Moustached Frog

Leptodactylus mystacinus is a moderately sized species of frog, ranging from 44-65 mm SVL in adult males and 54-67 mm SVL in adult females. The two genders can be distinguished from from one another by the flatter snouts and lack of asperities on the thumbs and chest of adult males. Both genders have heads that are proportionally as long as they are wide. This species has relatively short back legs with narrow, smooth toe tips. Much of the lower leg is covered in white tubercles, and among most individuals, these nodules continue down across the top and bottom of the foot. As the specific epithet suggests, a light stripe of color covers the upper lip like a mustache. Coloration differs among individuals; the dorsal region can be a solid brown, or it may be striped or dotted with dark brown. The ventral region is usually either a solid light color or mottled with different shades of brown. In individuals with mottled bellies, the coloring is more intense around the arm insertions.In the larval stage, the dorsal fin and body length of Leptodactylus mystacinus are clearly differentiated; the dorsal fin ends where the body begins. Larvae are usually 46-48 mm long, with 17-18 mm of that length taken up by the body. Eye diameters are about 10% of this body size, while oral disks are almost 23%. L. mystacinus larvae have brown bodies and brown and cream mottled tails (Heyer et al. 2003).In Greek, "mystax" means upper lip or mustache. The light coloration covering the lip of Leptodactylus mystacinus is distinct in most individuals, giving the appearance of a mustache (Heyer et al. 2003).

Leptodactylus mystacinus is found in subtropical arid and mesic regions throughout much of the mideastern portion of South America. It ranges from the Yungas Mountains in northwestern Argentina to the eastern slopes of the Andes Mountains in Bolivia, and over into Uruguay and around Bahia, Brazil. L. mystacinus usually inhabits forests with closed canopies, but has also been found in clearings throughout the central and southern Atlantic Forests in Brazil (Heyer et al. 2003).

The advertising call of L. mystacinus consists of a single note repeated an average of 250-400 times per minute for a length of 0.04-0.06 seconds. When recorded, it was found that this call had very little amplitude or frequency modulation. The frequency is generally 2050-2500 Hz, with a minimal rise of 50 Hz possible from the start to the end of the call (Heyer et al. 2003).

arborea

Norte de Argentina, Sureste de Bolivia, centro sur y sureste de Brasil, Paraguay y Uruguay.

perene

Morfología del adulto Longitud total de los machos de 44 a 65 mm, hembras de 53.5 a 67.1 mm. Hocico bastante agudo (70°); canto rostral algo marcado: vista la cabeza lateralmente se nota una pendiente pronunciada desde la narina hasta el extremo del hocico; narina más cerca del hocico que del ojo; borde maxilar afilado; garganta algo más oscura que el resto de la región ventral; macho con un saco vocal interno; distancia narina-hocico igual al diámetro timpánico y menor que distancia ojo a la narina; espacio interocular menor que el ancho del párpado superior. Glándula comisural, por debajo del tímpano y dirigida hacia abajo hacia el arranque de la extremidad anterior (aproximadamente igual al diámetro ocular). Dientes vomerianos en dns masas ligeramente arqueadas, en contacto medial por detrás de las coanas; un seudodiente mandibular cónico. Lengua ligeramente escotada hacia atrás. Pliegue supratimpánico fuerte; placa glandular postimpánica desarrollada en los machos (triangular). Un par de pliegues dorso-laterales longitudinales (entre ambos, pequeñas granulaciones dorsales hacia atrás del tronco) ; tres pares de hileras longitudinales de granulaciones alargadas laterales, de las cuales la más neta es la intermedia. Pliegue cuadrangular ventral neto (a reces poco neto). Antebrazo más ancho que el brazo; dos tubérculos palmares, el interno alargado y más saliente, el externo irregularmente triangular; primer dedo de la mano mucho más largo que el segundo. Patas posteriores cortas; fémur y tibia muy anchas; pequeñas granulaciones poco salientes en el dorso de la tibia y del pie ; fémur ventralmente con pequeñas granulaciones compactas; pliegue tarsal apenas saliente, sin pliegue metatarsal; tubérculos metatarsales, el interno muy saliente, el externo menor y poco saliente; hileras de pequeñas granulaciones plantares borrosas; tubérculos subarticulares salientes; sin reborde cutáneo digital en el pie (salvo como línea marcada). Coloración general grisácea o marrón clara. Sin mancha interocular; sólo algunas pequeñas manchas oscuras en el dorso de la cabeza; un par de manchas mayores delante del párpado superior. Una gruesa banda oscura de cada lado desde el extremo del hocico a través de la narina, ojo y tímpano hasta el arranque de la extremidad anterior; otra más delgada en el borde del maxilar, que en su parte caudal juntamente con anterior banda rodea a la glándula comisura1 (entre ambas bandas oscuras hay una banda clara ancha) ; tímpano oscuro con un punto más claro y con reborde delgado claro. El par de pliegues dorso-laterales marcado por una línea contínua oscura con reborde interno claro delgado: lateralmente las tres hileras (puede faltar la más superior) glandulares marcadas por puntos oscuros (generalmente manchas en U con concavidad de color claro hacia arriba). la línea lateral segunda contínua en los machos, entrecortada en las hembras; en el medio del dorso entre los dos pliegues dorso-laterales pequeños puntos oscuros escasos y no dispuestos regularmente, que hacia la región ilíaca forman dos líneas oscuras longitudinales irregulares y entrecortadas. Extremidades anteriores con algunas líneas transversales delgadas entrecortadas ; en el brazo una línea oscura longitudinal en el borde anterior y otra posterior. Patas posteriores alargadas con algunas bandas delgadas borrosas; postfémur con una línea oscura longitudinal y reticulado oscuro (sin la línea clara oblicua postfemoral de otras especies). Morfología larval El cuerpo es deprimido y de forma elíptica en vista dorsal, algo más de 1/3 de la longitud total, sin constricción lateral. El ancho máximo se ubica en el tercio anterior del cuerpo. El disco oral es simple sin modificaciones particulares y deposición subterminal ventral, con márgenes dentados y sin hendidura angular. Las papilas orales marginales son simples, cónicas, y de extremos redondeados. La hilera de papilas marginales comienza como una hilera única en el labio superior (aproximadamente 3-4 papilas), inmediatamente se transforma en una hilera doble que rodea el disco oral lateral y ventralmente, casi completamente. El claro rostral es de mediano tamaño. No posee claro mental ni papilas submarginales. Los rostrodontes son más anchos que altos y uniformemente cóncavos, completamente queratinizados y pigmentados. Los márgenes poseen aserraduras más largas que anchas, los queratodontes son ulticuspidados. Su fórmula es: 2(2)/3(1). El hocico es redondeado en vista lateral y dorsal. Los orificios El cuerpo es deprimido y de forma elíptica en vista dorsal, algo más de 1/3 de la longitud total, sin constricción lateral. El ancho máximo se ubica en el tercio anterior del cuerpo. El disco oral es simple sin modificaciones particulares y deposición subterminal ventral, con márgenes dentados y sin hendidura angular. Las papilas orales marginales son simples, cónicas, y de extremos redondeados. La hilera de papilas marginales comienza como una hilera única en el labio superior (aproximadamente 3-4 papilas), inmediatamente se transforma en una hilera doble que rodea el disco oral lateral y ventralmente, casi completamente. El claro rostral es de mediano tamaño. No posee claro mental ni papilas submarginales. Los rostrodontes son más anchos que altos y uniformemente cóncavos, completamente queratinizados y pigmentados. Los márgenes poseen aserraduras más largas que anchas, los queratodontes son multicuspidados. Su fórmula es: 2(2)/3(1). El hocico es redondeado en vista lateral y dorsal. Los orificios nasales son redondeados y de posición dorsal, con abertura nasal dirigida lateralmente, el margen de los orificios nasales no presenta proyecciones ni inflexiones. El pasaje nasal es visible debido al acúmulo de pigmentación nasal. Los órganos de la línea lateral son visibles, particularmente en el área entre el hocico, las narinas, y los ojos. Los ojos son de tamaño mediano y de posición dorsolateral; visibles dorsal, lateral pero no ventralmente. El espiráculo es impar, de posición lateral. El tubo espiracular es visible y se localiza en un ángulo de aproximadamente 45 grados con el eje principal del cuerpo, consecuentemente la abertura espiracular se abre dorsolateralmente. El tubo proctodeal es de posición media respecto a la aleta caudal. La cola es de tamaño mediano, aproximadamente 2/3 de la longitud total y de extremo redondeado. Su altura máxima es variable pudiendo ser mayor o menor que la del cuerpo. La aleta dorsal es normal. El nacimiento de la ventral está enmascarado por el tubo proctodeal. Ambas aletas están regular y uniformemente curvadas. El eje de la cola es recto (eutiural). La musculatura caudal esta bien marcada y alcanzando casi el extremo de la cola. Coloración en líquido conservador: El cuerpo es de coloración castaña homogénea, más claro ventralmente. Las aletas caudales presentan una región transparente, sin pigmentación, a lo largo e inmediatamente adyacente a la musculatura caudal (dorsal y ventralmente). El resto de las aletas caudales presentan manchas oscuras, castañas, o casi negras. Estas manchas oscuras se encuentran también dispersas sobre la musculatura caudal hipoaxial. La musculatura caudal epiaxial es uniformemente de color castaño.

LC. Least Concern.

Leptodactylus mystacinus (Burmeister)

MATERIAL.—USNM 241303 (single specimen dissected, stage 37, SVL 12.2 mm). Collected from a temporary pond in a clearing at Fazenda do Veado, Serra da Bocaina, São Paulo, Brazil, 3 January 1977.

REFERENCE.—Sazima (1975) described and figured the external larval morphology.

GENERAL

Leptodactylus mystacinus és una espècie de granota que viu a l'Argentina, Bolívia, Brasil, Paraguai i Uruguai.

Leptodactylus mystacinus is a species of frog in the family Leptodactylidae. It is found in eastern Bolivia and eastwards to Brazil, Paraguay, and Uruguay and southwards to central Argentina. It is also known as the mustached frog.

Leptodactylus mystacinus es una especie de ránidos de la familia Leptodactylidae.

(RLQ=window.RLQ||[]).push(function(){mw.log.warn("Gadget "ErrefAurrebista" was not loaded. Please migrate it to use ResourceLoader. See u003Chttps://eu.wikipedia.org/wiki/Berezi:Gadgetaku003E.");});

Leptodactylus mystacinus Leptodactylus generoko animalia da. Anfibioen barruko Leptodactylidae familian sailkatuta dago, Anura ordenan.

Leptodactylus mystacinus est une espèce d'amphibiens de la famille des Leptodactylidae.

Leptodactylus mystacinus é uma espécie de anfíbio da família Leptodactylidae.

Pode ser encontrada nos seguintes países: Argentina, Bolívia, Brasil, Paraguai e Uruguai.

Os seus habitats naturais são: florestas subtropicais ou tropicais húmidas de baixa altitude, savanas húmidas, matagal árido tropical ou subtropical, matagal húmido tropical ou subtropical, matagal tropical ou subtropical de alta altitude, campos de gramíneas de clima temperado, campos de gramíneas subtropicais ou tropicais secos de baixa altitude, campos de gramíneas de baixa altitude subtropicais ou tropicais sazonalmente húmidos ou inundados, lagos de água doce, lagos intermitentes de água doce, pastagens, jardins rurais, florestas secundárias altamente degradadas e lagoas.

Опис

Загальна довжина досягає 4,4—6,7 см. Спостерігається статевий диморфізм: самиці дещо більші за самців. Голова середнього розміру. Морда доволі пласка. Тулуб стрункий. У самця відсутні шипи на грудях, на відміну від інших видів свого роду. З боків присутні нечисленні горбики. Задні лапи відносно короткі. Забарвлення спини світло—коричневе або червонувато-коричневе. Від кінчика морди, під оком до майже передпліччя тягнеться тонка біла смужка, нагадуючи вус. звідси й походить назва цього свистуна. На гомілці є білі смуги. Черево забарвлено у бежевий або білий колір, інколи з коричневий смугами..

Спосіб життя

Полюбляє тропічні ліси, гірську місцину, савани, місця біля ставків, озер. Ніколи не йде у воду. Зустрічається на висоті до 1800 м над рівнем моря. Активний вночі. Живиться різними безхребетними.

Під час шлюбного сезону самець видає звуки в середньому 250–400 разів на хвилину з частотою 2050–2500 Гц. Самиця відкладає ікру поблизу від калюж в межах того простору, який вкривається водою після сильних злив. Там самець викопує під камінням або гниючими стовбурами дерев ямки, а самиця наповнює їх ікрою, укладеної в піняву масу на зразок збитого білка. У центрі цієї пінистої маси знаходяться блідо—жовті яйця, що розвиваються тут у пуголовків. Якщо вода в калюжі піднімається до гнізда, личинки переходять в неї. Якщо ж внаслідок посухи дрібні калюжі висихають, личинки ховаються під деревні стовбури, листя та очікують там відновлення дощів, зібравшись до купи.

Розповсюдження

Мешкає на сході Бразилії, в Болівії, Парагваї, Уругваї, Аргентині.

Джерела

• Heyer, M.M., Heyer, W. R., Spear, S., and de Sa, R. O. (2003). Leptodactylus mystacinus. Catalogue of American Amphibians and Reptiles. Society for the Study of Amphibians and Reptiles, 767.1-767.11.

Leptodactylus mystacinus là một loài ếch trong họ Leptodactylidae. Tên gọi bản địa của nó là rana debigotes, meaning approximately "mustachioed frog".

Nó được tìm thấy ở Argentina, Bolivia, Brasil, Paraguay, và Uruguay. Các môi trường sống tự nhiên của chúng là các khu rừng ẩm ướt đất thấp nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới, xavan ẩm, vùng đất có cây bụi nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới, vùng cây bụi ẩm khu vực nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới, vùng cây bụi nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới vùng đất cao, vùng đồng cỏ ôn đới, đồng cỏ khô nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới vùng đất thấp, đồng cỏ nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới vùng ngập nước hoặc lụt theo mùa, hồ nước ngọt, hồ nước ngọt có nước theo mùa, vùng đồng cỏ, vườn nông thôn, các khu rừng trước đây bị suy thoái nặng nề, và ao. Nó không được xem là bị đe dọa theo IUCN.

Международное научное название

Leptodactylus mystacinus (Burmeister, 1861)

Охранный статус
Систематика
на Викивидах
Изображения
на Викискладе ITIS 207768NCBI 111130EOL 1018650

Усатый свистун^[1] (Leptodactylus mystacinus) — вид лягушек из семейства свистуновых.

Общая длина достигает 4,4—6,7 см. Наблюдается половой диморфизм — самки немного крупнее самцов. Голова среднего размера. Морда довольно плоская. Туловище стройное. У самца отсутствуют шипы на груди, в отличие от других видов своего рода. По бокам присутствуют немногочисленные бугорки. Задние лапы относительно короткие. Окраска спины светло-коричневая или красновато-коричневая. От кончика морды, под глазом почти до предплечья тянется тонкая белая полоска, напоминающая ус. Отсюда и происходит название этого свистуна. На голени есть белые полосы. Брюхо окрашено в бежевый или белый цвет, иногда с коричневыми полосами.

Любит тропические леса, горную местность, саванны, места у прудов, озёр. Никогда не заходит в воду. Встречается на высоте до 1800 метров над уровнем моря. Активен ночью. Питается различными беспозвоночными.

Во время брачного сезона самец издает звуки в среднем 250—400 раз в минуту с частотой 2050—2500 Гц. Самка откладывает икру вблизи луж в пределах того пространства, которое покрывается водой после сильных ливней. Там самец выкапывает под камнями или гниющими стволами деревьев ямки, а самка наполняет их икрой, заключённой в пенистую массу наподобие взбитого белка. В центре этой пенистой массы находятся бледно-жёлтые яйца. Если вода в луже поднимается до гнезда, личинки переходят в неё. Если же в результате засухи мелкие лужи высыхают, личинки прячутся под древесные стволы, листья и ожидают там начало дождей, собравшись вместе.

Вид распространён на востоке Бразилии, в Боливии, Парагвае, Уругвае, Аргентине.

Фото

• 
• 
• 

Примечания

Усатый свистун (Leptodactylus mystacinus) — вид лягушек из семейства свистуновых.

Общая длина достигает 4,4—6,7 см. Наблюдается половой диморфизм — самки немного крупнее самцов. Голова среднего размера. Морда довольно плоская. Туловище стройное. У самца отсутствуют шипы на груди, в отличие от других видов своего рода. По бокам присутствуют немногочисленные бугорки. Задние лапы относительно короткие. Окраска спины светло-коричневая или красновато-коричневая. От кончика морды, под глазом почти до предплечья тянется тонкая белая полоска, напоминающая ус. Отсюда и происходит название этого свистуна. На голени есть белые полосы. Брюхо окрашено в бежевый или белый цвет, иногда с коричневыми полосами.

Любит тропические леса, горную местность, саванны, места у прудов, озёр. Никогда не заходит в воду. Встречается на высоте до 1800 метров над уровнем моря. Активен ночью. Питается различными беспозвоночными.

Во время брачного сезона самец издает звуки в среднем 250—400 раз в минуту с частотой 2050—2500 Гц. Самка откладывает икру вблизи луж в пределах того пространства, которое покрывается водой после сильных ливней. Там самец выкапывает под камнями или гниющими стволами деревьев ямки, а самка наполняет их икрой, заключённой в пенистую массу наподобие взбитого белка. В центре этой пенистой массы находятся бледно-жёлтые яйца. Если вода в луже поднимается до гнезда, личинки переходят в неё. Если же в результате засухи мелкие лужи высыхают, личинки прячутся под древесные стволы, листья и ожидают там начало дождей, собравшись вместе.

Вид распространён на востоке Бразилии, в Боливии, Парагвае, Уругвае, Аргентине.