dcsimg

Triticale ( Catalan; Valencian )

provided by wikipedia CA

TriticaleTriticosecale) és un híbrid entre el blat (Triticum) i el sègol (Secale). Fou creat al laboratori, al final del segle XIX, el 1876 s'obtingué per primera vegada però era estèril i el 1888 ja se'n va obtenir de fèrtil. Va ser cultivat per primera vegada a Escòcia i Suècia i cap a la dècada de 1980 el seu conreu s'estengué a altres països. El Triticale disponible comercialment és un híbrid de segona generació, és a dir un creuament entre dues estirps de triticale (triticales primaris). El Triticale combina el potencial de grans rendiments i la bona qualitat del blat amb la tolerància a les malalties i rusticitat del sègol. Només recentment s'ha convertit en un conreu comercial viable. Depenent del cultivar, el Triticale pot semblar-se més o menys a cadascun dels seus progenitors. Es cultiva principalment per a farratge o alimentació animal, fins i tot es poden trobar en botigues de dietètica aliments basats en el Triticale, galetes i cereals per esmorzar.

El Triticale té més proteïna total que el blat però té menys fracció de glutenina i més de lisina. En la panificació cal dir que no es pot fer pa de sègol només amb farina de Triticale (en canvi se'n pot fer amb només farina de sègol).

Els productors principals de Triticale són Polònia, Austràlia, Alemanya, França, Xina i Bielorússia. El 2005, segons la FAO, 13,5 milions de tones es van produir en 28 països.

Referències

Crystal Clear app virussafe.png
Caldria contextualitzar les obres citades al cos de l'article.
Aquest article té una llista de referències o de bibliografia, però no se sap quina verifica cada part. Podeu millorar aquest article assignant cadascuna d'aquestes obres a frases o paràgrafs concrets.
  • Andersen, S. B. (1989) Nuclear Genes Affecting Albinism in Wheat (Triticum aestivum L.) Anther Culture. Theor. Appl. Genet., 78, 879-883.
  • Baenziger, P. S. et al. (2004) Transferability of SSR Markers Among Wheat, Rye, and Triticale. Theor. Appl. Genet., 108, 1147-1150.
  • Becker, H.C. et al. (2001) Heterosis for Yield and Other Agronomic Traits of Winter Triticale F1 and F2 Hybrids. Plant Breeding, 120, 351-353.
  • Bennett, M. D. & Laurie, D. A. (1987) The Effect of Crossability Loci Kr1 and Kr2 on Fertilization Frequency in Haploid Wheat x Maize Crosses. Theor. Appl. Genet., 73, 403-409.
  • Bennet, M. D. et al. (1990) Wheat x Maize and Other Wide Sexual Hybrids: Their Potential for Genetic Manipulation and Crop Improvement. Gene Manipulation in Plant Improvement II: Proceedings of the 19th Stadler Genetics Symposium, 13-15. March 1989. Columbia, MO, USA, 95-126. Plenum Press, New York.
  • Bernard, S. & Charmet, G. (1984) Diallel Analysis of Androgenetic Plant Production in Hexaploid Triticale (x Triticosecale, Wittmack). Theor. appl. Genet., 69, 55-61.
  • Binka, A. et al. Efficient Method of Agrobacterium–mediated Transformation for Triticale (x Tritosecale Wittmack) Journal of Plant Growth Regulation. Published online 28 July 2005. http://www.springerlink.com/content/g1214467t838p117/fulltext.html#CR6
  • Burger, H. et al. (2003) Heterosis and Combining Ability for Grain Yield and Other Agronomic Traits in Winter Triticale. Plant Breeding, 122, 318-321.
  • Cavaleri, P. (2002) Selection Responses for Some Agronomic Traits in Hexaploid Triticale. Agriscientia, XIX, 45-50.
  • Chaudhary, H. K. et al. (2005) Relative Efficiency of Different Gramineae Genera for Haploid Induction in Triticale and Triticale x Wheat Hybrids Through the Chromosome Elimination Technique. Plant Breeding, 124, 147-153.
  • Chelkowski, J. & Tyrka, M. (2004) Enhancing the Resistance of Triticale by Using Genes From Wheat and Rye. J. Appl. Genet., 45(3), 283-295.
  • Gallais, A. (1984) Use of Indirect Selection in Plant Breeding. In: Hogenboon, N.G.(ed) et al. Efficiency In Plant Breeding, Proc. 10th Congress Eucarpia, Pudoc, Wageningen, 45-60.
  • González, J.M., Jouve, N. (2000) Improvement of Anther Culture Media for Haploid Production in Triticale. Cereal Res. Commun., 28, 65-72.
  • Gonzalez, J.M. & Jouve, N. (2005) Microspore Development During in vitro Androgenesis in Triticale. Biologia Plantarum, 49 (1), 23-28.
  • González, J.M. et al. (1997) Analysis of Anther Culture Response in Hexaploid Triticale. Plant Breeding, 116, 302-304.
  • Góral, H. (2002) Biological-breeding Aspects of Utilization of Heterosis in Triticale (x Triticosecale, Wittmack) Zesz Nauk Akademii Rolniczejw Krakowie, 283, 1-116.
  • Góral, H. et al. (1999) Heterosis and Combining Ability in Spring Triticale (x Triticosecale, Wittm.). Plant Breed. Seed Sci., 43, 25-34.
  • Góral, H. et al. (2005) Assessing Genetic Variation to Predict the Breeding Value of Winter Triticale Cultivars and Lines. J. Appl. Genet., 46(2), 125-131.
  • Hede, A.R. (2000) A New Approach to Triticale Improvement. http://www.cimmyt.org
  • Johansson, N. et al. (2000) Large-scale Production of Wheat and Triticale Double Haploids Through the Use of a Single-anther Culture Method. Plant Breeding, 119, 455-459.
  • Konzak, C. F. & Zhou, H. (1992) Genetic Control of Green Plant Regeneration From Anther Culture of Wheat. Genome, 35, 957-961.
  • Lukaszewski A. (1990) Frequency of 1RS.1AL and 1RS.1BL Translocations in United States Wheats. Crop Sci., 30, 1151-1153.
  • Marcinska, M. I. et al. (1998) Production of Doubled Haploids in Triticale (x Titicosecale Wittm.) by Means of Crosses with Maize (Zea mays L.) Using Picloram and Dicamba. Plant Breeding, 117, 211-215.
  • Stace, C. A. Triticale: A Case of Nomenclatural Mistreatment. (1987) Taxon, Vol. 36, No. 2 pp. 445-452
  • Tikhnenko N. D. et al. (2002) The Effect of Parental Genotypes of Rye Lines on the Development of Quantitative Traits in Primary Octoploid Triticale: Plant Height. Russian Journal of Genetics, 39(1), 52–56.
  • Triticale Production and Utilization Manual (2005) Copies available from bill.chapman@gov.ab.ca http://www1.agric.gov.ab.ca/$department/deptdocs.nsf/all/fcd10535
  • Triticosecale information from NPGS/GRIN. http://www.ars-grin.gov/cgi-bin/npgs/html/genus.pl?12927 Accessed Jan. 8, 2008.
  • Zimny J., Becker D., Brettschneider R., Lörz H.:(1995) Fertile transgenic Triticale (xTriticosecale Wittmack). Mol. Breeding, 1 (2), 155-164, http://www.springerlink.com/content/x7605lw14g65khk8/?p=fa82c0e3d40740069183d9106f47e52c&pi=4

Vegeu també

Tritordeum, híbrid entre blat dur i Hordeum chilensis

Enllaços externs

 src= A Wikimedia Commons hi ha contingut multimèdia relatiu a: Triticale Modifica l'enllaç a Wikidata
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autors i editors de Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia CA

Triticale: Brief Summary ( Catalan; Valencian )

provided by wikipedia CA

Triticale (× Triticosecale) és un híbrid entre el blat (Triticum) i el sègol (Secale). Fou creat al laboratori, al final del segle XIX, el 1876 s'obtingué per primera vegada però era estèril i el 1888 ja se'n va obtenir de fèrtil. Va ser cultivat per primera vegada a Escòcia i Suècia i cap a la dècada de 1980 el seu conreu s'estengué a altres països. El Triticale disponible comercialment és un híbrid de segona generació, és a dir un creuament entre dues estirps de triticale (triticales primaris). El Triticale combina el potencial de grans rendiments i la bona qualitat del blat amb la tolerància a les malalties i rusticitat del sègol. Només recentment s'ha convertit en un conreu comercial viable. Depenent del cultivar, el Triticale pot semblar-se més o menys a cadascun dels seus progenitors. Es cultiva principalment per a farratge o alimentació animal, fins i tot es poden trobar en botigues de dietètica aliments basats en el Triticale, galetes i cereals per esmorzar.

El Triticale té més proteïna total que el blat però té menys fracció de glutenina i més de lisina. En la panificació cal dir que no es pot fer pa de sègol només amb farina de Triticale (en canvi se'n pot fer amb només farina de sègol).

Els productors principals de Triticale són Polònia, Austràlia, Alemanya, França, Xina i Bielorússia. El 2005, segons la FAO, 13,5 milions de tones es van produir en 28 països.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autors i editors de Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia CA

Tritikále ( Czech )

provided by wikipedia CZ

Tritikále (x Triticosecale,[1] syn. x Triticale[2]) je hybridní obilnina, která vznikla křížením žita a pšenice. Odtud její český název „žitovec“. Jeho hlavními pěstiteli jsou USA, Evropa a Austrálie. Vyznačuje se velkými klasy.

Popis

Původní mateřskou rostlinou je pšenice a otcovskou žito. Rodové označení Triticosecale je složeninou latinského označení pšenice (Triticum) a žita (Secale). Odrůdy mají geneticky fixovaný vysoký výnosový potenciál, jsou tolerantnější k horším pěstitelským podmínkám než pšenice a mají dobrý zdravotní stav. V Česku jsou pěstovány ozimé odrůdy, existují i jarní formy.

Produkce v roce 2010[3] stát tis. tun 1 Polsko 4108 2 Německo 2157 3 Francie 2057 4 Bělorusko 1254 5 Austrálie 502 6 Čína 437 7 Maďarsko 372 8 Litva 258 9 Rusko 249 10 Rakousko 230 11 Česko 171 12 Švédsko 165 svět 13 347,784

Reference

  1. The International Plant Names Index [online]. Dostupné online. (anglicky)
  2. The Plant List [online]. Dostupné online. (anglicky)
  3. FAO, Faostat [1], FAO 2012-08-27

Externí odkazy

Seznam děl v Souborném katalogu ČR, jejichž autorem nebo tématem je Tritikále

Pahýl
Tento článek je příliš stručný nebo postrádá důležité informace.
Pomozte Wikipedii tím, že jej vhodně rozšíříte. Nevkládejte však bez oprávnění cizí texty.
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia autoři a editory
original
visit source
partner site
wikipedia CZ

Tritikále: Brief Summary ( Czech )

provided by wikipedia CZ

Tritikále (x Triticosecale, syn. x Triticale) je hybridní obilnina, která vznikla křížením žita a pšenice. Odtud její český název „žitovec“. Jeho hlavními pěstiteli jsou USA, Evropa a Austrálie. Vyznačuje se velkými klasy.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia autoři a editory
original
visit source
partner site
wikipedia CZ

Triticale ( German )

provided by wikipedia DE
Wissenschaftlicher Name Triticale Tscherm.-Seys. ex Müntzing
 src=
Körner von Weizen (links), Roggen (Mitte) und Triticale (rechts)
 src=
Triticale-Ähren

Triticale (der oder die,[1] auch: ×Triticosecale oder Triticosecale Wittmack) ist ein Getreide. Es ist eine Kreuzung aus Weizen (Triticum aestivum L.) als weiblichem und Roggen (Secale cereale L.) als männlichem Partner. Der Name ist aus TRITIcum und seCALE, jeweils Neutrum, zusammengesetzt. Die umgekehrte Kreuzung ergibt Secalotricum. Geschmack und Inhaltsstoffe der Triticale liegen zwischen denen von Weizen und Roggen. Seine Grannen sind ca. 3–5 cm lang und vierkantig.

Ursprung

Bei der Kreuzung entsteht eine Hybride. Die Kreuzungsnachkommen sind hochgradig steril. Deshalb müssen die Chromosomensätze durch Behandlung der Keimlinge mit Colchicin, dem Alkaloid der Herbstzeitlosen, künstlich verdoppelt werden, um fertile Pflanzen zu erhalten (sogenannte „primäre“ Triticale). Zugelassene marktübliche Sorten gehen heutzutage immer auf Kreuzungen Triticale x Triticale (so genannte „sekundäre“ Triticale) zurück.

Triticale wurde gezüchtet, um die Anspruchslosigkeit des Roggens mit der Qualität des Weizens zu verbinden. Erste fertile Triticale wurden im 19. Jahrhundert gefunden. Die gezielte Züchtung wurde erst nach der Entdeckung des Colchicins in den 1930er Jahren möglich, z. B. in Schweden, Schottland und der UdSSR. Die ersten Triticalesorten mit weiter Verbreitung wurden in Polen gezüchtet.

Vom Weizen stammen die Vorteile der guten Backfähigkeit, der hohen Erträge und das kurze Stroh, vom Roggen stammen die Vorteile der geringen Ansprüche an das Klima und an die Bodenqualität.

Man kann zwischen Sommertriticale (welche keine Winterruhe benötigt und deshalb im Frühjahr ausgesät wird) und Wintertriticale unterscheiden (welche im Herbst ausgesät wird). Sommertriticale ist in Europa fast ohne Bedeutung und wird eher in den Tropen und Subtropen angebaut.

Seit dem Jahr 2009 stehen die ersten Triticale-Hybriden in den offiziellen Sortenprüfungen. In Frankreich befindet sich die erste Hybridtriticale-Sorte vor der Markteinführung.

Anbau (in Deutschland)

 src= Folgende Teile dieses Abschnitts scheinen seit 2016 nicht mehr aktuell zu sein: Aussaat pro Fläche lt. Landwirtschaftkammer ausdrücklich veraltet, ursprüngliches PDF zurückgezogen und nur noch als Archivlink verfügbar.
Bitte hilf mit, die fehlenden Informationen zu recherchieren und einzufügen.

Wikipedia:WikiProjekt Ereignisse/Vergangenheit/fehlend

Anbauen kann man Triticale auf allen Böden innerhalb Deutschlands. Allerdings ist auf guten Standorten der Weizen im Ertrag überlegen und auf nährstoffarmen Sandböden bringt Roggen höhere Erträge. Der Anbau konzentriert sich auf klimatisch weniger günstige Lagen beispielsweise in den Mittelgebirgen. Die Aussaat erfolgt Anfang September bis Ende Oktober mit 120–140 kg pro ha (rund 300 Körner pro bei einem durchschnittlichen Tausendkorngewicht von 45 g).[2] Auch eine sehr späte Aussaat ist aufgrund der guten Winterhärte von Triticale möglich. Des Weiteren hilft eine späte Saat eine starke Düngung zu verhindern und vermindert erheblich den Unkrautdruck. Bei Beginn des landwirtschaftlichen Anbaus von Triticale war die Art wenig anfällig gegenüber Pilzkrankheiten und die Beratung empfahl es als extensiv anzubauende Art mit wenigen oder keinen Behandlungen gegen deren Erreger. Mit dem verstärkten Anbau seit den 1980er Jahren relativierte sich dieser Vorteil und spätestens seit den 2010er Jahren wird von der offiziellen Beratung ein ähnlich hoher Fungizideinsatz wie im Roggen- oder sogar Weizenanbau empfohlen. Ein Beispiel für eine Pilzkrankheit ist Mutterkorn, welches eine hohe Toxizität besitzt und daher besonders beachtet werden sollte. Der Einsatz von Wachstumsregulatoren gehört in der konventionellen Landwirtschaft zu den Standardanwendungen. Der optimale Zeitpunkt der Ernte liegt bei Vollreife sortenabhängig meist zwischen der Roggen- und Weizenernte. Unter optimalen Bedingungen sind Erträge bis zu 120 dt pro ha möglich. Unter weniger günstigen Bedingungen auf typischen Anbaustandorten liegen die Erträge bis zu 25 % über den Weizenerträgen.

Wirtschaftliche Bedeutung

In Deutschland lag die Anbaufläche 2017 bei rund 389.100 ha. Der Durchschnittsertrag lag im gleichen Jahr bei ca. 59,6 dt/ha. Es wurden in Deutschland etwa 2.317.000 Tonnen Triticale geerntet. Im Jahr 2017 wurden laut FAO weltweit 15,6 Mio. t Triticale geerntet.

Größte Triticaleproduzenten (2017)[3] Rang Land Menge
(in t) 1 PolenPolen Polen 5.312.061 2 DeutschlandDeutschland Deutschland 2.317.000 3 WeissrusslandWeißrussland Weißrussland 1.607.045 4 FrankreichFrankreich Frankreich 1.586.970 5 China VolksrepublikVolksrepublik China Volksrepublik China 986.382 6 RusslandRussland Russland 500.659 7 UngarnUngarn Ungarn 365.026 8 SpanienSpanien Spanien 355.840 9 RumänienRumänien Rumänien 331.570 10 OsterreichÖsterreich Österreich 289.131 Welt 15.563.415

Nutzung

Neben der überwiegenden Anwendung (> 50 %) als Futtergetreide kann es auch für die menschliche Ernährung (Backwaren, Bier etc.) genutzt werden. Brot wird allerdings wegen der teilweise ungünstigen Backeigenschaften (zu hohe Amylaseaktivität und damit verbunden schlechte Verkleisterungseigenschaften der Stärke) in der Regel aus Gemischen mit Weizen bzw. Roggen erzeugt. Die einzelnen Triticale-Sorten sind unterschiedlich geeignet.

Eine Nutzung als Energiegetreide ist derzeit noch relativ selten und wird erforscht. Für die Bioethanolproduktion ist Triticalekorn geeignet, aufgrund der hohen Stärkegehalte von Triticale zahlen Produzenten von Bioethanol beim Ankauf höhere Preise als für Roggen.[4] Zudem wurden von den Universitäten Gießen und Kassel Triticalesorten identifiziert, die hohe Biomasseerträge pro Fläche liefern und somit auch für die Gewinnung anderer Kraftstoffe und Biogas nutzbar sind.[5]

Erscheinungsbild

Das Erscheinungsbild von Triticale ist je nach Sorte sehr unterschiedlich. So gibt es Typen, die eher Weizen ähnlich sind, und andere, die dem Roggen ähneln. Sorten mit langem oder kurzem Stroh oder überlangen Ähren kommen ebenfalls vor. Auch das Korn ist in Form, Aussehen und Inhaltsstoffen, je nach Sorte, sehr verschieden.

Trivia

In der Science-Fiction-Fernsehserie Raumschiff Enterprise spielt in einer der populärsten Folgen „The Trouble with Tribbles“ („Kennen Sie Tribbles?“) ein fiktives „Quadrotriticale“ eine größere Rolle, dessen Ursprung auf Triticale zurückgeführt wird.[6]

Literatur

  • Combining ability and heterosis among eight complete spring hexaploid triticale lines. In: Barker, T.C. und G.Varughese (Hrsg.): Crop Sci. Nr. 32, 1992, S. 340–344.
  • Hybrid triticale -prospects for research and breeding Part I: Why hybrids? In: Weissmann S., E. A. Weissmann (Hrsg.): Proc 5th Int Triticale Symp. Nr. 1. Radzikov 2002, S. 187–191.
  • Hybrid triticale -prospects for research and breeding Part II. In: Warzecha, R. (Hrsg.): ITC. Poznan 2002.
  • Leistungsvergleich von Liniensorten und F1-Hybriden bei Wintertriticale in amtlichen Prüfungen der Jahre 1998–2000. In: Weissmann E.A., A.K. Werner und S.Weissmann (Hrsg.): Vortrag Pflanzenzüchtung. Nr. 49, 2000, S. 39–48.
  • Wolfgang Schuchert: Triticale, Verbreitung, Erträge, Verwendung. Max-Planck-Institut für Züchtungsforschung, Köln.
  • G. Röbbelen, S. Smutkupt: Reciprocal intergeneric hybridizations between wheat and rye. In: Wheat Information Service. Nr. 27. Kyoto 1968, S. 10.
  • G. Oettler: The fortune of a botanical curiosity – Triticale: past, present and future. In: The Journal of Agricultural Science. Nr. 143. Cambridge 2005, S. 329–346.
  • B. Rodemann, H. Mielke: Zum Anbau und Pflanzenschutz des Triticale. In: bba-Mitteilungen. Nr. 409. Berlin/Braunschweig 2007, ISBN 978-3-930037-31-5 (online).
  • Wilfried Seibel (Hrsg.): Warenkunde Getreide – Inhaltsstoffe, Analytik, Reinigung, Trocknung, Lagerung, Vermarktung, Verarbeitung. Agrimedia, 2005, ISBN 3-86037-257-2.

Weblinks

 src= Commons: Triticale – Sammlung von Bildern, Videos und Audiodateien

Einzelnachweise

  1. Eintrag im Duden, abgerufen am 7. August 2014
  2. Sortenwahl bei Wintertriticale (Memento vom 3. September 2013 im Internet Archive). Landwirtschaftskammer Nordrhein-Westfalen, abgerufen am 30. Juni 2015 (PDF).
  3. Crops> Triticale. In: Produktionsstatistik der FAO 2019. fao.org, abgerufen am 21. Januar 2019 (englisch).
  4. Bioethanolhersteller wollen Triticale einsetzen. In: Agrarzeitung Online. 5. Juli 2007, abgerufen am 22. Juni 2017.
  5. „Biomasse für SunFuel®“ – Hessische Forschungsergebnisse auf Hannover Messe vorgestellt. Pressemitteilung des Hessischen Ministeriums für Umwelt, ländlichen Raum und Verbraucherschutz vom 24. April 2008.
  6. „Quadrotriticale“ in Memory Alpha
 title=
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia Autoren und Herausgeber
original
visit source
partner site
wikipedia DE

Triticale: Brief Summary ( German )

provided by wikipedia DE
 src= Körner von Weizen (links), Roggen (Mitte) und Triticale (rechts)  src= Triticale-Ähren

Triticale (der oder die, auch: ×Triticosecale oder Triticosecale Wittmack) ist ein Getreide. Es ist eine Kreuzung aus Weizen (Triticum aestivum L.) als weiblichem und Roggen (Secale cereale L.) als männlichem Partner. Der Name ist aus TRITIcum und seCALE, jeweils Neutrum, zusammengesetzt. Die umgekehrte Kreuzung ergibt Secalotricum. Geschmack und Inhaltsstoffe der Triticale liegen zwischen denen von Weizen und Roggen. Seine Grannen sind ca. 3–5 cm lang und vierkantig.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia Autoren und Herausgeber
original
visit source
partner site
wikipedia DE

Ruisvehnä ( Finnish )

provided by wikipedia FI

Ruisvehnä eli Tritikali on viljelykasvi, joka on vehnän ja rukiin risteytys.[1] Sitä käytetään lähinnä rehuna.[2] Ruisvehnässä yhdistyvät vehnän ja rukiin parhaat puolet: runsassatoisuus sekä kestävyys kuivuutta ja tuholaisia vastaan,[3] myös ravintoarvot ovat normaalia vehnää paremmat.[4] Vaikka ruis ja vehnä risteytettiin jo 1800-luvulla, siementen steriiliyden takia sen viljely on jäänyt vähäiseksi.[3][4]

 src=
Ruis
 src=
Vehnä

Lähteet

  1. Syysvehnä 2007. K-maatalous. Viitattu 11. kesäkuuta 2007. (suomeksi)
  2. http://www.ceja.educagri.fr/fin/enseignant/livret%202/gcultfi_3.pdf
  3. a b Ruisvehnästä kehitetään tulevaisuuden viljalajia 3.7.2003. Bioteknologia.info. Viitattu 11. kesäkuuta 2007. (suomeksi)
  4. a b SPELTTI – paluu parempaan ruokaan 4 / 2003. Minä Olen -lehti. Viitattu 11. kesäkuuta 2007. (suomeksi)
Tämä kasveihin liittyvä artikkeli on tynkä. Voit auttaa Wikipediaa laajentamalla artikkelia.
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedian tekijät ja toimittajat
original
visit source
partner site
wikipedia FI

Triticale ( Dutch; Flemish )

provided by wikipedia NL

Triticale is een geslacht in de grassenfamilie. In Nederland wordt jaarlijks ongeveer 4000 ha triticale geteeld.

Geslacht

Tot het geslacht ×Triticale, synoniem: ×Triticosecale Wittm. ex A.Camus behoren graansoorten, die ontstaan zijn uit de kruising van harde tarwe (Triticum durum) of gewone tarwe (Triticum aestivum) met rogge (Secale cereale).

Soorten

  • ×Triticale Tscherm.-Seys. ex Müntzing, synoniem: ×Triticosecale Wittm. ex A. Camus, harde tarwe (2n=28=AABB) met rogge (2n=14=RR)
  • ×Triticosecale rimpaui Wittm., synoniem: ×Triticale rimpaui Wild., gewone tarwe (2n=42=AABBDD) met rogge (2n=14=RR)

Kruisingen

De eerste handmatig geproduceerde hybride werd gemaakt door H.S. Wilson (1876) uit Schotland, gevolgd door de Amerikaanse plantenveredelaar E.C. Carman in 1884. De bedoeling was dat de hybride de hogere opbrengst en betere graankwaliteit van tarwe zou combineren met een mindere gevoeligheid voor schimmelziekten van rogge. Door de gebaarde aar treedt er minder schade door vogels op dan bij gewone tarwe. Bij deze hybride (in eerste instantie genaamd ×Triticosecale Wittmack), ging het om een octoploïde vorm met 2n = 8x = 42 + 14 = 56 chromosomen (8x=AABBDDRR).

De eerste hexaploïde triticale met 2n = 6x = 28 + 14 = 42 chromosomen (6x=AABBRR), de vorm die tegenwoordig wordt geteeld, stamt uit 1932 door kruising van harde tarwe (durumtarwe) met rogge. Vanaf 1937, toen de chemische stof colchicine kon worden gebruikt voor spontane chromosoomverdubbeling, werd de productie van deze triticale vorm eenvoudiger en begon het eerste onderzoek naar de gebruikswaarde van triticale in de landbouw.

Bij de kruisingen werd gewone tarwe gebruikt als moeder en rogge als vader.

De huidige rassen van triticale zijn ontstaan uit kruisingen van Triticale x Triticale (secundaire Triticale) en hebben ongeveer dezelfde graanopbrengst als wintertarwe en winterrogge. De planthoogte is tot ongeveer 140 cm. Door zijn weinige gevoeligheid voor droogte is triticale vooral geschikt voor teelt op zandgrond.

Gebruik

Voor broodbereiding is triticale minder geschikt door de schotgevoeligheid (kieming in de aar op het veld), de ongunstige eiwitsamenstelling en de slechte uitmaling. Triticale wordt daarom hoofdzakelijk als veevoer gebruikt als geheleplantsilage (GPS), waarbij de gehele, onrijpe (deegstadium) plant wordt ingekuild of als graan.

Ziekten

De huidige rassen van triticale zijn minder gevoelig voor schimmelziekten dan tarwe en rogge. Bij slechte weersomstandigheden kan aantasting optreden van fusarium in de aar. Bij het toenemen van het areaal bestaat de kans dat door toename van de infectiedruk de gevoeligheid groter wordt voor met name meeldauw, bruine roest, gele roest en bladvlekkenziekte.

 src=
Gele roest

Externe link

Wikimedia Commons Zie de categorie Triticale van Wikimedia Commons voor mediabestanden over dit onderwerp.
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia-auteurs en -editors
original
visit source
partner site
wikipedia NL

Triticale: Brief Summary ( Dutch; Flemish )

provided by wikipedia NL

Triticale is een geslacht in de grassenfamilie. In Nederland wordt jaarlijks ongeveer 4000 ha triticale geteeld.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia-auteurs en -editors
original
visit source
partner site
wikipedia NL

Rughvete (Triticale) ( Norwegian )

provided by wikipedia NO
 src=
Korn av hvete til venstre, rug i midten, og rughvete til høyre

Rughvete eller Triticale er en ny kornart oppstått ved krysning mellom hunplanter av hvete og hanplanter av rug.[1] Navnet er en sammentrekning av slektsnavnene Triticum (hvete) og Secale (rug). Den har de siste 50 årene fått en produksjon på nivå med rug, men er likevel lite kjent. Dette skyldes at den i hovedsak blir brukt til fôr. Ideen med krysningen var å slå sammen brødhvetens høye avkastingsevne og gode bakekvalitet med rugens bedre tilpasningsevne til mer nøysomme vekstvilkår. Dette ønsket er bare delvis gått i oppfyllelse. Den er et kornslag med stor avkastingsevne under mindre gunstige voksevilkår. Rughvete kan bli viktigere i framtida.

En «omvendt» krysning, dvs. av hvete-hanplanter og rug-hunplanter, med det vitenskapelige navnet ×Secalotricum,[1] har liten kommersiell betydning.

Botanikk

Rughvete er en polyploid art med 56 kromosomer med genomene (kromosomsettene) fra både rug og hvete. Foreldrene er fra to ulike, men nærstående slekter i grasfamilien. De er oftest lite kryssbare av to grunner.[2] For det første om vindspredd pollen fra rug lander på et hvete-arr, vil det sjelden befrukte på grunn av et gen for sterilitet.[3] For det andre om det en sjelden gang blir avkom, er det sterilt på grunn av ubalanserte kromosomer. Den må derfor få kromosomtallet fordoblet for å bli fertilt.

Brødhvete har 42 kromosomer, 14 av hver av genomene A, B og D, (formelen 2n=6x=42). Rug har 14 kromosomer, 2 av hver av genomene S (S for Secale), (formelen 2n=2x=14). Ei eggcelle i brødhvete får da 21 kromosomer (n=3x=21), et pollenkorn i rug får 7 kromosomer (n=x=7). Hybriden rughvete vil da få 28 kromosomer, 7 av hver av genomene A, B, D og S. Den blir steril med mindre kromosomtallet blir fordoblet til 56. [4]

Rughvete med så høyt kromosomtall viste seg likevel å ha en rekke problemer med fertilitet. Noe bedre gikk det med å bruke durumhvete med 28 kromosomer (genomene A og B, 2n=6x=28) som mor. Da får rughvete 42 kromosomer; det blir stort sett bare dyrket slike typer i dag. Tdligere så man på genomene fra foreldrene som godvillige samboere, men molekylær analyse viser at sammenslåingen av genomene gir mer av et sjokk. Rett etter sammenslåingen kan det bli omfattende endringer i DNA, der sekvenser forsvinner eller slutter å virke. I rughvete går dette spesielt ut over rugkromosomene.[4]

Opphav

Vellykkede krysninger for å lage rughvete ble først rapportert fra Skottland (1875) og USA (1883).[5] Den første fertile hybriden ble laget av tyskeren Vilhelm Rimpau i 1888. På ukjent måte må kromosomtallet ha blitt fordoblet av seg selv. En «sverm» av naturlig kryssede rughvete ble rapportert i Russland i 1921. Etter et teknisk gjennombrudd med embryokultur [6] og kromosomfordobling med colchicin [2], kunne de lage rughvetehybrider i stor skala. Slike såkalte «primære rughvete» var agronomisk lite lovende. De hadde ofte kromosomfeil med nedsatt fertilitet og fikk skrumpede korn. Grunnene var flere, bl.a. at de større kromosomene i rug trengte lengre tid i kjønnscelledelingen. Trass i omfattende forskning var det liten framgang fram til 1960.

Agronomi

Foredlingsprogrammene i flere land begynte da å krysse rughvete av ulike opphav etterfulgt av utvalg for fylte korn og bedre agronomi. Slike «sekundære rughvete» ga rask framgang og det resulterte i de første sortene fra 1968. Fra da av økte rughvete som kornart. Samme året oppstod den viktige sorten Armadillo på forsøksstasjonen til CIMMYT i Mexico.[7] Et tilfeldig pollenkorn fra en ukjent brødhvete kom til å befrukte en rughvete. Resultatet ble sorten Armadillo med en overraskende god frøsettingsevne. Dessuten var kromosom 2D fra brødhvete erstattet med det tilsvarende i rug og dermed ble to viktige gener koblet sammen, et gjorde strået kortere og et gjorde blomstringen uavhengig av daglengde. Ved siden av kornkvaliteten var nemlig strålengden rughvetens store svakhet.

Den store styrken til rughvete er at den er mer hardfør enn hvete, dog noe mindre enn rug.[3] Den tåler tørke, sur og basisk jord og næringsmangel bedre enn hvete, men den er ikke så vinterherdig som rug (nesten all rughvete er høstsådd). I dag forstår man mer hvorfor resultatet ble som det ble, fordi deler av ruggenomet er borte eller ikke virker i rughveten. Rugens sterke sykdomsresistens ble ganske snart brutt ned når rughvete kom i omfattende dyrkning. Dette er ikke spesielt for rughvete.

Under de beste vilkårene ligger rughvetens avkastingsevne litt under brødhvetens. Den synes å ha en mer effektiv fotosyntese og å trenge mindre energi til ånding. Samlet sett har den likevel et stort ubrukt potensial i mindre gunstige vekstmiljø og kan få en langt større plass i kornproduksjonen. Trolig er den en av de store nyvinningene i landbruket fra det 20. hundreåret.

Bruksområde

Rughvetens svakhet er den dårlige bakeevnen. Målet var å få bakeevnaen fra brødhvete, men durumhvete mangler viktige gener for bakekvalitet (fra D-genomet). Videre er rughvete (som rug) svært utsatt for groskader i fuktige høster da stivelsen lett blir brutt ned av amylase-enzym. Med rugens dårlige gluten blir bakeevnen dårlig. Også mølleegenskapene er dårligere enn hos hveten. Derfor er den i stor grad et fôrkorn, mye brukt til gris eller fjørfe. Den lett nedbrutte stivelsen gjør den ellers godt egnet til drøvtyggere og som råstoff for bioetanol og biogass.

Det betyr ikke at den ikke er brukbar til mat. Tvert imot er den godt egnet til frokostkorn, pasta eller usyret bakverk som kjeks, chapati, tortillas m.fl. Å overføre bakegenene fra D-genomet til rughvete er ei viktig oppgave. I dag er nesten alle rughvetesorter uten D-kromosom.

Produksjon

Fra 1977 til ca. år 2000 økte gjennomsnittsavlingen fra 1,8 til 3,8 tonn/ha, og med kunstig vanning til 10 tonn/ha og mer.[5] Avlingene pr arealenhet stagnerte før årtusenskiftet, men arealene har økt iallfall fram til 2010.[8] Rughvetens potensial i mer marginale områder synes å gjort den marginal også som vekst med lite forskning i forhold til potensialet. En nyutvikling er hybridsorter med en avlingsøkning på opptil 20%. Dette kan gi rughvete et nytt løft framover. Rughvetens «verdenskart» overlapper i stor grad med rugens. I Norge hadde rughvete et toppår i 1998 med 13700 tonn; den blir i dag lite dyrket. Likevel oppnådde enkelte bønder opp i nær 10 tonn/ha i 2015.[9]

Referanser

  1. ^ a b Gerhard Robbelen og Sumin Smutkupt: Reciprocal intergeneric hybridizations between wheat and rye
  2. ^ a b Blakeslee, A F, Avery AG (1937). «Methods of inducing doubling of chromosomes in plants». Journal of Heredity (28): 392–411.CS1-vedlikehold: Flere navn: forfatterliste (link)
  3. ^ a b Blum A (2014). «The abiotic stress response and adaptation of triticale—a review.». Cereal Research Communications (42): 359–375.
  4. ^ a b Ma X-F, Gustafson JP (2008). «Allopolyploidization-accommodated genomic sequence changes in triticale.». Annals of Botany (101): 825–832.
  5. ^ a b Oettler G (2005). «The fortune of a botanical curiosity–Triticale: past, present and future.». The Journal of Agricultural Science (143): 329–346.
  6. ^ Laibach F (1925). «Das Taubwerden der Bastardsamen und die künstliche Aufzucht früh absterbender Bastardembryonen». Zeitschrift für Botanik (17): 417–459.
  7. ^ Gupta PK Priyadarshan PM (2016). «Triticale: Present Status and Future Prospects». Besøkt 2016. Sjekk datoverdier i |besøksdato= (hjelp)
  8. ^ FAO (2016). «FAO-statitics».
  9. ^ Statistikksamling, markedsordningen for korn[død lenke], tabell 9.1.2

Eksterne lenker

botanikkstubbDenne botanikkrelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den.
Det finnes mer utfyllende artikkel/artikler på .
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia forfattere og redaktører
original
visit source
partner site
wikipedia NO

Rughvete (Triticale): Brief Summary ( Norwegian )

provided by wikipedia NO
 src= Korn av hvete til venstre, rug i midten, og rughvete til høyre

Rughvete eller Triticale er en ny kornart oppstått ved krysning mellom hunplanter av hvete og hanplanter av rug. Navnet er en sammentrekning av slektsnavnene Triticum (hvete) og Secale (rug). Den har de siste 50 årene fått en produksjon på nivå med rug, men er likevel lite kjent. Dette skyldes at den i hovedsak blir brukt til fôr. Ideen med krysningen var å slå sammen brødhvetens høye avkastingsevne og gode bakekvalitet med rugens bedre tilpasningsevne til mer nøysomme vekstvilkår. Dette ønsket er bare delvis gått i oppfyllelse. Den er et kornslag med stor avkastingsevne under mindre gunstige voksevilkår. Rughvete kan bli viktigere i framtida.

En «omvendt» krysning, dvs. av hvete-hanplanter og rug-hunplanter, med det vitenskapelige navnet ×Secalotricum, har liten kommersiell betydning.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia forfattere og redaktører
original
visit source
partner site
wikipedia NO

Pszenżyto ( Polish )

provided by wikipedia POL

Pszenżyto (×Triticosecale) – mieszaniec zbóż należący do rodziny wiechlinowatych. Niepłodne mieszańce pszenicy i żyta opisane zostały po raz pierwszy w 1875, w 1889 odkryty został płodny mieszaniec. Powstał prawdopodobnie w wyniku podwojenia liczby chromosomów w pierwotnym mieszańcu. Hodowla na większą skalę w różnych krajach rozpoczęła się w latach 50. XX wieku, a w latach 60. zaczęto wprowadzać do upraw odmiany komercyjne (najpierw w 1966 r. na Węgrzech). W Polsce pierwszą odmianę pszenżyta o nazwie ‘Lasko’ wyhodowano w 1982, i to ona jest obecnie najbardziej rozpowszechnioną w uprawie na świecie[2].

Systematyka

Synonimy[3]

×Triticale A. Müntzing

Pozycja w systemie Reveala (1993–1999)

Gromada okrytonasienne (Magnoliophyta Cronquist), podgromada Magnoliophytina Frohne & U. Jensen ex Reveal, klasa jednoliścienne (Liliopsida Brongn.), podklasa komelinowe (Commelinidae Takht.), nadrząd Juncanae Takht., rząd wiechlinowce (Poales Small), rodzina wiechlinowate (Poaceae (R. Br.) Barnh.), rodzaj pszenżyto (Triticosecale Wittm. ex A.Camus)[4].

Zastosowanie

  • Roślina uprawna: obecnie powierzchnia uprawy tego zboża w świecie to około 3,5 mln ha, w tym w Polsce około 1,2 mln ha, czyli ¹∕₃ ogółu upraw światowych (powierzchniowo), a 0,5 mln ha na Białorusi, gdzie jest szeroko uprawiane od 2005. W uprawie występują formy jare i ozime tego gatunku.
  • Ziarno paszowe – (patrz roślina paszowa ) ze względu na wysoką zawartość białka może służyć jako pasza dla bydła, trzody chlewnej, owiec i ptactwa, a także ze względu na mniejszą zawartość substancji antyżywieniowych niż żyto i mniejsze wymagania pokarmowe niż pszenica.
  • Ziarno chlebowe – obecnie są odmiany, których ziarno zawiera białka glutenowe i ich mąkę, także całoziarnową, wykorzystuje się do wypieku chleba na drożdżach, więc bez zakwaszania, czego wymaga mąka żytnia i mieszana.

Uprawa

Pszenżyto ozime jest zbożem, które jest dość wrażliwe na terminy wysiewu. Ponieważ krzewi się przede wszystkim jesienią, zachowanie optymalnych terminów siewu pszenżyta ozimego ma fundamentalne znaczenie dla uzyskania wysokiego plonu. Optymalne terminy siewu pszenżyta przypadają we wschodniej części Polski pomiędzy 5-20 września, w Polsce centralnej w okolicach 15-25 września, a na zachodzie Polski od 20 września, nawet do 10 października[5].

Produkcja

 src=
Produkcja pszenżyta na świecie w 2007 r.

Według danych Organizacji Narodów Zjednoczonych do spraw Wyżywienia i Rolnictwa (FAO) pszenżyto w 2008 roku było uprawiane na powierzchni 3 mln 854 tys. ha (w Polsce 1,33 mln ha). Zbiory wyniosły około 14 mln ton. Średni plon na świecie wyniósł 3,9 t/ha, w Polsce tylko 3,3 t/ha, Niemczech 5,9 t/ha, Francji 5,3 t/ha.

Najwięksi producenci pszenżyta w 2014 roku[6] Miejsce Kraj Ilość
(w tys. ton) 1  src= Polska 5246 2  src= Niemcy 2972 3  src= Białoruś 2077 4  src= Francja 2022 5  src= Rosja 654 6  src= Chiny 525 7  src= Węgry 486 8  src= Hiszpania 449 9  src= Litwa 395 10  src= Austria 302 Świat 17 069,926

Przypisy

  1. P. F. Stevens: Angiosperm Phylogeny Website (ang.). 2001–. [dostęp 2010-03-25].
  2. Barbara Michalik (red.): Hodowla roślin. Poznań: Państwowe Wydawnictwo Rolnicze i Leśne, 2009, s. 264–266. ISBN 978-83-09-01056-2.
  3. Index Nominum Genericorum. [dostęp 2009-04-03].
  4. Crescent Bloom: Systematyka rodzaju Triticale (ang.). The Compleat Botanica. [dostęp 2009-04-03].
  5. MojaRola.pl, Optymalne terminy siewu pszenżyta ozimego, 8 września 2018 [dostęp 2018-09-12] (pol.).
  6. FAO, Faostat Triticale, Production Quantity, 2014[1], Dane FAO 2016-12-03
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autorzy i redaktorzy Wikipedii
original
visit source
partner site
wikipedia POL

Pszenżyto: Brief Summary ( Polish )

provided by wikipedia POL

Pszenżyto (×Triticosecale) – mieszaniec zbóż należący do rodziny wiechlinowatych. Niepłodne mieszańce pszenicy i żyta opisane zostały po raz pierwszy w 1875, w 1889 odkryty został płodny mieszaniec. Powstał prawdopodobnie w wyniku podwojenia liczby chromosomów w pierwotnym mieszańcu. Hodowla na większą skalę w różnych krajach rozpoczęła się w latach 50. XX wieku, a w latach 60. zaczęto wprowadzać do upraw odmiany komercyjne (najpierw w 1966 r. na Węgrzech). W Polsce pierwszą odmianę pszenżyta o nazwie ‘Lasko’ wyhodowano w 1982, i to ona jest obecnie najbardziej rozpowszechnioną w uprawie na świecie.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autorzy i redaktorzy Wikipedii
original
visit source
partner site
wikipedia POL

Triticale ( Portuguese )

provided by wikipedia PT
Sinónimos × Triticale Tscherm.-Seys. ex Müntzing

O triticale (× Triticosecale Wittmack) é um cereal híbrido, resultado da hibridação de duas espécies distintas, o trigo (Triticum aestivum L.) e o centeio (Secale cereale L.).

Caraterísticas

Apresenta rusticidade e tolerância a condições desfavoráveis de acidez do solo, em especial com referência à toxicidade de alumínio, e são bastante tolerantes ao déficit hídrico, podendo ser cultivados em regiões classificadas como ecologicamente marginais à cultura de trigo. A produção de leite, ovos, aves ou suínos depende de um produto energético produzido, preferencialmente, na própria unidade de produção agrícola. Para isso, produtos como triticale tornam-se importantes, uma vez que este pode, à semelhança de milho, servir de importante fonte de nutrientes nesses sistemas de exploração. O período de colheita de triticale coincide com o fim da entressafra de milho, podendo, assim, o híbrido ser usado na formulação de rações, apesar de apresentar menos energia que o milho, que é considerado padrão como alimento energético em rações, porém apresenta concentração de proteínas superior à do milho.[1]

De bom potencial produtivo, é altamente tolerante à acidez nociva dos solos tolerando também déficit hídrico. Áreas para semeadura e metodologias destinadas ao triticale normalmente não são adequadas ou não permitem desenvolvimento satisfatório do trigo e/ou da cevada, por limitarem a produção dessas espécies, reduzindo a lucratividade.

Utilização

Os grãos de triticale são utilizados principalmente para a alimentação animal e, em menor quantidade, na alimentação humana. Como cultura de cobertura, contribui efetivamente para manutenção do sistema agrícola, principalmente em sistema de semeadura direta na palha, proporcionando boa cobertura vegetal para a cultura sucessora, mesmo em áreas com baixa fertilidade e/ou solos arenosos.

Produção

Nos países produtores, incremento em área de cultivo vem ocorrendo desde 2000 (média de +9,2% a.a.), com pequeno declínio em 2006 e novos acréscimos para as safras de 2007 e 2008. O principal produtor é a Polônia, com 1,33 milhão de hectares colhidos, sendo que os seis maiores países produtores, com área colhida superior a 240 mil hectares, contabilizam mais de três milhões de hectares. O Brasil foi o país que mais apresentou redução na área semeada entre 2006 e 2008 (-25,2%), seguido da Suécia (-10%), enquanto que Áustria (+96%), Lituânia (+50%), República Tcheca (+41%), Bielorússia (+22%), Romênia (+16%), Turquia (+14%), Polônia (+12%) e Austrália (+11%) tiveram incrementos superiores a 10%. Alemanha, China, Dinamarca, Espanha, França e Hungria apresentaram variações, positivas ou negativas, porém não expressivas no período. A produtividade de grãos mundial média em 2008 foi de 3.927 kg ha-1.

No Brasil

No Brasil, entre os anos de 2000 e 2004 houve estabilização de área de triticale entre 109 e 126 mil hectares, com valor máximo de 134.868 hectares colhidos, registrado em 2005. A partir de 2007, a área vem decrescendo, sendo os 69.350 hectares contabilizados em 2009, a menor safra dos últimos nove anos. Em 2009 a produtividade média nacional de grãos de triticale foi de 2.157 kg ha 1, inferior ao ano anterior (2.441 kg ha-1), e expressivamente inferior a média mundial de 2009. Deve-se, no entanto, ao realizar a comparação de rendimento médio de grãos, considerar o tipo de planta cultivada. No país, são semeadas cultivares de triticale de hábito primaveril, a exemplo da Austrália, com rendimentos semelhantes ao brasileiro. Entretanto, países como Alemanha, França, Polônia, Suécia e outros, que cultivam triticale de hábito invernal, de ciclo mais longo e exigentes em vernalização, possuem rendimento potencial médio de grãos de 5.000 kg ha-1.

Existem cultivos de triticale nos estados do Rio Grande do Sul, Santa Catarina, Paraná, Mato Grosso do Sul, São Paulo e em Minas Gerais. Entretanto, nas informações disponibilizadas pelo IBGE, Mato Grosso do Sul e Minas Gerais não são citados. Paraná e São Paulo colheram as maiores áreas, tendo São Paulo também apresentado o maior rendimento médio de grãos em 2009. Juntos, Paraná e São Paulo respondem por 86% da produção nacional de grãos de triticale.

Em 2010 é esperada redução da ordem de 2,8% na área nacional de triticale relativa a 2009, com diminuição no Paraná e em Santa Catarina. Incrementos próximos de 40% são esperados no Rio Grande do Sul, embora com área pouco expressiva na produção brasileira, média 2009/2010 inferior a 10%, apesar desse estado ter contribuído significativamente na produção do cereal no passado.

No Paraná e em Santa Catarina o destino principal dos grãos colhidos foi à indústria de ração animal, com o objetivo de baratear o custo de produção de suínos e aves, seja pela substituição parcial ou total do milho e parcial de farelo de soja, cotado em julho de 2009 a R$ 850,00/t.

A condição meteorológica nos locais de cultivo de triticale durante a estação de crescimento e desenvolvimento das plantas durante a safra de 2009 foi considerado insatisfatório em todos os Estados produtores. O regime pluviométrico foi excessivo a partir do espigamento até a colheita das plantas, favorecendo a incidência de brusone mais ao norte da região produtora e de giberela, no sul, reduzindo a produtividade e a qualidade dos grãos produzidos.

Referências

  1. Nascimento Junior, Afredo do. Avaliação de triticale: Safras brasileiras e mundiais. Passo Fundo, RS: Embrapa Trigo.
Ícone de esboço Este artigo sobre plantas é um esboço relacionado ao Projeto Plantas. Você pode ajudar a Wikipédia expandindo-o.
 title=
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autores e editores de Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia PT

Triticale: Brief Summary ( Portuguese )

provided by wikipedia PT

O triticale (× Triticosecale Wittmack) é um cereal híbrido, resultado da hibridação de duas espécies distintas, o trigo (Triticum aestivum L.) e o centeio (Secale cereale L.).

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autores e editores de Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia PT

Triticale ( Romanian; Moldavian; Moldovan )

provided by wikipedia RO

Triticale (uneori numit Triticosecale) este un hibrid de grâu și secară.

Plantele de triticale, după aspectul lor general, se aseamănă mai mult cu grâul. Sunt mai robuste și mai viguroase, cu spice mari cu multe spiculețe. În cadrul speciei întâlnim o diversitate morfologică foarte largă. Rădăcina este fasciculată. Sistemul radicular este alcătuit din trei tipuri de rădăcini: radicule embrionare; rădăcini adventiv-embrionare și rădăcini adventive.

Prin germinarea unui bob de Triticale, pe lângă radiculă se formează 3-5 rădăcini adventiv-embrionare. Rădăcinile au o creștere rapidă, formând un sistem radicular bine dezvoltat, conferind plantei rezistență sporită față de condițiile de sol nefavorabile.

Tulpina este formată din 5-7 noduri și internoduri. Primul și al doilea internod sunt în majoritatea cazurilor umplute cu țesut parenchimatic pufos. Celelalte internoduri sunt complet umplute. Internodul superior al tulpinii este gol. Internodurile cresc în lungime de la bază spre vârful tulpinii. Înălțimea tulpinii variază de la 40–50 cm până la 120–150 cm. Cele mai valoroase sunt soiurile cu tulpină înaltă de 90–100 cm.

Frunzele sunt formate din teacă și limb; au formă diferită; liniar-lanceolată, de tip xerofitic, înguste, scurte, erectoide, ușor răsucite și țepoase sau de tip maritim, indo-european, late, lungi, puternic curbate. Urechiușele sunt mai mari sau mai mici, cu bordura ușor încrețită. La unele forme ligula este conturată cu roșu, datorită pigmenților antocianici. Culoarea frunzelor poate fi verde-argintie, datorită stratului ceros de pruină, verde-inchis sau verde-gălbuie, cu mici pete de culoare deschisă.

Inflorescența este un spic compus cu dimensiuni și forme diferite. Spicele prezintă o largă variabilitate, putând fi laxe de tip speltoid cu 29-30 spiculețe, compacte de tip durum sau turgidum, cu mai mult de 40-42 spiculețe și cu ariste lungi, mijlociu de compacte, cu un număr de 33-36 spiculețe. Spicul poate fi fusiform, prismatic, alungit-eliptic, triunghiular sau ramificat. Spicele pot fi aristate, cu ariste lungi (8–10 cm), aspre și răsfirate sau cu ariste mai scurte (5–8 cm), semiaristate (1–5 cm) și mutice.Fructul este o cariopsă asemănătoare speciilor parentale: grâul și secara. Boabele sunt mari cu lungimea de 10–12 mm și diametrul de 2–3 mm. Culoarea boabelor poate fi galbenă-maronie sau galbenă-verzuie. Boabele sunt acoperite cca 3/4 sau complet cu plevi. Endospermul este făinos sau intermediar. Structura anatomică este asemănătoare formelor parentale.


v d m
Cereale
Alac · Grâu · Hrișcă · Mei · Orez · Orz · Ovăz · Porumb · Secară · Sorg · Triticale
Wheat close-up.JPG
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia autori și editori
original
visit source
partner site
wikipedia RO

Rågvete ( Swedish )

provided by wikipedia SV
 src=
Rågvete

Rågvete[1] (Triti[cose]cale rimpaui[2][3][4]) är en råg-vete-hybrid som främst kommer till användning för foderändamål. Det är den enda arten i släktet Triticale. I stora delar av Sverige har rågvete den högsta hektarskörden av alla spannmålssorter. Trots detta har den bara en genomsnittsskörd på 5 100 kg per hektar, att jämföra med höstvetets 6 300 kg per hektar.[5][förtydliga]

Det finns sorter som är förädlade för att ge mycket etanol per ton odlad gröda. Rågvetesorten Dinaro från Svalöv Weibull är en sådan sort ämnad för etanoltillverkning. Andra sorter är Talentro, Tritikon, Trimester, Kaskelott, Inpetto, Fidelio, Rorik och Algalo. Rågvete är utsatt för sjukdomen gulrost.

Officiell statistik om rågvete

Den totala rågveteskörden i Sverige har varierat mellan 152 000 ton år 1999 och 276 000 ton år 2007. Rågveteskörden har redovisats sedan 1995.[6] På Jordbruksverkets webbplats publiceras årligen statistik om hektar- och totalskördar av rågvete i det Statistiska meddelandet JO 16 SM Skörd av spannmål, trindsäd, oljeväxter, potatis och slåttervall.

Den areal som odlats med rågvete i Sverige har varierat mellan 67 000 hektar år 1998 och 31 000 hektar år 2002. Rågvetearealen har redovisats sedan 1993.[6] På Jordbruksverkets webbplats publiceras årligen statistik om arealen som odlas med rågvete i det Statistiska meddelandet JO 10 SM Jordbruksmarkens användning. I FAO:s databas publiceras statistik om rågveteskörd och rågveteareal i världen under kategorin Production och underkategorin Crops.

Källor

  1. ^ ”rågvete”. ne.se. https://www.ne.se/uppslagsverk/encyklopedi/l%C3%A5ng/r%C3%A5gvete. Läst 5 april 2019.
  2. ^ Muntz, 1936 In: Züchter 8: 188
  3. ^ WCSP: World Checklist of Selected Plant Families
  4. ^ ”Catalogue of Life : Triticale rimpaui (Wittm.) Muntz”. www.catalogueoflife.org. http://www.catalogueoflife.org/annual-checklist/2018/details/species/id/b03d38db73703b9bcbb197da0adeddd3/synonym/8ebe68fe897ba99df9446a45e8c55a94. Läst 5 april 2019.
  5. ^ http://www.jordbruksverket.se/webdav/files/SJV/Amnesomraden/Statistik%2C%20fakta/Vegetabilieproduktion/JO29/JO29SM1001/JO29SM1001.pdf
  6. ^ [a b] Jordbruksverket (2011). Jordbruket i siffror åren 1866-2007. ISBN 91-88264-36-X. http://www.jordbruksverket.se/omjordbruksverket/statistik/jordbruketisiffror.4.5586fdf512e8fc79a8480001553.html

Externa länkar

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia författare och redaktörer
original
visit source
partner site
wikipedia SV

Rågvete: Brief Summary ( Swedish )

provided by wikipedia SV
 src= Rågvete

Rågvete (Triti[cose]cale rimpaui) är en råg-vete-hybrid som främst kommer till användning för foderändamål. Det är den enda arten i släktet Triticale. I stora delar av Sverige har rågvete den högsta hektarskörden av alla spannmålssorter. Trots detta har den bara en genomsnittsskörd på 5 100 kg per hektar, att jämföra med höstvetets 6 300 kg per hektar.[förtydliga]

Det finns sorter som är förädlade för att ge mycket etanol per ton odlad gröda. Rågvetesorten Dinaro från Svalöv Weibull är en sådan sort ämnad för etanoltillverkning. Andra sorter är Talentro, Tritikon, Trimester, Kaskelott, Inpetto, Fidelio, Rorik och Algalo. Rågvete är utsatt för sjukdomen gulrost.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia författare och redaktörer
original
visit source
partner site
wikipedia SV

Тритикале ( Ukrainian )

provided by wikipedia UK

Історія

Перші гібриди між пшеницею та житом отримані шотландським вченим Вілсоном ще в 1875 році.[1] Такі гібриди були стерільними. У 1891 році Вільгельм Рімпау отримав перші плідні екземпляри гібридів.[2]

Значна робота, пов’язана зі створенням пшенично-житніх гібридів, проведена на Саратовській дослідній станції НДІСГПС в період з 1918 по 1934 під керівництвом Георгія Мейстера.[3]

В Україні у 30-ті 50-ті роки ХХ ст. проводилися роботи, пов’язані зі створенням двовидових тритикале, але у виробництві ці форми не застосовувались. У середині 60-х років ХХ ст. в Українському інституті рослинництва, селекції і генетики розроблено методи і теорію створення тривидових тритикале.[4]

Ботанічна характеристика

За сучасною класифікацією тритикале виділено у самостійний штучно створений селекціонерами рід Triticale. Залежно від особливостей створення рід поділяють на три генетичних види:

  • Двовидове октаплоїдне тритикале — Triticale aestivumforme (2n-56), створене схрещуванням жита з м'якою пшеницею;
  • Двовидове гексапло'їдне — Triticale durumforme (2n-42), створене схрещуванням жита з твердою пшеницею;
  • Тривидове гексапло'їдне — Estivum — durumforme (2n-42), створене схрещуванням жита з м'якою та твердою пшеницею.
 src=
Зліва направо: зерна пшениці, жита та тритикале

За морфологічною будовою органів тритикале подібне до жита і пшениці.

Коренева система мичкувата, з добре розвиненими вузловими коренями, проникає у ґрунт на глибину до 1,5 м і глибше. Відзначається високою фізіологічною активністю, що сприяє доброму розвитку рослин на недостатньо родючих ґрунтах.

Стебло — порожниста соломина, заввишки 100—140, у кормового тритикале — до 200 см, з 4-6 міжвузлями, часто опушене, як у жита, під колосом.

Тритикале відзначається високою кущистістю, здатне утворювати кущ з 5-12 пагонами. Листки великі, пластинки довгі (20-35 см) і широкі (до 2,5-3 см), ланцетні або лінійні, з вушками і язичками, вкриті восковим нальотом.

Суцвіття — складний колос, здебільшого веретеноподібної форми, завдовжки 7,5-18 см. Як у жита, він багатоколосковий — містить 25-35 колосків, а як у пшениці — колоски багатоквіткові, з 2-6 квітками. Колоски розміщуються на виступі членика стрижня по одному. Колоскові луски подібні до пшеничних. Кожна квітка має дві квіткові луски, з яких нижня в остистих форм закінчується остюком, маточку і три тичинки.

Тритикале — переважно самозапильна рослина.

Плід — зморшкувата зернівка, з добре розвиненим чубком, частіше червоного, червонувато-сірого забарвлення. Зерно крупне, маса 1000 шт. становить 50-60 г.

Вирощування у світі

Основні виробники тритикале — Польща, Німеччина, Франція, Білорусь та Австралія. В 2009 році за даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, в 29 країнах у всьому світі було зібрано 15 млн тон зерна[5].

Вирощування в Україні

 src=
Врожай Тритикале у світі у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2007 році порівняно з лідером Польщею (100% = 4 147 061 тонн)

В Україні поширені в основному озимі форми тривидового тритикале, виведені під керівництвом професора А. Ф. Шулиндіна в Інституті Рослинництва ім. В. Я. Юр'єва УААН (Харків).[4] Загалом в Україні районовано 14 сортів тритикале. Рекомендовані сорти озимого тритикале такі: зернового напряму — АДМ 4, АДМ 5, Амфідиплоїд 52, Зеніт одеський, Престо та ін., кормового — Амфідиплоїд 51, Простор, Ураган та ін., ярого — Аїст харківський, Крупільський.

Примітки

  1. а б Stace, C. A. (1987). Triticale: A Case of Nomenclatural Mistreatment. Taxon 36 (2): 445–452. JSTOR 1221447. doi:10.2307/1221447.
  2. Zillinsky, F. J. (1974). The Development of Triticale.. Advances in Agronomy: 315—348. doi:10.1016/s0065-2113(08)60875-5.
  3. Müntzing, Arne (1973). Historical Review of the Development of Triticale. Triticale: proceedings of an international symposium, El Batan, Mexico, 1-3 October 1973. mt. Develop. Res. Centre Monogr. IDRC-024e.: 13—30.
  4. а б Молоцький, М. Я.; Васильківський, С. П.; Князюк, В. І.; Власенко, В. А. (2006). Селекція і насінництво сільськогосподарських рослин: Підручник. К.: Вища освіта. ISBN 966-8081-50-1.
  5. Food and Agricultural commodities production. FAO Statistics Division.(англ.)

Посилання

  • Тритикале на сайті Державного резервного насіннєвого фонду України
  • Озиме тритікале // Аграрна енциклопедія
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Автори та редактори Вікіпедії
original
visit source
partner site
wikipedia UK

×Triticale ( Vietnamese )

provided by wikipedia VI

× Triticale là một chi thực vật có hoa trong họ Hòa thảo (Poaceae).[1]

Loài

Chi × Triticale gồm các loài:

Chú thích

  1. ^ The Plant List (2010). Triticale “× Triticale. Truy cập ngày 26 tháng 9 năm 2013.

Liên kết ngoài


Hình tượng sơ khai Bài viết chủ đề Họ Hòa thảo này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn.
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia tác giả và biên tập viên
original
visit source
partner site
wikipedia VI

×Triticale: Brief Summary ( Vietnamese )

provided by wikipedia VI

× Triticale là một chi thực vật có hoa trong họ Hòa thảo (Poaceae).

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia tác giả và biên tập viên
original
visit source
partner site
wikipedia VI

Тритикале ( Russian )

provided by wikipedia русскую Википедию
Царство: Растения
Подцарство: Зелёные растения
Отдел: Цветковые
Надпорядок: Lilianae
Порядок: Злакоцветные
Семейство: Злаки
Подсемейство: Мятликовые
Триба: Пшеницевые
Род: Тритикале
Международное научное название

×Triticosecale Wittm. & A.Camus

Wikispecies-logo.svg
Систематика
на Викивидах
Commons-logo.svg
Изображения
на Викискладе
ITIS 782021NCBI 49317GRIN g:12927IPNI ???

Тритикале (лат. ×Triticosecale, от лат. triticum — пшеница и лат. secale — рожь) — амфидиплоид ржи и пшеницы. Создан в конце XIX века. Выращивался, в основном, на корм животным. Сегодня тритикале используется и как продовольственная, и как фуражная культура.

 src=
Пшеница, рожь, тритикале

Тритикале обладает повышенной морозостойкостью (более высокой, чем у озимой пшеницы), устойчивостью против грибковых и вирусных болезней, пониженной требовательностью к плодородию почвы (хотя лучшие почвы для тритикале — всё-таки чернозёмы).

Содержание белка в зерне тритикале выше, чем у пшеницы на 1—1,5 % и на 3—4 %, чем у ржи, однако количество глютенина меньше. Зерно имеет также более высокий уровень лизина (3,8 %), содержит 2—4 % жира.

В 1 кг зелёной массы тритикале — 0,3 кормовой единицы, в то время как для озимой пшеницы — 0,18.

Тритикале является перспективной культурой для получения хлебопекарной муки и других пищевых продуктов, таких как печенье, макаронные изделия, тесто для пиццы и сухие завтраки. Основная трудность при переработке зерна тритикале с целью получить высококачественные сорта муки — отделить оболочки от эндосперма.

Основные производители тритикале — Польша, Германия, Франция и Белоруссия. В 2009 году, по данным Продовольственной и сельскохозяйственной организации ООН, в 29 странах по всему миру было собрано 15 млн тонн зерна тритикале, в 2014 — 17,1 млн тонн, в 2016 — 15,2 млн тонн[2]

Крупнейшие производители тритикале (млн тонн)[2] Страна 2014 год 2016 год Польша src= Польша 5,2 5,1 Германия src= Германия 3,0 2,4 Белоруссия src= Белоруссия 2,1 1,6 Франция src= Франция 2,0 1,4 Россия src= Россия 0,7 0,6 Венгрия src= Венгрия 0,5 0,5 КНР src= КНР 0,5 0,4 Испания src= Испания 0,4 0,4 Литва src= Литва 0,4 0,3 Австралия src= Австралия 0,3 0,3

В СССР пшенично-ржаные гибриды получали ещё начиная с 1920-х годов (Г.К.Мейстер, Лебедев, Державин, В.Е.Писарев).

Примечания

  1. Об условности указания класса однодольных в качестве вышестоящего таксона для описываемой в данной статье группы растений см. раздел «Системы APG» статьи «Однодольные».
  2. 1 2 Food and Agricultural commodities production (неопр.). FAO Statistics Division. (англ.)
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Авторы и редакторы Википедии

Тритикале: Brief Summary ( Russian )

provided by wikipedia русскую Википедию

В СССР пшенично-ржаные гибриды получали ещё начиная с 1920-х годов (Г.К.Мейстер, Лебедев, Державин, В.Е.Писарев).

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Авторы и редакторы Википедии

黑小麥 ( Chinese )

provided by wikipedia 中文维基百科
二名法 × Triticosecale
Wittm. ex A. Camus. 品種

參見內文

小黑麦黑小麥是由小麦属黑麦属物种经属间杂交和染色体加倍而人工结合成的新农作物。有四倍体、六倍体和八倍体三个类型。中国育成的八倍体小黑麦,外部形态介于双亲之间,而偏于小麦。和小麦比较,须根系和分蘖节较发达。叶片较长,被茸毛,叶鞘有蜡粉层。麦穗大,小花数多,芒较长。颖果较大,红色或白色,角质或半角质。休眠期较长。耐寒、耐瘠、耐旱,肥、水条件较好的地区易倒伏。成熟晚,难脱粒。在气候条件多变、水肥条件较差的高寒地区,产量可高于小麦。可作粮食饲料,兼用作物栽种。

小作品圖示这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。


 src=
穀物禾本科  src=
小麥  src=芒小麥英语Farro  src=
準穀物蓼科 莧科 src= 莧屬 藜亞科 唇形科 金合歡
 title=
license
cc-by-sa-3.0
copyright
维基百科作者和编辑

黑小麥: Brief Summary ( Chinese )

provided by wikipedia 中文维基百科
license
cc-by-sa-3.0
copyright
维基百科作者和编辑