorpioner) och as. Även frön och andra växtdelar utgör en betydande del av födan. Vid havet äts även krabbor. Hunddjuret dricker färskt vatten när det är tillgänglig men kan troligen uthärda längre tider med endast den vätska som finns i födan.[2]

Observationer från 1950-talet indikerar att ungarnas födelse sker under oktober eller november. Annars är inget känt om fortplantningen och livslängden.[2]

Hot och status

Ungdjur faller ibland offer för kungsboan (Boa constrictor). Puman och jaguaren är sällsynta eller utrotad i artens utbredningsområde och utgör antagligen inget hot.[2]

I vissa delar av Peru förarbetas artens kroppsdelar till amuletter eller andra redskap. Dessutom dödas individer av bönder när hunddjuret försöker fånga höns och marsvin. Ökat intensivt jordbruk och framskridande urbanisering minskar artens levnadsområde. IUCN uppskattar att antalet könsmogna individer är mindre än 15 000 och att värdet minskar med 10 procent under de kommande tio åren (tre generationer). Därför listas Lycalopex sechurae som nära hotad (NT).[1]

Referenser

Noter

  1. ^ [a b c] Asa, C.S., Cossíos, E.D. & Williams, R. 2008 Pseudalopex sechurae Från: IUCN 2012. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2012.2 <www.iucnredlist.org>. Läst 2013-11-02.
  2. ^ [a b c d e f] Claudio Sillero-Zubiri, Michael Hoffmann, David Whyte Macdonald (27 april 2004). ”Canids: Foxes, Wolves, Jackals and Dogs”. IUCN. sid. 69-72. http://www.carnivoreconservation.org/files/actionplans/canids.pdf.

Tryckta källor

  • Ronald M. Nowak: Walker's Mammals of the World. Johns Hopkins University Press, 1999 ISBN 0-8018-5789-9 (engelska)
  • Graham Batemann: Die Tiere unserer Welt Raubtiere, Deutsche Ausgabe: Bertelsmann Verlag, 1986. (tyska)

Externa länkar

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia författare och redaktörer
original
visit source
partner site
wikipedia SV

Lycalopex sechurae: Brief Summary ( Swedish )

provided by wikipedia SV

Lycalopex sechurae är ett rovdjur i familjen hunddjur (Canidae) som förekommer i ökenområden i norra Peru och södra Ecuador.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia författare och redaktörer
original
visit source
partner site
wikipedia SV

Peru çöl tilkisi ( Turkish )

provided by wikipedia TR

Peru çöl tilkisi (Pseudalopex sechurae), Sekura tilkisi olarak da bilinir, köpekgiller (Canidae) familyasının Canini oymağına ait bir tilki türü.

Kuzey Peru ve Güney Ekvador'un sahile yakın çölllerinde yaşar. Boyu 53 ve 59 cm arasında olup, kuyruğu yaklaşık 25 cm kadardır. Ağırlığı yaklaşık 4.5 kg gelir. Rengi soluk-aguti, kuyruk ucu siyahtır.

Dış bağlantılar

Familya: Köpekgiller (Canidae)

Bu şablon nesli tükenmiş türleri içermemektedir.

Oymak: Asıl tilkiler (Vulpini)
Kutup tilkisi Kutup tilkisi (A. lagopus) İri kulaklı tilki İri kulaklı tilki (O. megalotis) Urocyon Boz tilki (U. cinereoargenteus) • Ada boz tilkisi (U. littoralis) Vulpes Kızıl tilki (V. vulpes) • Bengal tilkisi (V. bengalensis) • Afgan tilkisi (V. cana) • Güney Afrika tilkisi (V. chama) • Karsak (V. corsac) • Tibet tilkisi (V. ferrilata) • Cüce tilki (V. macrotis) • Soluk tilki (V. pallida) • Kum tilkisi (V. rueppelli) • Ova tilkisi (V. velox) • Çöl tilkisi (V. zerda)
Oymak: Asıl köpekler (Canini)
Kısa kulaklı tilki Kısa kulaklı tilki (A. microtis) Canis Kurt (C. lupus) • Kızıl kurt (C. rufus) • Kır kurdu (C. latrans) • Altın çakal (C. aureus) • Kara sırtlı çakal (C. mesomelas) • Çizgili çakal (C. adustus) • Habeş kurdu (C. simensis) Yengeç yiyen tilki Yengeç yiyen tilki (C. thous) Yeleli kurt Yeleli kurt (C. brachyurus) Asya yaban köpeği Asya yaban köpeği (C. alpinus) Falkland tilkisi Falkland tilkisi (D. australis) Afrika yaban köpeği Afrika yaban köpeği (L. pictus) Rakun köpeği Rakun köpeği (N. procyonoides) Pseudalopex And tilkisi (P. culpaeus) • Arjantin gri tilkisi (P. griseus) • Darwin tilkisi (P. fulvipes) • Pampa tilkisi (P. gymnocercus) • Peru çöl tilkisi (P. sechurae) • Brezilya dövüş tilkisi (P. vetulus) Çalı köpeği Çalı köpeği (S. venaticus)
Stub icon Köpek ile ilgili bu madde bir taslaktır. Madde içeriğini geliştirerek Vikipedi'ye katkıda bulunabilirsiniz. Stub icon Etçiller ile ilgili bu madde bir taslaktır. Madde içeriğini geliştirerek Vikipedi'ye katkıda bulunabilirsiniz.
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia yazarları ve editörleri
original
visit source
partner site
wikipedia TR

Peru çöl tilkisi: Brief Summary ( Turkish )

provided by wikipedia TR

Peru çöl tilkisi (Pseudalopex sechurae), Sekura tilkisi olarak da bilinir, köpekgiller (Canidae) familyasının Canini oymağına ait bir tilki türü.

Kuzey Peru ve Güney Ekvador'un sahile yakın çölllerinde yaşar. Boyu 53 ve 59 cm arasında olup, kuyruğu yaklaşık 25 cm kadardır. Ağırlığı yaklaşık 4.5 kg gelir. Rengi soluk-aguti, kuyruk ucu siyahtır.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia yazarları ve editörleri
original
visit source
partner site
wikipedia TR

Lycalopex sechurae ( Ukrainian )

provided by wikipedia UK

Поширення

Lycalopex sechurae можна знайти в прибережній зоні на північному заході Перу і південно-західному Еквадорі. Діапазон місць проживання простягається від піщаних пустель з низькою щільністю рослин до сільськогосподарських угідь і сухих лісів[2].

Морфологія

Морфометрія. Довжина голови й тіла: 500—780 мм, довжина хвоста: 270–340 мм, довжина вух: 60—80 мм, висота в плечах: 220—360 мм, вага: 2,6—4,2 кг. Морфометричні дані виведені на основі вимірювань чотирьох зразків (самців).

Опис. Голова маленька. Вуха відносно довгі. Обличчя сіре, навколо очей рудувато-коричневі кільця. Вуха можуть бути червонуваті із зовнішнього боку. Темна мордочка може мати світліше волосся навколо губ. Волосяний покрив складається з світлого підшерстя і агутієвого покривного волосся, в той час як нижні частини тіла жовтувато-коричневого або кремового кольору. Іноді на спині є темна смуга. Передні та задні кінцівки зазвичай червонуваті. Хвіст відносно довгий і густо опушений, закінчується темним кінчиком. Зубна формула: I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 2/3 = 42. Роздиральні зуби трохи менші, і розмолювальні зуби більші, ніж у суміжних формах (Thomas 1900); ікла "лисяче-подібні".[3]

Поведінка

У першу чергу веде нічний спосіб життя. Дітонародження відбуваються в основному в жовтні і листопаді.

Харчування. Універсальний, всеїдний вид. Узимку й ранньою весною основа раціону — рослинна їжа, в основному стручки Prosopis juliflora, Capparis scabrida, Capparis avicennifolia. Також живляться кониками, мишами, падлом, скорпіонами (Carica candicans), фруктами. Сільські жителі повідомляють про нанесення шкоди домашній птиці та морським свинкам, в основному в період з вересня по січень. Відсутність постійної води в пустелі дозволяє припускати, що сечуранський зорро може вижити без пиття. Однак, він може лизати вранці сконденсовану вологу з рослинності. Ховання їжі про запас не спостерігалось.

Міжвидові відносини. Подекуди конкурує щодо харчування з кульпео та чіллою. Як повідомляють місцеві жителі, удави полюють на дитинчат. Хижацтво інших м'ясоїдних тварин, таких як пуми, інші котові і кульпео можливі в деяких областях, але і пума і ягуар тепер рідкість в місцях проживання сечуранського зорро. Великі хижаки в цих областях зазвичай полюють на менших тварин.[3]

Загрози та охорона

Найважливішими загрозами для цього виду є ринок ремісничих виробів і амулетів і переслідувань через пошкодження худоби. Зустрічається на кількох природоохоронних територіях в Еквадорі та Перу[2].

Виноски

  1. Don E. Wilson, DeeAnn M. Reeder Mammal species of the world: a taxonomic and geographic reference, Vol. 1 — JHU Press, 2005, p. 580
  2. а б в Веб-сайт МСОП
  3. а б C. Asa and E.D. Cossíos Sechuran fox Pseudalopex sechurae (Thomas, 1900) / Canids: Foxes, Wolves, Jackals and Dogs - IUCN, 2004, pp. 69-72


license
cc-by-sa-3.0
copyright
Автори та редактори Вікіпедії
original
visit source
partner site
wikipedia UK

Cáo sa mạc Sechura ( Vietnamese )

provided by wikipedia VI

Cáo Sechura hay cáo sa mạc Peru (tên khoa học: Lycalopex sechurae) là một loài động vật có vú trong họ Chó, bộ Ăn thịt. Loài này được Thomas mô tả năm 1900.[2] Loài cáo này được tìm thấy ở sa mạc Sechura ở tây nam Ecuador và tây bắc Peru.

Chú thích

  1. ^ Asa, C., Cossíos, E.D. & Williams, R. (2008). Pseudalopex sechurae. 2008 Sách đỏ IUCN. Liên minh Bảo tồn Thiên nhiên Quốc tế 2008. Truy cập ngày 6 tháng 3 năm 2009. Database entry includes justification for why this species is listed as near threatened
  2. ^ a ă Wilson, D. E.; Reeder, D. M. biên tập (2005). “Lycalopex sechurae”. Mammal Species of the World . Baltimore: Nhà in Đại học Johns Hopkins, 2 tập (2.142 trang). ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494.

Tham khảo


Hình tượng sơ khai Bài viết về các loài trong bộ thú ăn thịt này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn.
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia tác giả và biên tập viên
original
visit source
partner site
wikipedia VI

Cáo sa mạc Sechura: Brief Summary ( Vietnamese )

provided by wikipedia VI

Cáo Sechura hay cáo sa mạc Peru (tên khoa học: Lycalopex sechurae) là một loài động vật có vú trong họ Chó, bộ Ăn thịt. Loài này được Thomas mô tả năm 1900. Loài cáo này được tìm thấy ở sa mạc Sechura ở tây nam Ecuador và tây bắc Peru.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia tác giả và biên tập viên
original
visit source
partner site
wikipedia VI

Секуранская лисица ( Russian )

provided by wikipedia русскую Википедию
Латинское название Pseudalopex sechurae
Thomas, 1900
Ареал
изображение

wikispecies:
Систематика
на Викивидах

commons:
Изображения
на Викискладе

ITIS 726274 NCBI 68739 Охранный статус
Status iucn3.1 NT ru.svg
Близки к уязвимому положению
IUCN 3.1 Near Threatened: 6925

Секуранская лисица[1] (лат. Pseudalopex sechurae, лат. Lycalopex sechurae) — вид рода Pseudalopex, самый мелкий вид южноамериканских лисиц.

Секуранская лисица обитает в прибрежной зоне на северо-западе Перу и юго-западном Эквадоре. Её среда обитания ограничена пустынями и аридными лесами.

Длина головы и тела 500—780 мм, длина хвоста 270—340 мм, длина ушей 60—80 мм, высота в плечах 220—360 мм, вес 2,6—4,2 килограмма. Морфометрические данные выведены на основе измерений четырёх образцов (самцов).

Голова маленькая. Уши относительно длинные. Морда серая, вокруг глаз рыжевато-коричневые кольца. Уши могут быть красноватые с внешней стороны. Тёмная мордочка может иметь светлые волосы вокруг губ. Волосяной покров состоит из светлого подшёрстка и агутиевого покровного волоса, в то время как нижние части тела желтовато-коричневого или кремового цвета. Иногда на спине есть тёмная полоса. Передние и задние конечности обычно красноватые. Хвост относительно длинный и густо опушенный, заканчивается тёмным кончиком. Зубная формула : I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 2/3 = 42. Резцы меньше, молотильные зубы большие, чем в смежных формах; клыки «лисеобразные».

В первую очередь ведет ночной образ жизни. Потомство приносит в основном в октябре и ноябре.

Универсальный всеядный вид. Зимой и ранней весной основа рациона — растительная пища, в основном Prosopis juliflora, Capparis scabrida, Capparis avicennifolia. Также питаются кузнечиками, мышами, падалью, скорпионами (Carica candicans), фруктами. Сельские жители сообщают о нанесении вреда домашней птице и морским свинкам, в основном в период с сентября по январь. Отсутствие постоянной воды в пустыне позволяет предполагать, что секуранская лисица может выжить без питья. Однако она может лизать утреннюю конденсацию влаги из растительности. Прятание еды впрок не наблюдалось.

Кое-где конкурирует по питанию с андскими лисицами и южноамериканскими лисицами. Как сообщают местные жители, удавы охотятся на их детёнышей. Хищничество других плотоядных животных, таких как пумы, другие кошачьи и андские лисицы, возможны в некоторых областях, но и пума, и ягуар теперь редкость в местах проживания секуранской лисицы. Крупные хищники в этих областях обычно охотятся на меньших животных.

Важнейшими угрозами для этого вида являются рынок ремесленных изделий и амулетов и преследований из-за нападений на домашних животных. Встречается на нескольких природоохранных территориях в Эквадоре и Перу.

Примечания

  1. Полная иллюстрированная энциклопедия. «Млекопитающие» Кн. 1 = The New Encyclopedia of Mammals / под ред. Д. Макдональда. — М.: Омега, 2007. — С. 61. — 3000 экз.ISBN 978-5-465-01346-8.
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Авторы и редакторы Википедии

Секуранская лисица: Brief Summary ( Russian )

provided by wikipedia русскую Википедию

Секуранская лисица (лат. Pseudalopex sechurae, лат. Lycalopex sechurae) — вид рода Pseudalopex, самый мелкий вид южноамериканских лисиц.

Секуранская лисица обитает в прибрежной зоне на северо-западе Перу и юго-западном Эквадоре. Её среда обитания ограничена пустынями и аридными лесами.

Длина головы и тела 500—780 мм, длина хвоста 270—340 мм, длина ушей 60—80 мм, высота в плечах 220—360 мм, вес 2,6—4,2 килограмма. Морфометрические данные выведены на основе измерений четырёх образцов (самцов).

Голова маленькая. Уши относительно длинные. Морда серая, вокруг глаз рыжевато-коричневые кольца. Уши могут быть красноватые с внешней стороны. Тёмная мордочка может иметь светлые волосы вокруг губ. Волосяной покров состоит из светлого подшёрстка и агутиевого покровного волоса, в то время как нижние части тела желтовато-коричневого или кремового цвета. Иногда на спине есть тёмная полоса. Передние и задние конечности обычно красноватые. Хвост относительно длинный и густо опушенный, заканчивается тёмным кончиком. Зубная формула : I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 2/3 = 42. Резцы меньше, молотильные зубы большие, чем в смежных формах; клыки «лисеобразные».

В первую очередь ведет ночной образ жизни. Потомство приносит в основном в октябре и ноябре.

Универсальный всеядный вид. Зимой и ранней весной основа рациона — растительная пища, в основном Prosopis juliflora, Capparis scabrida, Capparis avicennifolia. Также питаются кузнечиками, мышами, падалью, скорпионами (Carica candicans), фруктами. Сельские жители сообщают о нанесении вреда домашней птице и морским свинкам, в основном в период с сентября по январь. Отсутствие постоянной воды в пустыне позволяет предполагать, что секуранская лисица может выжить без питья. Однако она может лизать утреннюю конденсацию влаги из растительности. Прятание еды впрок не наблюдалось.

Кое-где конкурирует по питанию с андскими лисицами и южноамериканскими лисицами. Как сообщают местные жители, удавы охотятся на их детёнышей. Хищничество других плотоядных животных, таких как пумы, другие кошачьи и андские лисицы, возможны в некоторых областях, но и пума, и ягуар теперь редкость в местах проживания секуранской лисицы. Крупные хищники в этих областях обычно охотятся на меньших животных.

Важнейшими угрозами для этого вида являются рынок ремесленных изделий и амулетов и преследований из-за нападений на домашних животных. Встречается на нескольких природоохранных территориях в Эквадоре и Перу.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Авторы и редакторы Википедии

セチュラギツネ ( Japanese )

provided by wikipedia 日本語

セチュラギツネ(学名:Lycalopex sechurae)とは、イヌ科クルペオギツネ属の一種である。

セチュラギツネ  Sechuran fox.jpg 保全状況評価[1] NEAR THREATENED
(IUCN Red List Ver.3.1 (2001))
Status iucn3.1 NT.svg 分類 : 動物界 Animalia : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata : 哺乳綱 Mammalia : ネコ目 Carnivora : イヌ科 Canidae : クルペオギツネ属Lycalopex : セチュラギツネ L. gymnocercus 学名 Lycalopex sechurae (Thomas, 1900) 和名 セチュラギツネ 英名 w:Sechuran fox

Sechuran Fox area.png

分布[編集]

エクアドル南西部、ペルー北西部の標高1000m以上の乾燥地

体格[編集]

体長約50 - 78cm、尻尾の長さ約27 - 34cm、重さは約2.6 - 4.2kg。 毛皮のほとんどが野鼠色をした灰色で下腹部は薄い白色かクリーム色をしている。目の周りと足の耳の裏は赤茶色をしている。 口の周りは濃い灰色をし、胸に灰色を帯びていて尻尾は黒っぽい。[2]

生態[編集]

セチュラギツネは夜行性で単独で行動をするが、時折ペアで行動することもある。[3] 日和見的な捕食者で季節や生息地によって異なる。昆虫齧歯類、鳥の卵や腐った肉を食べる。

繁殖[編集]

子ギツネは10月から11月に生まれる。


脚注[編集]

  1. ^ Asa, C., Cossíos, E.D. & Williams, R. (Pseudalopex sechurae. 2008 IUCN Red List of Threatened Species. IUCN 2008. 2009年3月6日閲覧。 Database entry includes justification for why this species is listed as near threatened
  2. ^ Asa, C. & Cossios, E.D.. Canids: Foxes, Wolves, Jackals and Dogs. Status Survey and Conservation Action Plan. International Union for Conservation of Nature and Natural Resources/Species Survival Commission Canid Specialist Group. pp. 69–72. http://www.canids.org/cap/CANID2.pdf.
  3. ^ Birdseye, C. (1956). “Observations on a domesticated Peruvian desert fox, Dusicyon”. Journal of Mammalogy 37 (2): 284–287. JSTOR 1376706.
 title=
license
cc-by-sa-3.0
copyright
ウィキペディアの著者と編集者
original
visit source
partner site
wikipedia 日本語

페루사막여우 ( Korean )

provided by wikipedia 한국어 위키백과
학명 Lycalopex sechurae
Thomas, 1900 Sechuran Fox area.png
페루사막여우의 분포 지역 이명 Pseudalopex sechurae

Dusicyon sechurae

페루사막여우(Lycalopex sechurae)는 남아메리카여우속(조로) 여우의 일종이다. "세츄란여우"(Sechuran fox) 또는 "세츄란조로"Sechuran zorro)라는 이름으로도 알려져 있다. 남아메리카여우속 여우 중에서 가장 작다. 에콰도르 남서부와 페루 북부의 세츄란사막(나즈카사막)에서 발견된다.[1]

특징

세츄란여우는 작은 개과 동물로 몸무게는 2.6~4.2kg이고. 몸길이 50~78cm에 꼬리 길이는 27~34cm 정도이다. 몸 대부분은 회색 아구티로 덮혀 있으며, 아랫배 쪽으로 내려가면서 흰색 또는 크림색으로 색조가 변한다. 귀 뒷쪽과 눈 주위 그리고 다리 쪽에 불그스레한 갈색 반점이 나타난다. 주둥이는 어두운 회색을 띠며, 회색 줄무늬가 가슴을 가로질러 지나간다. 그리고 꼬리 끝단은 검다.

곤충이나 마른 식물을 먹기 위해 적응한 결과, 작은 이빨을 갖고 있으며, 다른 여우류와 같은 송곳니가 있다.[3]

분포 및 서식지

세츄라사막에서 처음 발견했고, 에콰도르 남서부와 페루 서부의 건조한 서식지 환경에서 서식하며, 해수면부터 해발 고도 1000m 높이 사이에서 살며 더 높은 곳에서도 사는 것으로 추정하고 있다. 해당 지역의 안데스산맥 서부 구릉 지대부터 해안까지의 지역에서 보고되고 있으며, 사막과 건조림 그리고 해변에서 서식한다.[4] 알려진 아종은 없다.

에콰도르와 페루에서 현세와 가까운 플라이스토세(충적세) 후기의 세츄란여우 화석이 여러 종 알려져 있으며, 2010년 유전학적 계통 분석 결과 세츄란여우는 칠레에 서식하는 다윈여우가 가장 가까운 현존 종으로 제안되었다.[4]그러나 2005년 연구 결과는 안데스여우(쿨페오)가 가장 가까운 종으로 밝혀졌다.[5]

계통 분류

다음은 개과의 계통 분류이다.[5][6][7]

개과 회색여우속

섬여우Vulpes littoralis white background.jpg



회색여우Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XX).jpg






큰귀여우Dogs, jackals, wolves, and foxes BHL19827472 white background.jpg




너구리Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XXXII).jpg


여우속

검은꼬리모래여우



케이프여우Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XXXIII).jpg






페넥여우Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XXXVI).jpg



아프간여우Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XXXI).jpg






스위프트여우




키트여우Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XXV).jpg



북극여우Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XXVI).jpg







붉은여우Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XXII).jpg



흰꼬리모래여우Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XXXV).jpg





코사크여우Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XXVII).jpg



벵골여우











덤불개Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XLIII).jpg





갈기늑대Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate VII).jpg




게잡이여우Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XV).jpg




작은귀개Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XVI).jpg





포클랜드늑대



티베트모래여우



남아메리카여우속

회백색여우Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XVIII).jpg



다윈여우






팜파스여우Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XVII).jpg



남아메리카회색여우





페루사막여우



안데스여우Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XIV).jpg












가로줄무늬자칼Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XIII).jpg



검은등자칼Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XII).jpg





아프리카들개Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XLIV).jpg




승냥이Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XLI).jpg




황금자칼Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate X).jpg




에티오피아늑대Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate VI).jpg




아프리카황금늑대Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XI).jpg




코요테Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate IX).jpg




회색늑대Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate I).jpg



(회색늑대의 아종)Dogs, jackals, wolves, and foxes (Plate XXXVII).jpg




붉은늑대(코요테와 회색늑대의 혼종?)













각주

 src= 위키생물종에 관련된
분류 및 자료가 있습니다.
  1. Wozencraft, W.C. (2005). 〈Order Carnivora〉 [식육목]. Wilson, D.E.; Reeder, D.M. 《Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference》 (영어) 3판. 존스 홉킨스 대학교 출판사. ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494.
  2. “Pseudalopex sechurae”. 《멸종 위기 종의 IUCN 적색 목록. 2008판》 (영어). 국제 자연 보전 연맹. 2008. 2009년 3월 6일에 확인함.
  3. Asa, C. & Cossios, E.D. 《Canids: Foxes, Wolves, Jackals and Dogs. Status Survey and Conservation Action Plan》 (PDF). International Union for Conservation of Nature and Natural Resources/Species Survival Commission Canid Specialist Group. 69–72쪽. 2011년 1월 4일에 원본 문서 (PDF)에서 보존된 문서. 2016년 4월 22일에 확인함. CS1 관리 - 여러 이름 (링크)
  4. Cossios, E.D. (2010). Lycalopex sechurae (Carnivora: Canidae)”. 《Mammalian Species》 42 (1): 1–6. doi:10.1644/848.1. 2013년 4월 14일에 원본 문서에서 보존된 문서. 2016년 4월 22일에 확인함.
  5. Lindblad-Toh, Kerstin; Wade, Claire M; Mikkelsen, Tarjei S.; Karlsson, Elinor K.; Jaffe, David B.; Kamal, Michael; Clamp, Michele; Chang, Jean L.; Kulbokas, Edward J.; Zody, Michael C.; Mauceli, Evan; Xie, Xiaohui; Breen, Matthew; Wayne, Robert K.; Ostrander, Elaine A.; Ponting, Chris P.; Galibert, Francis; Smith, Douglas R.; Dejong, Pieter J.; Kirkness, Ewen; Alvarez, Pablo; Biagi, Tara; Brockman, William; Butler, Jonathan; Chin, Chee-Wye; Cook, April; Cuff, James; Daly, Mark J.; Decaprio, David; 외. (2005). “Genome sequence, comparative analysis and haplotype structure of the domestic dog”. 《Nature》 438 (7069): 803 in 803–19. PMID 16341006. doi:10.1038/nature04338.
  6. Nyakatura, K.; 외. (2012). “Updating the evolutionary history of Carnivora (Mammalia): a new species-level supertree complete with divergence time estimates”. 《BMC Biology》 10 (12). doi:10.1186/1741-7007-10-12.
  7. Koepfli, Klaus-Peter; Pollinger, John; Godinho, Raquel; Robinson, Jacqueline; Lea, Amanda; Hendricks, Sarah; Schweizer, Rena M.; Thalmann, Olaf; Silva, Pedro; Fan, Zhenxin; Yurchenko, Andrey A.; Dobrynin, Pavel; Makunin, Alexey; Cahill, James A.; Shapiro, Beth; Álvares, Francisco; Brito, José C.; Geffen, Eli; Leonard, Jennifer A.; Helgen, Kristofer M.; Johnson, Warren E.; o'Brien, Stephen J.; Van Valkenburgh, Blaire; Wayne, Robert K. (2015). “Genome-wide Evidence Reveals that African and Eurasian Golden Jackals Are Distinct Species”. 《Current Biology》 25 (16): 2158–65. PMID 26234211. doi:10.1016/j.cub.2015.06.060.
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia 작가 및 편집자

페루사막여우: Brief Summary ( Korean )

provided by wikipedia 한국어 위키백과

페루사막여우(Lycalopex sechurae)는 남아메리카여우속(조로) 여우의 일종이다. "세츄란여우"(Sechuran fox) 또는 "세츄란조로"Sechuran zorro)라는 이름으로도 알려져 있다. 남아메리카여우속 여우 중에서 가장 작다. 에콰도르 남서부와 페루 북부의 세츄란사막(나즈카사막)에서 발견된다.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia 작가 및 편집자