nimet breadcrumb-navigoinnissa
L'acebuche, (Diplodus annularis) ye un pexe de la familia de los Sparidae y del orde de los perciformes.[1]
Mide unos 15 cm anque puede llegar a 30cm. L'acebuche tien un cuerpu estruyíu y altu con una única aleta dorsal. La so coloración ye brillosa plateada y los xuveniles con bandes verticales más o menos visibles. Tien una mancha negra nel pedúnculu caudal en forma d'aniellu que ye bien carauterística. Tamién amuesa una mancha escura percima de la base de los pectorales.[2]
Vive en fondos de piedra, en castros con abondosa vexetación, sable y fangales. Alcuéntrase-y de cutiu en puertes y escolleres. Atópase tamién na mariña ente 1 y 50 metros.
Reproduzse ente febreru y setiembre. Aveza algamar el so maduror sexual a los 10 cm. Puede presentar sexos separaos o ser hermafrodita proterándricu.[3]
Péscase en redes o con llinia. Apaez en pequeños bálamos y entra bien a la caña.
L'acebuche, (Diplodus annularis) ye un pexe de la familia de los Sparidae y del orde de los perciformes.
L'esparrall, esparralló[2] o pinta (Diplodus annularis) és un peix teleosti de la família dels espàrids i de l'ordre dels perciformes.[3][4]
La maduresa sexual arriba amb una talla de 10 cm i pot presentar sexes separats o ser hermafrodita proteràndric. Es reprodueix entre febrer i setembre a la Mediterrània occidental.[7]
Menja cucs, crustacis, mol·luscs gastròpodes i equinoderms.[5]
És una espècie gregaria costanera que prefereix les praderies de Posidonia i els fons sorrencs amb Caulerpa fins als 30 m de fondària. Resisteix bastant la contaminació existent a l'interior dels ports.[8]
Es troba a les costes de l'Atlàntic oriental (Arxipèlag de Madeira, Canàries i des de les costes de Portugal fins a la Mar Cantàbrica), al Mediterrani, a la Mar Negra i a la Mar d'Azov.[5][9]
La seua pesca comercial es realitza amb tremalls i gànguil. És una de les captures més freqüents amb volantí des d'embarcació. Es comercialitza com a morralla.[8]
L'esparrall, esparralló o pinta (Diplodus annularis) és un peix teleosti de la família dels espàrids i de l'ordre dels perciformes.
Die Ringelbrasse (Diplodus anularis), auch Kleine silberne Meerbrasse genannt, ist ein Fisch aus der Familie der Meerbrassen, der im Mittelmeer beheimatet ist.
Die Ringelbrasse hat einen hohen und seitlich stark abgeflachten Körper, der mit großen Schuppen besetzt ist. Der Kopf ist relativ klein, die Augen sind groß. Die Rückenflosse ist mit spitzen Stachelstrahlen besetzt und langgezogen, die Brustflossen sind lang und spitz und die Schwanzflosse ist gegabelt. Das Maul der Ringelbrasse ist spitz und endständig und mit kleinen Zähnen besetzt. Der Körper der Ringelbrasse ist silbern glänzend mit leichtem violettem Schimmer und trägt an der Schwanzwurzel einen markanten schwarzen Fleck.[1] Die Maximalgröße der Ringelbrasse liegt bei 21 Zentimetern, der Durchschnitt bei etwa 10–12 Zentimetern.[2]
Die Ringelbrasse lebt in kleinen Gruppen in Küstennähe. Sie ist über weichen Böden, Sandböden, Seegraswiesen und über Felsen anzutreffen. Die Fische sind sehr scheu und vorsichtig und halten zu Tauchern und Booten meist Abstand.[1]
Die Ringelbrasse ernährt sich überwiegend von kleinen Krebstieren wie Garnelen, Krebsen, Krabben und Ruderfußkrebsen, aber auch Muscheln, Schnecken, Ringelwürmer, Fischlaich und kleine Fische werden gefressen.[1]
Die Ringelbrasse lebt im gesamten Mittelmeer, wo sie eine der dominierenden Arten der Küstenzone darstellt. Ebenso ist sie im Schwarzen Meer und an der portugiesischen und marokkanischen Atlantikküste verbreitet.[2]
Die Ringelbrasse gilt als nicht gefährdet, da sie durch ihre geringe Größe und ihr scheues Verhalten kaum von der industriellen Fischerei genutzt wird. Sie wird als Beifang gefangen und für Fischsuppen und gebratene Fischgerichte genutzt. Das Fleisch ist weiß und weich und wie das aller Arten der Gattung Diplodus sehr schmackhaft und fein.[2]
Mit der Angel wird die Ringelbrasse mit tierischen Kleinködern küstennahe gefangen. Da die Fische sehr scheu sind, müssen die Montagen entsprechend fein sein.
Die Ringelbrasse (Diplodus anularis), auch Kleine silberne Meerbrasse genannt, ist ein Fisch aus der Familie der Meerbrassen, der im Mittelmeer beheimatet ist.
U Spirlettu (Diplodus annularis) hè un pesciu di mare chì face parte di a famiglia di i Sparidae.
U spirlettu hè prisente in Corsica.
U Spirlettu (Diplodus annularis) hè un pesciu di mare chì face parte di a famiglia di i Sparidae.
Ο σπάρος (Diplodus annularis - Διπλόδους ο δακτυλιωτός) είναι ψάρι που ανήκει στην οικογένεια των Σπαριδών (Sparidae) και έχει στενή συγγένεια με τον σαργό.
Ο σπάρος έχει ψαρό γυαλιστερό χρώμα, μια μαύρη γραμμή στην ουρά και δίπλα στο κεφάλι και κιτρινωπό χρώμα στα κάτω πτερύγια και πάνω από τα μάτια του. Το μήκος του είναι μέτριο και φτάνει τα είκοσι εκατοστά, ενώ, το πλάτος του είναι αρκετά μεγάλο.
Η κύρια τροφή του σπάρου είναι τα φυτά, τα μικρά οστρακοειδή και καρκινοειδή.
Ζει σε κοπάδια, κυρίως σε ρηχά, αλλά και βαθιά νερά, σε πετρώδεις ή φυκώδεις βυθούς με λάσπη και βούρκο.
Ο σπάρος (Diplodus annularis - Διπλόδους ο δακτυλιωτός) είναι ψάρι που ανήκει στην οικογένεια των Σπαριδών (Sparidae) και έχει στενή συγγένεια με τον σαργό.
The annular sea bream (Diplodus annularis) is a species of seabream belonging to the family Sparidae.[1]
Diplodus annularis can reach a length of about 27 centimetres (11 in), but usually it is approximately 13 cm long. Body is generally grey-silver, with a dark spot on caudal peduncle.
This species is widespread in the Mediterranean Sea, in the Black Azov Seas and in the Eastern Atlantic Ocean: Madeira, Canary Islands, also off the coast of Portugal, north to the Bay of Biscay.
It inhabits rocky, sandy bottoms and seagrass beds. On sandy bottoms, it can be often found following species that dig the sand and trying to steal their food.
It is often caught in various nets, fish traps and light longlines. Locally, it is very important catch for artisanal fishermen and can be often found fresh in local fish markets.
In sport fishing, it is often caught from shore or from boat on rod and real or handline and in shallow waters often on rigs with floats. It is not very picky about its bait and will grab hooks baited with small chunks of fish, various worms, small prawns, mussels, various pastes, bread, cheese and similar. Sometimes it can be caught while trolling from shore on European seabass or common dentex using live prawns as bait.
Larger specimens are often caught with a speargun.
It is one of the best tasting fish, especially larger specimen. Barbequed with some olive oil, garlic, parsley and few drops of lemon is a delicacy. In mixed fish stew, especially when there is some fatty fish like eels, it also has great taste and aroma.
It can be used for fish soups, or even pan fried, especially smaller specimens.
Anular sea bream in Menorca (Balearic Island, Spain) The annular sea bream (Diplodus annularis) is a species of seabream belonging to the family Sparidae.
El raspallón o esparrallón, (también mojarra rubia, sargo anular o alfajoa),[2] (Diplodus annularis) es un pez de la familia de los Sparidae y del orden de los perciformes.
Mide unos 15 cm aunque puede llegar a 30cm. El raspallón posee un cuerpo comprimido y alto con una única aleta dorsal. Su coloración es brillante plateada y los jóvenes con bandas verticales más o menos visibles. Tiene una mancha negra en el pedúnculo caudal en forma de anillo que es muy característica. También muestra una mancha oscura por encima de la base de los pectorales.[3]
Vive en fondos rocosos, en rocas con abundante vegetación, arenas y fangos. Se le localiza a menudo en radas, puertas y escolleras. Se le encuentra en el litoral entre 1 y 50 metros.
Se reproduce entre febrero y septiembre.Suele alcanzar su madurez sexual a los 10 cm. Puede presentar sexos separados o ser hermafrodita proterándrico.[4]
Se pesca en redes o en sedal. Aparece en pequeños bancos y entra bien a la caña.
El raspallón o esparrallón, (también mojarra rubia, sargo anular o alfajoa), (Diplodus annularis) es un pez de la familia de los Sparidae y del orden de los perciformes.
Muxar buztanbeltza (Diplodus annularis) Sparidae familiako ur gaziko arraina da, ekialdeko Ozeano Atlantikoan eta Mediterraneo itsasoan bizi dena[1].
Artikulu hau biologiari buruzko zirriborroa da. Wikipedia lagun dezakezu edukia osatuz. Muxar buztanbeltza (Diplodus annularis) Sparidae familiako ur gaziko arraina da, ekialdeko Ozeano Atlantikoan eta Mediterraneo itsasoan bizi dena.
Le sparaillon ou pataclet (Diplodus annularis) est une espèce de poissons de la famille des sparidés pouvant atteindre jusqu'à 24 cm de long[1]. Il est présent en Atlantique Est et en Méditerranée[1].
Les pataclets vivent en bancs en mer Méditerranée, notamment le long des côtes rocheuses, les fonds vaseux et les plages dont l'eau est peu profonde. Ils affectionnent particulièrement les herbiers de posidonies.
Les pataclets se nourrissent de petits crustacés et de vers de sable.
Le sparaillon ou pataclet (Diplodus annularis) est une espèce de poissons de la famille des sparidés pouvant atteindre jusqu'à 24 cm de long. Il est présent en Atlantique Est et en Méditerranée.
Diplodus annularis, coñecido en galego como sargo albar,[2] é unha especie de peixe actinopterixio da orde dos perciformes e familia dos espáridos.[3][4][5] unha das 23 integradas actualmente (2020) no xénero Diplodus.[6]
A especie foi descrita en 1758 por Linnaeus na páxina 278 do volume 1º da 10ª edición do seu Systema Naturae per regna tria naturæ, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis, Tomus I. Editio decima, reformata. Holmiæ: impensis direct. Laurentii Salvii, co nome de Sparus annularis.[3]
Para a do xénero, ver Diplodus.
O epíteto específico, annularis, Linneo tomouno do latín medieval annularis, "relativo ou pertencente ao anel", de annulus, diminutivio mal escrito de anus, "anel",[7] en referencia ao rechamante anel negro no pendúnculo caudal deste peixe.
Ademais de polo nome hoxe válido, a especie coñeceuse tamén polos sinónimos seguintes:[3]
Diplodus annularis ten un corpo ovalado, comprimido lateralmente, alto e relativamente alongado,[8][9] que pode alcanzar até os 27,5 cm, cun peso máximo rexistrado de 330,00 g, [10] pero os máis dos espécimes capturados non pasan dos 13,0 cm, segundo Bauchot,[11] ou entre os 12 e os 15 cm, segundo Rodríguez Villanueva e Vázquez.[8]
A súa coloración é prateada brillante, ás veces algo amarelada. Os xuvenís presentan cinco bandas verticais estreitas, máis ou menos visíbeis, similares ás dos adultos doutras especies do xénero Diplodus, pero máis tenues.[9][12] O máis característico é unha mancha negra no pedúnculo caudal en forma de anel (ao que alude o seu nome específico).[8][9][12] Ademais, presenta tamén manchas algo escuras por riba da base das aletas pectorais.[12]
Ten unha soa aleta dorsal, con 11 raios espiñentos e de 11 a 13 raios brandos. As aletas pectorais son falciformes, e sobrepasan lixeiramente a orixe da aleta anal. As aletas pelvianas son moi curtas. A aleta anal ten 3 raios espiñentos e 11 ou 12 brandos. A aleta caudal está moi fendida.[4][8] As aletas dorsal, caudal e as pectorais son amarelas; a anal e as pelvianas, alaranxadas.[8]
O perfil superior da cabeza é un pouco convexo, ás veces recto nunha gran parte, e presenta unha unha pequena depresión á altura dos ollos, que son relatvamente grandes en comparación cos doutras especies do xénero. A boca é terminal, cun fociño agudo.[8]
Diplodus annularis está presente nas costas do Atlántico oriental, desde o suroeste de Francia (golfo de Biscaia), estendéndiose polas España, Portugal, Marrocos, e os arquipélagos de Madeira e as Canarias, e tamén no Mediterráneo, incluíndo os mares Negro e de Azov.[1][4][13][14] Tamén se atopa no mar Vermello, a onde chegou a través do canal de Suez.
A súa área de distribución esténdese desde os 49° e os 27° N, e os 19° e os 42° L.[4]
A primeira cita científica da súa presenza en augas galegas débese a Cornide, en 1788, na súa obra Ensayo de una historia de los peces y otras producciones marinas de la costa de Galicia arreglado al sistema del caballero Carlos Linneo con un tratado de las diversas pescas y de las redes y aparejos con que se practican.[15]
É unha especie mariña e de augas salobres, subtropical, bentopeláxica, que se pode encontrar a profundidades de entre os 0 e os 90 m.[13]
Encóntrase principalmente sobre pradarías de Zostera sp., pero tamén en leitos de Posidonia sp. e fondos areosos, pero ás veces tamén en fondos rochosos e arrecifes artificiais.[4][14] Tamén é común nas tranquilas augas dos portos. Vive sobre todo na zona entre os 0 e os 15 m, sempre por riba da termoclina, pero tamén pode encontrarse algúns individuos en zonas máis fondas, especialmente en inverno, a profundidades que varían segundo a área xeográfica (aproximadamente 30 m ao norte, 90 m ao sur).[14] Son solitarios, pero os xuveís son gregarios.[8]
En Galicia vive no litoral, sobre fondos areosos, a profundidades de entre os 0 e os 3 m.[8]
Diplodus annularis é un carnívoro bentónico. Aliméntase de vermes, crustáceos, moluscos, equinodermos, hidrozoos e pequenos peixes.[8][14] Ás veces pode inxerir algas cando nada sobre o substrato en busca de presas. A súa robusta dentición de espárido permítelle romper cunchas, cachos e cascas.[4][14] Cando este peixe mantense nun acuario, non é raro velo alimentándose de anemones de mar xoves.[14]
Esta especie normalmente ten os sexos separados, pero algúns individuos son hermafroditas con protandria parcial,[13][14][16] É dicir, as gónadas masculinas maduran antes que as femininas, polo que algúns machos coa idade transfórmanse en femias. Porén, estudos histolóxicos confirman que non hai tecido funcional dexenerado dun sexo (por exemplo, folículos ováricos vitelóxenos ou en etapas posteriores) e non se puido encontrar proliferación de tecido do outro sexo nesta especie, o que indica a ausencia de cambio de sexo. Esta condición particular tambén se coñece como hermafroditismo non funcional, antigamente denominado hermafroditismo rudimentario.[16]
En Galicia reprodúcense nos meses de abril a xuño. Alcanzan a madurez sexual ao cabo de un ano, cando miden uns 10 cm de lonxitude.[8]
A data da desova depende da temperatura e, polo tanto, da área xeográfica considerada: de abril a xuño no Atlántico e o Mediterráneo occidental, entre febreiro e abril no Mediterráneo oriental, e de xullo a septembro no mar Negro.[14]
Os ovos e as larvas son planctónicos durante un mes. As larvas chegan á costa durante o mes de xuño no Mediterráneo occidental, ao mesmo tempo que Diplodus sargus e D. cervinus. Pero mentres que os xuvenís das últimas dúas especies se encontran en fondos rochosos pouco profundos (de 1 a 2 m), os xuvenís de D. annularis se poden encontrar até 15 m de profundidade (sempre por encima da termoclina).[14]
Esta especie é relativamente máis rara na actualidade do que foi no pasado, aínda que segue a ser bastante común. Considérase unha especie importante na prsca artesanal e na deportiva no Mediterráneo. Hai estudos que demostran que, en termos de biomasa, a especie mostrou unha tendencia decrecente co tempo, de tamén que as áreas mariñas protexidas benefíciana.[17]
A súa pesca realízase en embarcacións semiindustrializadas (Sicilia e o Adriático), artesanais e deportivas. Captúrase con redes de arrastre, redes de praia, liñas de man, liñas longas de fondo e redes de enmalle e trasmallos. Está regularmente presente na maioría dos mercados, sendo moi común en Israel, pero rara vez pode verse nos mercados de Marrocos.[1]
En Turquía, os datos das capturas nos anos 1995-2006 son: 1995, 304 t; 1996, 456 t; 1997, 500 t; 1998, 315 t; 1999, 550 t, 2001, 280 t; 2002, 548 t; 2006, 552 t. Estas cifras indican que as poboacións da especie son estábeis.[18]
Segundo a última disposición da Unión Europea, de data 21 de decembro de 2006, a captura de calquera individuo de menos de 12 cm está prohibida, calquera que sexa a técnica utilizada.[14]
Diplodus annularis adoita confundirse con Diplodus sargus (o sargo). Este último ten o opérculo co bordo negro e a mancha escura do pedúnculo caudal ten forma de sela e non chega ao bordo inferior do pedúnculo caudal. As súas aletas pelvianas e o bordo da caudal son escuras. Así mesmo tamén pode confundirse con Pomadasys incisus (da familia dos hemúlidos) cando está presente na misma zona; porén, este último non ten unha mancha opercular negra, si ten aletas amarelas.[14]
Debido ao seu tamaño máis pequeno en comparación con otras especies de sargos, Diplodus annularis é o sargo que persiguen a maioría dos depredadores: meros, congros, moreas, luras, sepias, etc. Mientres que os xuvenís non deixan de seren moi tímidos, os adultos non permiten que se lles acerquen demasiado. Diplodus annularis é diúrno e pasa a noite, como os outros sargos, situándose no fondo con todas as aletas despregadas para pareceren máis grandes aos ollos de posíbeis depredadores.[14]
Segundo os expertos da Unión Internacional para a Conservación da Natureza e dos Recursos Naturais (UICN), a especie está moi estendida e é moi común en todo o mar Mediterráneo, sendo localmente abundante en hábitats apropiados. Existe certa presión da pesca comercial, pero non hai indicios de diminución da poboación, poque a UICN cosidera o seu status como LC (pouco preocupante).[1]
Diplodus annularis, coñecido en galego como sargo albar, é unha especie de peixe actinopterixio da orde dos perciformes e familia dos espáridos. unha das 23 integradas actualmente (2020) no xénero Diplodus.
Špar (Diplodus annularis), pripada obitelji ljuskavki (Sparidae). Ima mnogo drugih imena od kojih su neki kolorep, baraj, češljić, šparac, bili špar, šparma, špijun, frankul, šparmić, barić, haluz, prstenac, kolorepi šarag i dr. Može narasti u dužinu do 22 cm i postići težinu od 0,37 kg. Boje je žućkasto do zelenkastosive koja postrance prelazi u srebrnastu. Na donjem dijelu tijela špar je bijelosrebrnaste boje. Oko korijena repne peraje ima karakterističnu crnu prstenatu mrlju. Obično živi u malim jatima i grupama. Nije osjetljiv na vrstu dna iznad koje se kreće, ali ipak mu posebno odgovaraju muljevita dna. Mrijesti se u ljetnim mjesecima, a ikra i ličinke su pelagične. Hrani se sitnom faunom beskralježnjaka.
Nalazimo ga uzduž čitave jadranske obale. Čest je u gotovo svim lukama. Brojniji je u sjevernom nego u južnom dijelu Jadrana. Možemo ga naći sve do 90 metara dubine, ali najveći dio obitava u plitkom moru. Osim Jadrana, špar je česta riba u Mediteranu i u istočnom Atlantiku.
U Wikimedijinu spremniku nalazi se članak na temu: ŠparU Wikimedijinu spremniku nalazi se još gradiva na temu: Špar
Wikivrste imaju podatke o: Špar
Pogledajte rječničku natuknicu špar u Wječniku, slobodnom rječniku. Špar (Diplodus annularis), pripada obitelji ljuskavki (Sparidae). Ima mnogo drugih imena od kojih su neki kolorep, baraj, češljić, šparac, bili špar, šparma, špijun, frankul, šparmić, barić, haluz, prstenac, kolorepi šarag i dr. Može narasti u dužinu do 22 cm i postići težinu od 0,37 kg. Boje je žućkasto do zelenkastosive koja postrance prelazi u srebrnastu. Na donjem dijelu tijela špar je bijelosrebrnaste boje. Oko korijena repne peraje ima karakterističnu crnu prstenatu mrlju. Obično živi u malim jatima i grupama. Nije osjetljiv na vrstu dna iznad koje se kreće, ali ipak mu posebno odgovaraju muljevita dna. Mrijesti se u ljetnim mjesecima, a ikra i ličinke su pelagične. Hrani se sitnom faunom beskralježnjaka.
Nalazimo ga uzduž čitave jadranske obale. Čest je u gotovo svim lukama. Brojniji je u sjevernom nego u južnom dijelu Jadrana. Možemo ga naći sve do 90 metara dubine, ali najveći dio obitava u plitkom moru. Osim Jadrana, špar je česta riba u Mediteranu i u istočnom Atlantiku.
Il sarago sparaglione[2] o sparaglione (Diplodus annularis Linnaeus, 1758) è un pesce appartenente alla famiglia degli Sparidi, diffuso nel mar Mediterraneo e nel mar Nero.[3]
È il più piccolo di tutti i saraghi: difficilmente supera i 20-25 centimetri di lunghezza.
È facilmente riconoscibile per la livrea grigio-argentea con sfumature giallastre e per le pinne ventrali gialle. La macchia nera presente sul peduncolo caudale si estende sul bordo inferiore.
È un pesce gregario negli stadi giovanili mentre da adulto abitualmente evita gli esemplari della stessa specie, ma si aggrega facilmente ad altre specie di saraghi, labridi e sciarrani.
Si nutre sia di alghe che di nematodi, molluschi, piccoli crostacei ed echinodermi.
È una specie ermafrodita proterandrica, sviluppa cioè caratteri maschili nelle prime fasi della vita e caratteri femminili negli stadi più avanzati. La stagione di riproduzione è variabile: gennaio-marzo nel Mediterraneo orientale, aprile-giugno nel Mediterraneo occidentale, maggio-agosto nell'alto Adriatico e luglio-settembre nel mar Nero.
La specie è comune in tutto il bacino del Mediterraneo e nel mar Nero ed è presente ma meno comune anche nelle fasce costiere e nelle isole dell'Atlantico orientale dal Golfo di Guascogna al Marocco. È ubiquitario, infatti lo si può ritrovare sia su fondali rocciosi o sabbiosi, prediligendo però le praterie di Posidonia oceanica e di Zostera. È strettamente costiero e si ritrova a profondità comprese tra 0 e 20 m (eccezionalmente fino a 100 m).
Viene catturato con tutte le tecniche di pesca sportiva che contemplino l'uso di esche naturali ed anche, in grande abbondanza, con le reti da posta. Non ha valore commerciale, a causa delle carni scarsamente saporite, anche se è l'ingrediente principe di alcune gustose zuppe di pesce (come il cacciucco livornese).
Il sarago sparaglione o sparaglione (Diplodus annularis Linnaeus, 1758) è un pesce appartenente alla famiglia degli Sparidi, diffuso nel mar Mediterraneo e nel mar Nero.
Diplodus annularis is een straalvinnige vissensoort uit de familie van zeebrasems (Sparidae).[1] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1758 door Linnaeus.
Bronnen, noten en/of referenties
Multimedia w Wikimedia Commons Prażma[2] (Diplodus annularis) – gatunek ryby z rodziny prażmowatych.
Wschodni Atlantyk od Wysp Kanaryjskich po Bretanię oraz Morze Śródziemne i Morze Czarne.
Żyje w wodach przybrzeżnych do 90 metrów głębokości.
Dorasta do 24 cm długości. Duża czarna plama przy trzonie ogonowym oraz przy nasadzie płetw piersiowych. Płetwy brzuszne żółte.
Prażma (Diplodus annularis) – gatunek ryby z rodziny prażmowatych.
O Sargo-alcorraz (Diplodus annularis) é uma espécie de peixe do família Sparidae. Nomes comuns além de Sargo são Marimbá, Marimbau e Chinelão. Tem 26–50 cm de comprimento e tem o corpo acinzentado com ventre prateado, apresentando uma banda vertical negra sobre o pedúnculo caudal e cinco bandas verticais no dorso.[1]
Habita no litoral, sobre fundos arenosos e rochosos com algas, principalmente em pradarias de plantas marinhas. Alimenta-se de crustáceos, moluscos, equinodermes e hidrozoários.[1]
Reproduz-se entre abril e junho. É hermafrodita, pois os machos podem transformar-se em fêmeas.[1]
O Sargo-alcorraz (Diplodus annularis) é uma espécie de peixe do família Sparidae. Nomes comuns além de Sargo são Marimbá, Marimbau e Chinelão. Tem 26–50 cm de comprimento e tem o corpo acinzentado com ventre prateado, apresentando uma banda vertical negra sobre o pedúnculo caudal e cinco bandas verticais no dorso.
Habita no litoral, sobre fundos arenosos e rochosos com algas, principalmente em pradarias de plantas marinhas. Alimenta-se de crustáceos, moluscos, equinodermes e hidrozoários.
Reproduz-se entre abril e junho. É hermafrodita, pois os machos podem transformar-se em fêmeas.
Špar (znanstveno ime Diplodus annularis) je morska riba iz družine šparov, po katerem je družina dobila tudi ime.
Špar je najmanjši od vseh rib svoje družine in zraste do 22 cm ter doseže do 37 dekagramov. Po hrbtu je zelankasto sive barve, ki se na bokih preliva zlatorumeno do srebrno, trebuh pa je srebrno bele barve. Okoli korena repne plavuti ima značilno temnorjavo pego. Običajno živi v manjših jatah in ni posebno izbirčen glede morskega dna, čeprav mu najbolj odgovrajajo peščena in muljasta dna, v katerih živijo majhni vodni nevretenčarji s katerimi se prehranjuje. Drsti se v poletnih mesecih, ikre in ličinke pa so pelaške.
Špara najdemo vzdolž cele jadranske obale in obal Sredozemskega morja ter vzhodnega Atlantika do 90 metrov globine.
Kulinarično velja špar za tretjerazredno ribo in je med vsemi vrstami šparov najmanj cenjen. Lovijo ga na trnek, pa tudi v vrše in ribiške mreže.
Špar (znanstveno ime Diplodus annularis) je morska riba iz družine šparov, po katerem je družina dobila tudi ime.
Ласкир, або Морський карась кільчастий (Diplodus annularis) — риба родини спарових. Зустрічається у східній Атлантиці: Мадейра, Канари, також біля берегів Португалії, на північ до Біскайської затоки, у Середземномор'ї, Чорному і Азовському морях. Морська бенто-пелагічна риба, сягає 24 см довжиною.
Живе невеликим зграями на глибині від 3 до 50 мерів, біля скелястих берегів, зарості водоростей і кам'яні розсипи. Також полюбляє невеликі піщані території серед водної рослинності. В холодну пору року морські карасі уходять у відкрите море і тримаються на великій глибині коло дна. Досить обережна риба.
Живиться діатомовими водоростями, гідроїдами, губками, поліхетами та ракоподібними.
У нього як і у інших представників родини спарових систематично спостерігається гермафродитизм, тобто статеві залози містять як чоловічі, так і жіночі клітини. Зазвичай у більшості особин розвиваються лише один із двох наборів статевих клітин, і вони поводять себе як нормальні самці або самки. Але бувають і винятки, зустрічаються риби, які в більш ранньому віці виконують роль самців, а потім стають самками. Такий гермафродитизм називають протандрічним. Нерест у ласкиря продовжується протягом всього літа, ікра плавуча.
Ласкир, або Морський карась кільчастий (Diplodus annularis) — риба родини спарових. Зустрічається у східній Атлантиці: Мадейра, Канари, також біля берегів Португалії, на північ до Біскайської затоки, у Середземномор'ї, Чорному і Азовському морях. Морська бенто-пелагічна риба, сягає 24 см довжиною.
Живе невеликим зграями на глибині від 3 до 50 мерів, біля скелястих берегів, зарості водоростей і кам'яні розсипи. Також полюбляє невеликі піщані території серед водної рослинності. В холодну пору року морські карасі уходять у відкрите море і тримаються на великій глибині коло дна. Досить обережна риба.
Живиться діатомовими водоростями, гідроїдами, губками, поліхетами та ракоподібними.
У нього як і у інших представників родини спарових систематично спостерігається гермафродитизм, тобто статеві залози містять як чоловічі, так і жіночі клітини. Зазвичай у більшості особин розвиваються лише один із двох наборів статевих клітин, і вони поводять себе як нормальні самці або самки. Але бувають і винятки, зустрічаються риби, які в більш ранньому віці виконують роль самців, а потім стають самками. Такий гермафродитизм називають протандрічним. Нерест у ласкиря продовжується протягом всього літа, ікра плавуча.
Diplodus annularis (Linnaeus, 1758)
Синонимы
Ласкирь[1], или морской карась[1] (лат. Diplodus annularis) — вид рыб из семейства спаровых.
Вид встречается в восточной Атлантике: Мадейра, Канарские острова, также у берегов Португалии, на север до Бискайского залива, в Средиземноморье, Чёрном и Азовском морях.
Морская бенто-пелагическая рыба, достигает в длину 24 см. Живёт небольшим стаями на глубине от 3 до 50 метров, у скалистых берегов, заросших водорослями, и каменных россыпей. Также любит небольшие песчаные территории среди водной растительности. В холодное время года морские караси уходят в открытое море и держатся на большой глубине около дна. Достаточно осторожная рыба.
Питается диатомовыми водорослями, гидроидными, губками, полихетами и ракообразными.
Как и у других представителей семейства спаровых систематически наблюдается гермафродитизм, то есть половые железы содержат как мужские, так и женские клетки. Обычно у большинства особей развивается лишь один из двух наборов половых клеток, и они ведут себя как нормальные самцы или самки. Но бывают и исключения, встречаются рыбы, которые в более раннем возрасте выполняют роль самцов, а затем становятся самками. Такой гермафродитизм называют протандричным. Нерест у ласкиря продолжается в течение всего лета, икра плавучая.
Ласкирь, или морской карась (лат. Diplodus annularis) — вид рыб из семейства спаровых.
Вид встречается в восточной Атлантике: Мадейра, Канарские острова, также у берегов Португалии, на север до Бискайского залива, в Средиземноморье, Чёрном и Азовском морях.
Морская бенто-пелагическая рыба, достигает в длину 24 см. Живёт небольшим стаями на глубине от 3 до 50 метров, у скалистых берегов, заросших водорослями, и каменных россыпей. Также любит небольшие песчаные территории среди водной растительности. В холодное время года морские караси уходят в открытое море и держатся на большой глубине около дна. Достаточно осторожная рыба.
Питается диатомовыми водорослями, гидроидными, губками, полихетами и ракообразными.
Как и у других представителей семейства спаровых систематически наблюдается гермафродитизм, то есть половые железы содержат как мужские, так и женские клетки. Обычно у большинства особей развивается лишь один из двух наборов половых клеток, и они ведут себя как нормальные самцы или самки. Но бывают и исключения, встречаются рыбы, которые в более раннем возрасте выполняют роль самцов, а затем становятся самками. Такой гермафродитизм называют протандричным. Нерест у ласкиря продолжается в течение всего лета, икра плавучая.
尾斑重牙鯛為輻鰭魚綱鱸形目鱸亞目鯛科的其中一種，分布於東大西洋區，包括地中海、黑海、亞速海、加那利群島至馬德拉群島海域，棲息深度可達90公尺，體長可達24公分，棲息在海草床，屬肉食性，以蠕蟲、軟體動物、棘皮動物等為食，可做為食用魚及遊釣魚。
这是一篇與鱸形目相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
