Die Gebande rubberpadda (Phrynomantis bifasciatus) is 'n padda wat voorkom in die noorde van die Noordwes en Limpopo, die ooste van Mpumalanga en die noorde van KwaZulu-Natal. Die padda word 6 cm lank. Die padda is blinkswart met breë rooi, pienk of geel strepe langs die kante van die rug en oor die pote.
Die Gebande rubberpadda (Phrynomantis bifasciatus) is 'n padda wat voorkom in die noorde van die Noordwes en Limpopo, die ooste van Mpumalanga en die noorde van KwaZulu-Natal. Die padda word 6 cm lank. Die padda is blinkswart met breë rooi, pienk of geel strepe langs die kante van die rug en oor die pote.
The banded rubber frog (Phrynomantis bifasciatus) is a species of frog in the family Microhylidae. It is found in central and southern Africa. Its natural habitats are dry savanna, moist savanna, subtropical or tropical dry shrubland, subtropical or tropical moist shrubland, subtropical or tropical dry lowland grassland, subtropical or tropical seasonally wet or flooded lowland grassland, subtropical or tropical high-altitude grassland, intermittent freshwater lakes, intermittent freshwater marshes, arable land, pastureland, water storage areas, ponds, and canals and ditches. The female can reach a maximum size of 65 mm whereas the tadpoles can reach a size of 37 mm. The maximum size of the male is yet unknown, but sizes differ from 45 mm to 68 mm.
Characteristics: Greyish underside with white spots (sometimes not apparent). Skin is smooth and rubbery. Arms and legs have reddish spots. To distinguish between gender, the male has a darker throat.
These frogs release a milky toxic substance through their skin. This substance is toxic both to other frog species and humans.[2][3]
This species of Microhylid is kept in captivity.
The banded rubber frog (Phrynomantis bifasciatus) is a species of frog in the family Microhylidae. It is found in central and southern Africa. Its natural habitats are dry savanna, moist savanna, subtropical or tropical dry shrubland, subtropical or tropical moist shrubland, subtropical or tropical dry lowland grassland, subtropical or tropical seasonally wet or flooded lowland grassland, subtropical or tropical high-altitude grassland, intermittent freshwater lakes, intermittent freshwater marshes, arable land, pastureland, water storage areas, ponds, and canals and ditches. The female can reach a maximum size of 65 mm whereas the tadpoles can reach a size of 37 mm. The maximum size of the male is yet unknown, but sizes differ from 45 mm to 68 mm.
Characteristics: Greyish underside with white spots (sometimes not apparent). Skin is smooth and rubbery. Arms and legs have reddish spots. To distinguish between gender, the male has a darker throat.
La rana de caucho (Phrynomantis bifasciatus) es un anfibio anuro de la familia Microhylidae. Mide entre 4 y 6 cm. A diferencia de otras, esta especie camina y corre en lugar de saltar. Es negra y brillante, con manchas de un rojo pálido. Cambia de color durante el día, poniéndose algo más pálida cuanto más tiempo está expuesta a la luz solar. Tiene una cabeza puntiaguda y sus ojos son pequeños. Si se siente amenazada, se levanta estirando las extremidades e inflando su cuerpo. También es tóxica:las sustancias venenosas que produce pueden ser mortales para un humano si éste las ingiere.
Vive en Sudáfrica, sur de Angola, Botsuana, Kenia, Malaui, Mozambique, Namibia, República democrática del Congo, Somalia, Suazilandia, Tanzania, Zambia y Zimbabue.
Datos: Q2212136
Multimedia:
Especies: Phrynomantis bifasciatus
La rana de caucho (Phrynomantis bifasciatus) es un anfibio anuro de la familia Microhylidae. Mide entre 4 y 6 cm. A diferencia de otras, esta especie camina y corre en lugar de saltar. Es negra y brillante, con manchas de un rojo pálido. Cambia de color durante el día, poniéndose algo más pálida cuanto más tiempo está expuesta a la luz solar. Tiene una cabeza puntiaguda y sus ojos son pequeños. Si se siente amenazada, se levanta estirando las extremidades e inflando su cuerpo. También es tóxica:las sustancias venenosas que produce pueden ser mortales para un humano si éste las ingiere.
Vive en Sudáfrica, sur de Angola, Botsuana, Kenia, Malaui, Mozambique, Namibia, República democrática del Congo, Somalia, Suazilandia, Tanzania, Zambia y Zimbabue.
Phrynomantis bifasciatus Phrynomantis generoko animalia da. Anfibioen barruko Microhylidae familian sailkatuta dago, Anura ordenan.
Phrynomantis bifasciatus Phrynomantis generoko animalia da. Anfibioen barruko Microhylidae familian sailkatuta dago, Anura ordenan.
Termiittisammakko[2] (Phrynomantis bifasciatus) on kirkkaan puna-mustakirjava sammakko. Väri kertoo lajin myrkyllisyydestä. Se elää Afrikan savanneilla Saharan eteläpuolella. Se on erikoistunut syömään muurahaisia ja termiittejä ja siksi sen pää on liikkuvampi kuin muilla ahdassuusammakoiden heimon edustajilla. Se elää pääasiassa maassa ja pakenee kuivuutta maan alle. Lisääntyminen tapahtuu sadekaudella vedessä useimpien muiden sammakoiden tapaan.
Termiittisammakkolähde? eli punajuovasammakko (Phrynomantis bifasciatus) on kirkkaan puna-mustakirjava sammakko. Väri kertoo lajin myrkyllisyydestä. Se elää Afrikan savanneilla Saharan eteläpuolella. Se on erikoistunut syömään muurahaisia ja termiittejä ja siksi sen pää on liikkuvampi kuin muilla ahdassuusammakoiden heimon edustajilla. Se elää pääasiassa maassa ja pakenee kuivuutta maan alle. Lisääntyminen tapahtuu sadekaudella vedessä useimpien muiden sammakoiden tapaan.
Phrynomantis bifasciatus est une espèce d'amphibiens de la famille des Microhylidae[1].
Cette espèce se rencontre entre 50 et1 450 m d'altitude en Afrique du Sud, en Angola, au Botswana, au Kenya, au Malawi, au Mozambique, en Namibie, en République démocratique du Congo, en Somalie, au Swaziland, en Tanzanie, en Zambie et au Zimbabwe[1],[2].
Phrynomantis bifasciatus est une espèce d'amphibiens de la famille des Microhylidae.
De roodstreepkikker[2] (Phrynomantis bifasciatus) is een kikker uit de familie smalbekkikkers (Microhylidae). De soort werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door Andrew Smith in 1847. Oorspronkelijk werd de wetenschappelijke naam Brachymerus bifasciatus gebruikt en later de naam Phrynomerus bifasciatus.[3]
Deze vier tot zes centimeter lange, glanzend zwarte kikker heeft voornamelijk roze of rode vlekjes en strepen op zijn rug, die in de loop van de dag van kleur veranderen en bij fel licht bleker worden. Hij heeft een spitse kop en kleine ogen met ronde pupillen.
Het voedsel van deze in hoofdzaak terrestrische kikker bestaat uit insecten, vooral mieren en termieten. Hij heeft korte benen, waarmee hij liever loopt en rent. Als hij bedreigd wordt, richt hij zich op, strekt de poten en blaast zich op om groter te doen lijken. De secretie uit de huid is extreem giftig en zelfs voor mensen dodelijk bij inname.
Mannetjes lokken in de paartijd de vrouwtjes met een trillende roep vanaf de rand van hun poeltje. Na de paring worden tot 600 eieren afgezet aan waterplanten.
Deze soort komt voor in zuidoostelijk Afrika.[4]
De roodstreepkikker (Phrynomantis bifasciatus) is een kikker uit de familie smalbekkikkers (Microhylidae). De soort werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door Andrew Smith in 1847. Oorspronkelijk werd de wetenschappelijke naam Brachymerus bifasciatus gebruikt en later de naam Phrynomerus bifasciatus.
Phrynomantis bifasciatus é uma espécie de anfíbio anuro da família Microhylidae, podendo ser encontrada na África do Sul, em Angola, na Botsuana, em Essuatiní, no Malauí, em Moçambique, na Namíbia, na República Democrática do Congo, no Quênia, na Somália, na Tanzânia, na Zâmbia e no Zimbábue. É adaptada para viver em ambientes quentes e áridos, habitando diversas vegetações arbustivas da savana, em altitudes entre cinquenta e 1 450 metros do nível do mar.[1]
É uma espécie de médio porte, medindo geralmente 75 milímetros, e possuem um corpo robusto e alongado. Suas pernas são finas e a ponta dos seus dedos apresentam discos truncados. Sua cabeça é móvel, podendo virar levemente para os lados, e seus olhos são pequenos com pupilas circulares. Sua coloração varia entre o preto brilhante e o marrom-escuro e possuem barras vermelhas ou laranjas que percorrem desde a parte superior dos olhos até a parte posterior do dorso, onde pode haver uma grande mancha da mesma cor, e os membros também podem apresentar essas mesmas barras ou manchas. Seu ventre é marrom-claro ou cinza, com inúmeras pintas brancas distribuídas e os machos possuem a garganta preta. A textura de sua pele é semelhante a da borracha e dá a sensação de serem secos quando pegos com a mão.[2]
Apresenta comportamentos tipicamente noturnos, porém podem ser vistos durante o dia durante as chuvas. Apesar de possuírem discos adesivos nas pontas dos dedos, que lhes permitem escalar, os indivíduos tendem a permanecer no chão, podendo subir em árvores e pedras caso seja necessário. Diferente da maioria dos anuros, essa espécie prefere caminhar ou correr ao invés de pular, possuindo pernas adaptadas para isso. Durante os períodos de seca, se abrigam em tocas escavadas por outros animais, em cupinzeiros, em buracos ou cascas soltas de árvores, em folhas de bananeira ou tubos de drenagem de água, podendo dividir tais lugares com outros anfíbios, lagartos, escorpiões e escorpiões-vinagre.[3]
Se alimentam principalmente de formigas, mas podem ingerir também aranhas, gafanhotos, outros himenópteros e cupins. Existem registros dessa espécie ser predada pelo cabeça-de-martelo (Scopus umbretta).[3] Assim como muitas espécies de sua família (Microhylidae) e da família Hemisotidae, ela consegue esticar sua língua lateralmente, sem precisar mover a cabeça, podendo pegar presas que estejam a duzentos graus do seu plano frontal, mais do que de qualquer outra espécie de anuro conhecida. Esses movimentos são capazes graças a hidrostática muscular presente na sua língua.[2]
Quando se sentem ameaçados, eles abaixam a cabeça e inflam e levantam o corpo, como forma de apossematismo, mostrando sua coloração vermelha para alertar um possível predador de que são venenosos. Tais toxinas são liberadas pela pele em caso de estresse, junto com um cheiro desagradável, e apresentam caráter cardiotóxico e irritante, afetando diretamente o transporte de potássio para as células cardíacas, causando morte celular as células afetadas em um curto período de tempo. É extremamente letal para anfíbios presentes no mesmo local e em humanos pode causar irritação na pele na região do contato, e caso persista ou a secreção entre em contato com a corrente sanguínea, pode causar inchaços extremamente dolorosos, náuseas, dor de cabeça, dificuldades respiratórias e aumento dos batimentos cardíacos.[3] De qualquer forma, não é uma espécie de importância médica elevada, já que é raro a mesma liberar tais toxinas mesmo quando manuseadas com as mãos, além de ser pouco comum o seu contato com humanos. Mas caso haja uma intoxicação, seja em humanos ou animais, é necessário que seja procurado o quanto antes um profissional competente, como um médico ou veterinário, para que seja realizado o tratamento, que pode variar de acordo com a via da intoxicação.[4]
Sua reprodução ocorre na primavera e no verão, período do ano que possui as chuvas mais intensas na região, permitindo que sejam criadas poças d'água após tempestades. Nessa época, os machos se encaminham para tais poças, onde nadam até a borda e vocalizam com o objetivo de atrair uma fêmea. Sua vocalização é bem alta, podendo ser ouvida num raio de um quilômetro, e pode ser tanto representada pela onomatopeia porreeeee, quanto pela perrooooo. Cada coaxar dura em média dois segundos, havendo uma pausa de cinco segundos entre as chamadas.[2]
Após a fêmea escolher o macho, é realizado o amplexo axilar pelo casal, e em seguida, a fêmea deposita de 600 a 1 500 ovos, que são aderidos na vegetação aquática. Cada ovo mede 1,5 milímetro de diâmetro e são envolvidos em uma camada gelatinosa com cinco milímetros de espessura, com o diâmetro total medindo 75 milímetros.[2]
Os ovos eclodem quatro dias após a desova, dando origem aos girinos, que possuem brânquias externas e ventosas. Seu corpo é praticamente todo transparente com exceção de seu intestino enrolado de algumas áreas do meio das costas que possuem pequenas pintas pretas. O formato de sua cauda varia entre o estreito e o fino, se assemelhando a um chicote, com barras pretas ou vermelhas nas bordas. Possui características não-usuais, como a cabeça triangulada e uma boca em formato de fenda e com a ausência de mandíbulas, dentes e papilas queratinizadas. Seu espiráculo é medial e abre próximo ao ventre, medindo dois milímetros quando alargados.[2]
A sua metamorfose dura em média um mês, podendo variar dependendo da disponibilidade de alimentos, e pode chegar a noventa dias quando em laboratório, com os girinos medindo normalmente treze milímetros.[3] Durante esse período eles se juntam em grupos e filtram a água pelo espiráculo em busca de microrganismos, como algas unicelulares, desmidiáleos, diatomáceas e Volvo, que servirão de alimento durante seu desenvolvimento. São nectônicos e permanecem entre o fundo e a superfície da água.[2]
Phrynomantis bifasciatus é uma espécie de anfíbio anuro da família Microhylidae, podendo ser encontrada na África do Sul, em Angola, na Botsuana, em Essuatiní, no Malauí, em Moçambique, na Namíbia, na República Democrática do Congo, no Quênia, na Somália, na Tanzânia, na Zâmbia e no Zimbábue. É adaptada para viver em ambientes quentes e áridos, habitando diversas vegetações arbustivas da savana, em altitudes entre cinquenta e 1 450 metros do nível do mar.
Загальна довжина досягає 4—6,5 см. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. Голова пласка і відносно вузька. Барабанна перетинка не перевищує в діаметрі розмір ока. Тулуб сплощений, лапи подовжені, тонкі. Невеликі перетинки розвинені тільки в основі пальців на задніх кінцівках. Пальці округлі в перетині, на кінцях розширені у невеликі диски. Шкіра гладенька. По чорному або темно-сірому фону спини розкидані помаранчеві або червоні плями неправильної форми. З боків тіла від очей до задніх кінцівках проходять дві широкі яскраво-помаранчеві або червоні смуги. Малюнок черева складають білуваті плями на сірому фоні. Таке контрастне забарвлення має явний попереджувальний характер: шкірні виділення цієї амфібії отруйні.
Полюбляє зволожені частини саван поблизу водойм, а також плантації культурних рослин. Активна вночі. День проводить в схованках: норах гризунів, у листової підстилці, під поваленими деревами, в пазухах великих листя рослин, зокрема бананів. Живиться дрібними комахами, в першу чергу, мурахами. Не стрибає, по горизонтальній площині пересувається кроком, повільно переставляючи кінцівки. Добре лазить, утримуючись присосками на лапах і черевом на похилих поверхнях.
У разі небезпеки приймає загрозливу позу, роздуваючи і вигинаючи догори підняте на лапах тіло і опускаючи голову додолу.
Самиця відкладає до 1000 яєць.
Поширений у Східній і Південній Африці, від Кенії до північної частини Південно-Африканської Республіки, на захід до Анголи та Намібії.
Phrynomantis bifasciatus (tên tiếng Anh: Banded Rubber Frog) là một loài ếch trong họ Nhái bầu. Nó được tìm thấy ở Angola, Botswana, Cộng hòa Dân chủ Congo, Kenya, Malawi, Mozambique, Namibia, Somalia, Nam Phi, Swaziland, Tanzania, Zambia, và Zimbabwe. Các môi trường sống tự nhiên của chúng là xavan khô, xavan ẩm, vùng đất có cây bụi nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới, vùng cây bụi ẩm khu vực nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới, đồng cỏ khô nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới vùng đất thấp, đồng cỏ nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới vùng ngập nước hoặc lụt theo mùa, đồng cỏ nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới vùng đất cao, hồ nước ngọt có nước theo mùa, đầm nước ngọt có nước theo mùa, đất canh tác, vùng đồng cỏ, khu vực trữ nước, ao, và kênh đào và mương rãnh.
Phương tiện liên quan tới Phrynomantis bifasciatus tại Wikimedia Commons
Bài viết Họ Nhái bầu này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Phrynomantis bifasciatus (tên tiếng Anh: Banded Rubber Frog) là một loài ếch trong họ Nhái bầu. Nó được tìm thấy ở Angola, Botswana, Cộng hòa Dân chủ Congo, Kenya, Malawi, Mozambique, Namibia, Somalia, Nam Phi, Swaziland, Tanzania, Zambia, và Zimbabwe. Các môi trường sống tự nhiên của chúng là xavan khô, xavan ẩm, vùng đất có cây bụi nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới, vùng cây bụi ẩm khu vực nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới, đồng cỏ khô nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới vùng đất thấp, đồng cỏ nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới vùng ngập nước hoặc lụt theo mùa, đồng cỏ nhiệt đới hoặc cận nhiệt đới vùng đất cao, hồ nước ngọt có nước theo mùa, đầm nước ngọt có nước theo mùa, đất canh tác, vùng đồng cỏ, khu vực trữ nước, ao, và kênh đào và mương rãnh.
Phrynomantis bifasciatus (Smith, 1847)
Синонимы[1]
Краснополосый узкорот[2] (лат. Phrynomantis bifasciatus) — вид бесхвостых земноводных из семейства узкоротов.
Ареал вида распространяется от Сомали и Конго (провинция Катанга) до северо-восточной части Южной Африки, северной Намибии и южной Анголы[1].
Это лягушка среднего размера, самки могут достигать длины 65 мм, самцы — 45 мм. Голова плоская и относительно узкая. Барабанная перепонка не превышает в диаметре размер глаза. Туловище уплощенное, лапы удлиненные, тонкие. Небольшие перепонки развиты только у основания пальцев на задних конечностях. Пальцы округлые в сечении, на концах расширенные в небольшие присоски[3]. Кожа гладкая. По черному или тёмно-серому фону спины разбросаны оранжевые или красные пятна неправильной формы. По бокам тела от глаз до задних конечностей проходят две широкие ярко-оранжевые или красные полосы. Рисунок живота составляют беловатые пятна на сером фоне. Горло у самцов более тёмное[4]. Голос громкий и слышимый на расстоянии более километра. Трель состоит из мелодичных высоких криков «porreeeee», или более низких «perrooooo» с длительностью около 2 секунд и паузами около 5 секунд[3]. Выделения кожи токсичны — у людей могут вызывать раздражение кожи, а для многих других земноводных и рептилий смертельно опасны[5].
Обитает в сухих и влажных саваннах вблизи водоёмов, временных пресноводных прудах и озёрах, каналах, на пахотных землях, а также на плантациях культурных растений и пастбищах, на высотах от 50 до 1450 м над уровнем моря[6]. Активна ночью. День проводит в укрытиях: норах грызунов, в листовой подстилке, под поваленными деревьями, в пазухах крупных листьев растений, в частности бананов[3]. Питается мелкими насекомыми, в первую очередь, муравьями . Не прыгает, по горизонтальной плоскости передвигается шагом, медленно переставляя конечности. Хорошо лазает, удерживаясь присосками на лапах и брюхом на наклонных поверхностях. В случае опасности принимает угрожающую позу, раздувая и выгибая вверх поднятое на лапах тело и опуская голову вниз[7].
Гнездится во временных водоёмах и бассейнах, а также на затопленных лугах и небольших плотинах[8]. Самки откладывают от 600 до 1500 яиц, которые приклеивают к плавающей растительности небольшими кладками[9]. Яйца имеют диаметр 1,3 мм внутри желеобразной капсулы 5 мм, диаметр целой кладки около 75 мм. Головастики вылупляются через четыре дня, и вырастают до 37 мм: тело — 12 мм, хвост — 25 мм[3].
Краснополосый узкорот (лат. Phrynomantis bifasciatus) — вид бесхвостых земноводных из семейства узкоротов.
_(17068003510).jpg)
_(7006396375).jpg)
