nimet breadcrumb-navigoinnissa
There is no data regarding the lifespan of Scyliorhinus retifer, although certain captive Scyliorhinus retifer were at least nine years old at time of writing.
Scyliorhinus retifer, the chain catshark, is found in the northwest and western Central Atlantic Ocean, the Carribean Sea, the Gulf of Mexico and the continental shelfe along the northeastern United States. It is most abundant in the deeper waters off of Virginia and North Carolina.
Biogeographic Regions: atlantic ocean (Native )
Scyliorhinus retifer preys mostly on animals such as squid, fish, annelids, and crustaceans. In a gut content analysis of 81 specimens (both juveniles and adults), 96% had food in their stomachs. Furthermore, 64% had squid beaks or remains, 55% had bony fish remains, 32% had polychaetes or other annelids, and 21% had crustacean remains.
Animal Foods: fish; mollusks; aquatic or marine worms; aquatic crustaceans
Primary Diet: carnivore (Piscivore , Molluscivore )
Scyliorhinus retifer takes part in the food chain by preying on macrofauna such as squid, fish, annelids, and crustaceans. It can be reasonably conjectured that it is in turn preyed on by other species, such as large, piscivorous fish and larger sharks.
Scyliorhinus retifer is sometimes taken as "bycatch" in trawling fisheries, but there is no interest in these sharks commercially. They are popular in aquaria because of their small size and patterned bodies.
Positive Impacts: pet trade
There is no known negative economic impact of Scyliorhinus retifer on humans. These are small and docile sharks.
Scyliorhinus retifer eggs are at the blastodisc stage when laid. In early stages, the embryo lies on its left side - there is no known reason for this. When Scyliorhinus retifer young reach 10 mm in length, they have well-defined gill arches and there is a clear roof over the medula. They continue to grow until they reach 74 mm in length, when they are fully developed in shape (though not in size). The yolk sac is still large at this stage.
In the laboratory, hatching occurred at 100 to 110 mm, with an average incubation time of 256 days (+/- SD 8 d, N = 62) at 11.7 to 12.8ºC. In natural habitats, however, it is thought to take up to a year due to colder ambient temperatures.
Chain catsharks are considered "least concern" by the IUCN and are not protected by other regulatory agencies.
US Federal List: no special status
CITES: no special status
State of Michigan List: no special status
IUCN Red List of Threatened Species: least concern
There is no data available describing the communication and/or perception of Scyliorhinus retifer. However, as with most sharks, these catsharks are likely to have sensitive tactile and chemoreception that they use extensively in foraging.
Perception Channels: visual ; tactile ; chemical
Chain catsharks are also known as chain dogfish and alitán mallero. Chain catshark is considered the most appropriate English name, as they belong to a group of sharks called "catsharks."
Chain catsharks live in subtropical waters, with temperatures between 8.5 and 11.3ºC. They inhabit depths generally between 75 and 550 m, though in the northern part of their range they are found between 36 and 230 m. In southern areas they inhabit waters deeper than 460 m. Scyliorhinus retifer is found from 45ºN to 15ºN and 99ºW to 64ºW. This is essentially the outer continental shelf and upper slope of the western Atlantic and Gulf of Mexico. The favored bottom is rough and rocky.
Range depth: 460 to 36 m.
Habitat Regions: temperate ; tropical ; saltwater or marine
Aquatic Biomes: coastal
Scyliorhinus retifer has a slender body that is somewhat wedge-shaped, with a blunt snout narrowing to a slender tail. There is a space between the second dorsal fin and the caudal fins; the first dorsal fin sits slightly behind the level of the base of the pectoral fins. Body length normally reaches about 47 cm in females and 48 cm in males. In one sample catch, most animals measured in the range of 41 to 45 cm, weighing 300 to 380 g. Chain catsharks have smooth skin that is tannish brown, often with a hint of yellow, and with brownish-black chainlike markings on the body and dorsal fins, giving them their common name. The skin is embedded with small denticles. They have yellowish-green eyes.
Range mass: 300 to 380 g.
Range length: 48 (high) cm.
Other Physical Features: ectothermic ; heterothermic ; bilateral symmetry
Sexual Dimorphism: male larger
There was no available data on the predators of Scyliorhinus retifer. It is assumed that large, piscivorous fish and sharks prey on chain catsharks.
A male and female generally swim together, and after some time the male bites the female near the tail. He then gradually moves his grip forward until he can wrap himself around the female. He wraps himself around the female's pectoral fin, body, tail, and gills. Copulation ensues.
Mating System: polygynandrous (promiscuous)
Chain catsharks are oviparous breeders, non-guarders, and open water/substrate embryo-scatterers. Females lay two embryos at a time after an unknown gestation period. The embryos are deposited in an egg case (also called a "mermaid's purse") with tendrils at the 4 corners. Mating generally occurs in areas where there are structures such as sponges, gorgonians, or manmade structures, as females use these to deposit embryos. They swim around a structure with tendrils flowing behind until the tendrils wrap around the structure and the embryos are thus attached. The embryos emerge from their egg case about 250 days later. Developing embryos in egg cases have been collected in February in the Chesapeak Bay, suggesting that breeding may occur in late winter or early spring. It is thought that chain catsharks become sexually mature at 8 to 9 years old.
Breeding interval: Breeding intervals are not known.
Breeding season: Seasonality of breeding is poorly known throughout most of the range of chain catsharks.
Range number of offspring: 2 (high) .
Average number of offspring: 2.
Range age at sexual or reproductive maturity (female): 8 to 9 years.
Range age at sexual or reproductive maturity (male): 8 to 9 years.
Key Reproductive Features: iteroparous ; seasonal breeding ; gonochoric/gonochoristic/dioecious (sexes separate); sexual ; fertilization (Internal ); ovoviviparous
After gestation of the eggs and deposition of embryos by the female, there is no parental investment by Scyliorhinus retifer. The embryo is left on its own, and it feeds from the yolk sac until it emerges from the egg case.
Parental Investment: no parental involvement; pre-fertilization (Provisioning, Protecting: Female); pre-hatching/birth (Provisioning: Female, Protecting: Female)
El gat reticulat (Scyliorhinus retifer) és una espècie de peix de la família dels esciliorínids i de l'ordre dels carcariniformes.
És un peix marí de clima subtropical que viu entre 36-750 m de fondària.[5]
Es troba a l'Atlàntic occidental: des del sud de Nova Anglaterra fins a Florida i des del nord del Golf de Mèxic fins a Nicaragua.[5]
El gat reticulat (Scyliorhinus retifer) és una espècie de peix de la família dels esciliorínids i de l'ordre dels carcariniformes.
Scyliorhinus retifer sī chi̍t khoán Scyliorhinus sio̍k ê niau-soa.
Scyliorhinus retifer sī chi̍t khoán Scyliorhinus sio̍k ê niau-soa.
The chain catshark or chain dogfish (Scyliorhinus retifer) is a small, reticulated catshark that is biofluorescent. The species is common in the Northwest Atlantic, Gulf of Mexico, and Caribbean.[2] It is harmless and rarely encountered by humans.[3] It has very similar reproductive traits to the small-spotted catshark (S. canicula).[4]
The chain catshark is found in the Northwest Atlantic, Gulf of Mexico and Caribbean, ranging from George's Bank in Massachusetts, to Nicaragua and Barbados.[1] In the Mid-Atlantic Bight, the chain catshark is found along the outer continental shelf and upper slope.[2] The shark occupies depths of 36 to 750 meters (118–2,461 ft); in the northern part of its range it is mainly found between 36 and 230 meters (118–755 ft) and in the southern areas generally deeper than 460 meters (1,510 ft).[5] Due to the shark's depth distribution, it has been suggested that the shark does not perform large-scale migrations.[2]
Temperature is thought to limit the shark's distribution in northern areas, particularly during the winter. Although bands of warm water at the edge of the shelf have been observed, the temperature varies seasonally, thus limiting this non-migratory species.[2] In general, the chain catshark is found in waters with a temperature between 8.5 °C (47 °F)[5] and 14 °C (57 °F).[6]
Jaws
Upper teeth
Lower teeth
The catshark spends the daytime resting at the bottom, usually in contact with certain structures. It has been observed with large burrowing cerianthid anemone tubes and boulders.[2] The bottom rubble is thought to be used as a camouflage with the shark's spotted surface.[4] Adult sharks tend to prefer rough bottoms, creating a difficulty for trawl sampling, while the immature forms are found near smoother regions. The chain catshark has been known to feed on squid, bony fish, polychaetes and crustaceans.[1] In aquaria, they are relatively motionless, spending the day resting on the bottom, but during the night and when fed they are very active.[7]
The maximum length of this shark is 59 centimeters (1.94 ft).[6]
In the female chain catshark, follicle development has been correlated to nidamental gland size, thus, they are considered mature when they have a fully developed nidamental gland or shell gland.[4] This is marked by the glands growth to 1.8 cm (0.7 in) or more in width. Sexual maturity in the female is seen at 52 centimeters (1.71 ft) in length under normal conditions. There has been evidence however that some northern populations of the shark may mature at a smaller size, at 41 centimeters (1.35 ft). In the male catshark, testis development is correlated to clasper size, thus maturity is marked when it develops hardened claspers that are 3 cm (1.2 in) or more in length.[4][8] Males reach maturity at a length between 37 and 50 centimeters (1.21–1.64 ft).[6]
Observed mating between the species suggests biting plays an element and that mating occurs repeatedly. Behavioral observations include the male biting the female until it can get a firm grasp and subsequently wraps its body around the female for copulation.[4] After copulation, the male releases his bite and both separate.
The chain catshark prefers vertical structures for egg deposition and always deposits eggs in pairs. The interval between pairs of eggs ranges from a few minutes to 8 days.[4] Development rates average 1 mm diameter per 7.7 days although temperature has also been seen to affect follicle development.[4]
The female chain catshark is able to store sperm and lay eggs several days after initial copulation. The shark has been known to store sperm up to 843 days although, there are some circumstances of poor egg development in eggs laid later. It is suggested that this could be due to a number of factors including, senescence, low sperm viability, or water quality factors.[4]
Egg cases found in the oviduct are soft, pale yellow and translucent. They also feature two coiled tendrils, a key adaptation which allows snagging on rocks or man made structures, providing grounding and safety. When deposited, they become hardened and become dark amber with white bands.[9]
Embryos take 8–12 months to develop due to temperature variations in the environment. The catshark lays eggs in their blastodisc form. The following exhibits a typical developmental timeline (measurements are embryo length):[4]
The chain catshark is one of four elasmobranch species shown to possesses biofluorescent properties.[10] The researchers of the study examined the vision of Scyliorhinus retifer using microspectrophotometry and designed a "shark-eye" camera that yielded contrast information on areas where fluorescence is anatomically distributed on the shark. The repeated evolution of biofluorescence in elasmobranchs, coupled with a visual adaptation to detect it; and evidence that biofluorescence creates greater luminosity contrast with the surrounding background, highlights the potential importance of biofluorescence in elasmobranch behavior and biology.[10][11] The key fluorecent pigments in the chain catshark and the swell shark are a set of brominated kynurenine compounds that appear to be synthesized by the kynurenine pathway starting from 6-bromo-tryptophan.[12] The biochemical origin of 6-bromo-tryptophan in these species is not known.
The chain catshark is not currently fished for human consumption.[1][13]
The chain catshark has been described as "gorgeous",[14] and this, combined with its small size, makes it a popular cold-water aquarium fish.[7][13] It is frequently displayed and bred at public aquariums.[4][7] Research in shark behavior, including reproduction, has been done in chain catsharks kept in public aquariums or laboratories.[4][6]
The chain catshark or chain dogfish (Scyliorhinus retifer) is a small, reticulated catshark that is biofluorescent. The species is common in the Northwest Atlantic, Gulf of Mexico, and Caribbean. It is harmless and rarely encountered by humans. It has very similar reproductive traits to the small-spotted catshark (S. canicula).
Scyliorhinus retifer es una especie de peces de la familia Scyliorhinidae en el orden de los Carcharhiniformes.
• Los machos pueden llegar alcanzar los 48 cm de longitud total.[1]
Es ovíparo.
Es un pez de mar y de clima subtropical que vive entre 36-750 m de profundidad.
Se encuentra en el Atlántico occidental: desde el sur de Nueva Inglaterra hasta Florida y desde el norte del Golfo de México hasta Nicaragua.
Scyliorhinus retifer es una especie de peces de la familia Scyliorhinidae en el orden de los Carcharhiniformes.
Scyliorhinus retifer Scyliorhinus generoko animalia da. Arrainen barruko Scyliorhinidae familian sailkatzen da.
Scyliorhinus retifer Scyliorhinus generoko animalia da. Arrainen barruko Scyliorhinidae familian sailkatzen da.
Roussette maille
Scyliorhinus retifer est une espèce de requins présente sur la côte Atlantique de l'Amérique du Nord.
Roussette maille
Scyliorhinus retifer est une espèce de requins présente sur la côte Atlantique de l'Amérique du Nord.
De kettingkathaai (Scyliorhinus retifer) is een haai uit de familie der Kathaaien (Scyliorhinidae). Hij leeft in het westen van de Atlantische Oceaan, langs de oostkust van Midden-Amerika.
De kettingkathaai (Scyliorhinus retifer) is een haai uit de familie der Kathaaien (Scyliorhinidae). Hij leeft in het westen van de Atlantische Oceaan, langs de oostkust van Midden-Amerika.
Загальна довжина досягає 50—52 см. Голова клиноподібна. Морда тупа, округла. очі вузькі, овальні, горизонтальної форми, з мигальною перетинкою. За ними розташовані маленькі бризкальця. Носові клапани короткі. Губна борозна лише на нижній губі. Рот помірно широкий. Зуби дрібні, з верхівками, з яких центральна є довга, піковоподібна, бокові — дуже маленькі. У неї 5 пар зябрових щілин. Тулуб стрункий. Луска пласка і вузька, з 3—5 поздовжніми хребцями. Шкіра є гладенькою на дотик. Грудні плавці великі, широкі, з округлими кінчиками. Має 2 спинних плавця, з яких передній удвічі більший за задній. Передній спинний плавець розташовано безпосередньо навпроти закінчення черевних плавців. Задній — позаду анального плавця. Черевні плавці широкі. Анальний плавець низький. Хвостовий плавець вузький, гетероцеркальний.
Забарвлення спини червонувато-коричневе. Черево жовтуватого кольору. По всьому тілу проходить чудернацький візерунок з вузьких темно-коричневих ліній, що утворюють своєрідну сітку або ланцюг на спині та боках. Звідси походять інші назви цієї акули. Очі жовто-зеленого кольору.
Тримається на глибинах від 60 до 750 м, зазвичай до 360 м. Особи з північної частини ареали зустрічаються на меншій глибині, ніж акули з південної частини ареалу (від 300 до 750). Значних міграцій не здійснює. Здатна світитися у темряві, чим підманює здобич або шукає статевого партнера. Вдень ховається серед водоростей та каміння. Активна вночі. Полює біля дна, є бентофагом. Живиться кальмарами, поліхетами, ракоподібними, дрібною костистою рибою.
Статева зрілість настає при розмірах 38—41 см у віці 8—9 років. Під час парування самець спочатку кусає самицю за тіло і плавці. після цього обвиває її тіло, вводить до клоаки птеригоподій зі спермою. Це яйцекладна акула. Самиця відкладає 2 яйця у капсулах темно-бурштинового кольору у світлу смужку. Яйця мають з боків вусики, за допомогою яких чіпляються за водорості або каміння. Період між яйцекладками невеликий (до декількох хвилин). За рік самиця може відкласти до 50 яєць. При цьому самцю не потрібно знову запліднювати самицю — сперма від разового парування може зберігатися у самиці до 2 років, запліднюючи нові яйцеклітини. Інкубаційний період триває 7—12 місяців. Народжені акуленята становлять 10—11 см.
Не є об'єктом промислового вилову. Ловиться переважно для тримання в акваріумах.
Мешкає в Атлантичному океані: від узбережжя штату Північна Кароліна до штату Техас (США), також часто зустрічається біля берегів Мексики, Белізу, Гондурасу, Гватемали, Нікарагуа, Ямайки, о. Барбадос. Біля мису Гаттерас (Північна Кароліна) міститься один з найбільших розплідників цієї акули.
Scyliorhinus retifer (Garman, 1881)
Синонимы Ареал
Сетчатая кошачья акула[2], или мексиканская кошачья акула, или акула-кошка, или сетчатый морской пёс[3] (лат. Scyliorhinus retifer) — распространённый донный вид хрящевых рыб семейства кошачьих акул отряда кархаринообразных. Эндемик западной части Атлантического океана. Обитает на дне, покрытом глубоководными кораллами на глубине 329—548 м. Питается головоногими, костистыми рыбами и полихетами. Тело покрыто характерным сетчатым узором. Максимальная длина составляет 59 см. Этот вид не представляет опасности для человека, коммерческой ценности не имеет[4].
Впервые вид был описан в бюллетене музея сравнительной зоологии в 1881 году[5]. Голотип представляет собой самку длиной 30,7 см, пойманную у берегов Виргинии в заливе Делавэр на глубине 163 м[6]. Видовой эпитет происходит от слов лат. rete — «сеть» и fero — «несу» и обусловлен окраской этих рыб.
Акула-кошка является эндемиком северо-западной и центрально-западной части Атлантического океана, она встречается у атлантического побережья США (от отмели Джорджс до Флориды и Техаса, а также на севере Мексиканского залива вплоть до Никарагуа (включая побережье Мексики, Белиза, Гватемалы и Гондураса). Сравнительно высокая концентрация молодых акул-кошек у мыса Хаттерас даёт основание предположить, что в этом месте расположено нерестилище. Этот донный вид обитает на внешнем континентальном шельфе и в верхней части материкового склона на глубине от 73 до 754 м. На севере эти акулы чаще встречаются на внешнем крае континентального шельфа, тогда как на юге они держатся на глубине свыше 400 м. Взрослые особи предпочитают каменистое дно[7][8][9].
У акулы-кошки довольно тонкие и узкие тело и голова. Максимальная ширина головы составляет 2/3 от её длины. Бороздки у ноздрей отсутствуют.
Второй спинной плавник меньше первого. Основание первого спинного плавника начинается позади основания брюшных плавников, а основание второго спинного плавника над серединой основания анального плавника. Интердорсальное расстояние длиннее основания анального плавника. Хвостовой плавник вытянут почти горизонтально. Довольно гладкая кожа покрыта маленькими плоскими плакоидными чешуйками. Спину покрывает узор из переплетённых толстых тёмных линий, образующих «сетку»[9]. Максимальный зарегистрированный размер составляет 59 см[4].
Возраст наступления половой зрелости неизвестен. Встречаются взрослые самцы и самки длиной 38 и 35 см соответственно. Акулы-кошки размножаются, откладывая яйца. Во время спаривания самцы кусают самок за спину[8]. После спаривания самки способны сохранять сперму внутри своего тела до 843 дней[8]. В яйцеводах самок обнаруживали мягкие полупрозрачные яйцевые капсулы бледно-жёлтого цвета. По углам капсул имеются два усика, которые помогают им закрепиться на дне. Эмбрионы развиваются в течение 8—12 месяцев. Размер новорождённых составляет 10—11 см. За год одна самка способна отложить от 44 до 52 яиц[8]. Продолжительность жизни в неволе не менее 9 лет[10].
Рацион состоит из полихет, костистых рыб, кальмаров и ракообразных[4]. У 38 акул, исследованных в 1979 году, в пустых желудках была обнаружена небольшая галька, предположительно служащая в качестве балласта[11].
Этот вид не опасен для человека. Представляет интерес для аквариумистов[12]. В пищу не употребляется. В качестве прилова может попадать рыболовные сети. Международный союз охраны природы оценил охранный статус вида как «Вызывающий наименьшие опасения»[4].
Сетчатая кошачья акула, или мексиканская кошачья акула, или акула-кошка, или сетчатый морской пёс (лат. Scyliorhinus retifer) — распространённый донный вид хрящевых рыб семейства кошачьих акул отряда кархаринообразных. Эндемик западной части Атлантического океана. Обитает на дне, покрытом глубоководными кораллами на глубине 329—548 м. Питается головоногими, костистыми рыбами и полихетами. Тело покрыто характерным сетчатым узором. Максимальная длина составляет 59 см. Этот вид не представляет опасности для человека, коммерческой ценности не имеет.
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 綱 : 軟骨魚綱 Chondrichthyes 目 : メジロザメ目 Carcharhiniformes 科 : トラザメ科 Scyliorhinidae 属 : トラザメ属 Scyliorhinus 種 : クサリトラザメ S. retifer 学名 Scyliorhinus retifer
クサリトラザメ Scyliorhinus retifer はトラザメ属に属するサメの一種。西部大西洋に分布する。50cm程度の小型のサメで、背面に網目模様を持つことが特徴である。成体は主に礫底に生息し、硬骨魚やイカを食べる。卵生である。繁殖力が強く、IUCNは保全状況を軽度懸念としている。
西部大西洋の大陸棚外縁から上部大陸斜面に生息し、ジョージバンクからフロリダ半島・メキシコ湾・ニカラグアに分布する。特にチェサピーク湾において個体数が豊富である。水温8.5-11.3℃の場所に生息し、北部では深度36-230mで見られるが、南部では460mより深い場所で見られる[2]。長距離を移動することはないと推測されている[3]。
分布域は、特に冬期の水温により制限されていると考えられる。大陸棚外縁には季節的に温水の帯が出現し、これによって本種の生息が可能になっている[3]。
最大で59cm[1]。体は小さくて細く、楔型で先の丸い吻を持つ。第一背鰭は腹鰭の後端の後部から起始する。第二背鰭は第一の半分程度の大きさ。尾鰭後端は四角形になる。背面は赤褐色で、黒から暗褐色の線が鎖状の網目模様を作っている。腹面は黄色味がかる。眼は黄緑色[2]。
片側の歯列は、上顎で21-26、下顎で20-22。上顎に0-2、下顎に0-4本の正中歯列がある。皮膚は滑らかな感触。皮歯は平たくて細く、3-5本の水平隆起が走る[2]。
底生の不活発な種で、海底を離れることはあまりない[1]。日中は岩陰などで休み、大型のハナギンチャク類の棲管に寄り添うことも観察されている[3]。背面の模様は海底の礫に紛れる保護色となっていると考えられる[4]。餌はイカ・硬骨魚・多毛類・甲殻類など。成体は幼体に比べ、イカより魚を多く食べる[2]。
2005年8月にメキシコ湾の深度550mの海底で、蛍光を放つ本種個体が観察された。この蛍光の意義や理由は不明である[5]。この日はハリケーン・カトリーナが通過する数日前であったが、この事象との関連性も不明である。
雄では、精巣の発達はクラスパーの成長と相関している。クラスパーが30mm程度になった時点で成熟したとされる[4][6]。雌では、卵胞の発達は卵殻腺の成長と相関しており、卵殻腺が完全に形成された時点で成熟したとされる[4]。これは卵殻腺の幅にして18mm以上である。
北方の中部大西洋開湾では、雌は35cm・雄は38cmで性成熟するが、南方のサウスカロライナ州・フロリダ州では、雌は52cm・雄は50cmで性成熟する。寿命は飼育下で9年以上[1]。
観察から、雄は雌に噛み付いて固定し、雌に体を巻き付けて交尾を行う。交尾は繰り返し行われる[4]。最初の交尾から数日で産卵が始まる。雌は交尾後に最大で843日間精子を蓄えることができるが、交尾後から長期間経って産まれた卵は発達が悪いことがある。これには細胞老化・精子生存率の低下・水質などの要因が関わっていると考えられる[4]。
卵は海底の垂直構造物に産み付けられる。左右の輸卵管に1対の卵を持つが、これらは数分から8日の間をおいて産卵される[4]。卵の直径が1mm成長するのに約7.7日かかるが、これは水温にも影響される[4]。輸卵管内の卵殻は柔らかい淡黄色で半透明。岩などに絡みついて固定するための2本の巻きひげがある。産卵後には卵殻は硬く、白い縞の入った濃い飴色になる[2]。飼育下の雌は、年間44-52個の卵を産んだ[1]。
水温にもよるが、胚の発生には8–12ヶ月かかる。胚盤からの発生過程は次のようになる[4]。
体の模様は美しく、飼育や繁殖には理想的であるとされている[7]。日本ではアクアワールド大洗で見ることができた[8]。
小型であるため人に危害は加えない。チェサピーク湾などで大量に混獲されているが、漁業上の重要性はない[2]。分布域が広いこと、繁殖力が強いこと、礫底を好むため成体が底引き網で漁獲されにくいことから、IUCNは保全状況を軽度懸念としている。特に分布域の北部では、個体数は増加傾向にある[1]。
|access-date=, |date= (help)CS1 maint: Multiple names: authors list
クサリトラザメ Scyliorhinus retifer はトラザメ属に属するサメの一種。西部大西洋に分布する。50cm程度の小型のサメで、背面に網目模様を持つことが特徴である。成体は主に礫底に生息し、硬骨魚やイカを食べる。卵生である。繁殖力が強く、IUCNは保全状況を軽度懸念としている。
