Microtus Schrank 1798

Систематика і таксономія

Родинні групи

Рід Microtus входить до складу триби (групи родів) «сірих нориць» (Arvicolini) разом з родами Arvicola (є у фауні України), Chionomys (є у фауні України), Lasiopodomys, Blanfordimys тощо.

Обсяг роду

Рід є одним з найбільших за обсягом як у світовій фауні, так і теріофауні України. У світовій фауні рід Microtus (s. l.) представлений 62 видами, в Україні — 8 видів (якщо вкл. Terricola у склад Microtus).

види, що відійшли до роду Alexandromys

Низка видів далекосхідних та північноамериканських полівок, яких до 1990-х років розглядали у складі Microtus s. lato, відійшла у окремий рід Alexantromys s. lato:

• палеоарктичні групи: група Alexandromys (s. str.): abbreviatus, fortis, evoronensis, maximowiczii, middendorffi, mongolicus, mujanensis, miurus, sachalinensis; група Stenocranius: gregalis; група Pallasiinus: limnophilus, montebelli, oeconomus; група «clarkei»: clarkei^[1], група «kikuchii»: kikuchii;

• неоарктичні групи: група Mynomes: breweri, californicus, canicaudus, mexicanus, montanus, oaxacensis, oregoni, pennsylvanicus, guatemalensis, townsendii; група Pitymys: ochrogaster, pinetorum, quasiater; група Aulacomys: chrotorrhinus, longicaudus, richardsoni, xanthognathus; група Orthriomys: umbrosus.

види, що відійшли до роду Volemys

До роду Volemys Zagorodniuk, 1990 (волеміс) відносяться два види: Volemys millicens (волеміс сичуаньський), Volemys musseri (волеміс массеровий).

Microtus у фауні України

У фауні Україні під представлений такими 6-ма видами Microtus s. str. (в дужках — синоніми):

• підрід Sumeriomys
  • Microtus socialis (Pallas, 1773) — полівка гуртова

• підрід Microtus s. str.
  • надвид (група видів-двійників) полівка звичайна
  • Microtus levis Miller, 1908 — полівка лучна (східноєвропейська, лугова)
  • Microtus obscurus (Eversmann, 1845) — полівка алтайська (полівка Еверсманова)
  • Microtus arvalis (Pallas, 1779) — полівка європейська (полівка польова, сіра)

• підрід Agricola
  • Microtus agrestis (Linnaeus, 1761) — полівка північна (полівка темна)

• підрід (нині переважно як рід) Alexandromys
  • Microtus oeconomus (Pallas, 1776) — шапарка сибірська (syn.: полівка економка)

Види Microtus levis, Microtus obscurus та Microtus arvalis формують групу видів-двійників, яку донедавна вважали єдиним політипним видом «звичайна полівка», Microtus arvalis sensu lato.

Окрім того, група чагарникових нориць (чагарникових полівок, дернівок, нориків) — Terricola Fatio, 1867 — розглядається то у складі Microtus, то як окремий рід. У фауні України Terricola представлені двома видами:

• Terricola subterraneus (Selys-Longchamps, 1836) — норик підземний, нориця підземна, нориця земляна
• Terricola tatricus (Kratochvil, 1952) — норик татринський, полівка татринська, нориця татранська.

Біологія, екологія

Сліди полівки, яка бігла риссю

Загалом всі види є звичайними у більшості типів місцезнаходжень і часто мають високу чисельність. Основний клас біотопів цієї групи тварин — лучно-степові місцезнаходження, нерідко заплавні комплекси, степові ділянки, узлісся і галявини лісу, сади з розвиненим трав'янистим ярусом, сільськогосподарські угіддя. Такий набір біотопів визначається тим, що полівки — спеціалізовані фітофаги, зеленоїди, які живляться переважно наземними вегетативними частинами трав'янистих рослин, значно рідше — насінням або кореневищами.

Див. також

• Полівка звичайна
• Полівка європейська
• Полівка лучна
• Полівка алтайська
• Полівка снігова
• Полівка північна
• Полівка гуртова
• Полівка велика

• Нориця (ссавець)
• Нориця руда
• Лисиця звичайна

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Полівка

• Громов И. М., Ербаева М. А. Млекопитающие фауны России и сопредельных территорий. Зайцеобразные и грызуны. — Санкт-Петербург, 1995. — 525 с.
• Громов И. М., Поляков И. Я. Полевки (Microtinae) // Фауна СССР. Млекопитающие, 3, 8. — Л.: Наука, 1977. — 504 с.
• Загороднюк И. В. Кариотипическая изменчивость и систематика серых полевок (Rodentia, Arvicolini). Сообщение I. Видовой состав и хромосомные числа // Вестник зоологии. — 1990. — Том 24, № 2. — С. 26-37.
• Загороднюк И. В. Таксономия и распространение серых полевок (Rodentiformes: Arvicolini) фауны Украины // Млекопитающие Украины. — Киев: Наукова думка, 1993. — С. 63-76. [1]
• Загороднюк І. Польовий визначник дрібних ссавців України. — Київ, 2002. — 60 с. (Праці Теріологічної школи, випуск 5). [2]^{[недоступне посилання з квітень 2019]}
• Крижов П. А. Географічне поширення шкідливих гризунів УСРР // Збірник Праць Зоологічного музею Укр. АН. — 1936. — № 16 (1935). — С. 33-91.
• Огнев С. И. Подсемейство Microtinae. Полевки / Звери СССР и прилежащих стран. Том 7. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1950. — 706 с.
• Mammal species of the world: a taxonomic and geographic reference / Don E. Wilson, DeeAnn M. Reeder (eds.). [3]