Зовнішній вигляд
Жуки середніх і досить великих розмірів: 9.5 −21.5 мм у довжину. Основні ознаки[1]:
-
головотрубка товста, однакової ширини на всьому своєму протязі, вкрита глибокими точками, в передній половині має ледь помітний негострий серединний кіль і, як правило, крайові повздовжні кілі.
-
вусики чітко колінчасті, 2-й членик їх джгутика звичайно коротший (в усякому разі не довший) за 1-й.
-
передньоспинка має лопаті позаду очей і вкрита блискучими чорними зернятками, як і основа надкрил.
-
надкрила більш або менш паралельнобічні, не розширені дозаду.
- тіло зверху часто має плями й смуги з білих волосків.
Фотографії Adosomus дивись:[2], а детальніший опис морфології — у[3].
Спосіб життя
Не вивчений. Ймовірно, він типовий для Cleonini і пов'язаний із полинами.
Географічне поширення
Всі види цього роду мешкають у межах Палеарктики. В Україні мешкає описаний П.-С. Палласом один вид — Adosomus roridus Pallas, 1781, знахідки якого траплялися у степовій зоні[4].
Класифікація
Описано щонайменше 9 видів роду Adosomus. Він включає такі підроди та види[5]:
Adosomus Faust, 1904:
-
Adosomus karelini (Fåhraeus, 1842) (Казахстан, Західний і Східний Сибір, Північний Іран, Киргизстан, Китай)
-
Adosomus roridus Pallas, 1781 (Південь Європи від Італії до Казахстану)
Pseudadosomus Arzanov, 2005:
-
Adosomus koreanus Voss, 1937 (Північна Корея)
-
Adosomus granulosus Mannerheim, 1825 (Східний Сибір, Монголія, Китай, Далекий Схід, Японія, Південна Корея)
-
Adosomus melogrammus Motschulsky, 1854 (Китай, Далекий Схід, Японія)
-
Adosomus parallelocollis Heller, 1923 (Китай)
Xeradosomus Arzanov, 2005:
-
Adosomus albisquama Ter-Minasyan, 1976 (Монголія)
-
Adosomus grigorievi Suvorov, 1915 (Східний Сибір, Китай)
-
Adosomus samsonowii Gebler, 1844 (Казахстан, Киргизстан, Туркменістан, Західний Сибір, Монголія, Китай)
Примітки
-
↑ Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 76
-
↑ Подсемейство Lixinae Schönherr, 1823 — атлас долгоносиков (Curculionidae) России и близлежащих стран. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/cleonini.htm
-
↑ Арзанов Ю. Г. К познанию систематики долгоносиков…// Кавказский энтомол. бюллетень, 2005, т. 1, вып.2, с. 129–149.http://ssc-ras.ru/files/files/CEB1%282%29Arzanov1.pdf
-
↑ Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptеra, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
-
↑ Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 437. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.
