Hypsicorypha gracilis es una especie de insecto mantodeo de la familia Empusidae. Comúnmente se la considera la reina del camuflaje, ya que su morfología y colores le permiten mimetizarse perfectamente con las ramas y espigas entre las que vive.[1]
Hypsicorypha gracilis es una mantis grande, delgada, en su mayoría de color pajizo aunque también aparecen de color grisáceo o marrón. Las hembras alcanzan una longitud corporal de 7 a 8 cm, mientas que los machos son algo más pequeños, de 5.5 a 6.5 cm de largo en su etapa adulta. Los machos poseen unas antenas características en forma de peine, mientras que las de las hembras son filiformes. La cabeza es pequeña y triangular, con una larga protuberancia cónica dividida en el ápice. El pronoto es varias veces más largo que ancho. Los fémures posteriores no tienen lóbulos. Los fémures anteriores tienen espinas largas separadas por 3 o 4 espinas cortas.[2] Esta especie tiene las alas bien desarrolladas por lo que presenta una buena capacidad de vuelo.[3]
H. gracilis habita zonas séricas, prado de matorral o hierbas secas, a no más de 50 cm del suelo. Camuflada depreda artrópodos de los que se alimenta. Las ninfas parecen desarrollarse en los meses de invierno y los adultos aparecen en primavera. Se cree que poseen hábitos nocturnos y que se ven atraídos por la luz.[2]
Hypsicorypha gracilis es una especie muy extendida que se ha registrado en casi todo el norte de África, pero se ha demostrado recientemente que muchos registros históricos se basaron en identificaciones erróneas,[4] esto sugiere que la distribución real de esta especie podría ser menor o incluso estar severamente fragmentado. Hypsicorypha gracilis no es una especie común, pero en algunos lugares se ha registrado como localmente abundante como en la mitad septentrional de África, en la península arábiga y las islas Canarias (España).[5][6][7]
Hypsicorypha gracilis es una especie de insecto mantodeo de la familia Empusidae. Comúnmente se la considera la reina del camuflaje, ya que su morfología y colores le permiten mimetizarse perfectamente con las ramas y espigas entre las que vive.
Великі стрункі богомоли. Довжина тіла самця 5,5-6,5 см, самиці — 7-8 см. За формою тіла схожий на богомолів роду емпуза. На відміну від емпуз, виріст на тімені більш довгий та прямий, передні стегна тонші, передні гомілки коротші за половину стегна, середня та задня пари ніг без лопатей. Антени самця пір'яподібні, у самиці тонкі ниткоподібні. Передні стегна з 5 зовнішніми шипами та 4 дискоїдальними. Передні та задні крила прозорі, зеленуваті.
Принаймні на півночі ареалу зимують личинки, імаго з'являються наприкінці весни.
Мешкають від Канарських островів до Оману. В Африці відомі з Алжиру, Тунісу, Лівії, Єгипту, Нігеру, Сомалі. В Азії описані з Саудівської Аравії та Оману.
Поиск изображений
на Викискладе
Hypsicorypha gracilis (лат.) — вид богомолов (Mantodea) из семейства Empusidae. Единственный вид рода Hypsicorypha Krauss, 1892[2][3]. Азия, Африка[4].
Северная Африка и Ближний Восток: Алжир, Египет, Канарские острова, Ливия, Нигер, Оман, Саудовская Аравия, Сомали, Тунис[4].
Вершина головы имеет выступ. Бёдра средней и задней пар ног без дорзальных предвершинных лопастей (таких как у Gongylus). Вентромедиальные шипики передних бёдер разделены более длинными шипами на группы по 3 или 4 коротких шипа. Проторакс продольный (в несколько раз длиннее своей ширины). Усики самцов гребенчатые[5].
Первоначально вид был описан в 1838 году немецким естествоиспытателем Германом Бурмейстером в составе рода Empusa, затем (Kirby, 1904) рассматривался в составе рода Idolomorpha. В настоящее время является членом монотипного рода Hypsicorypha Krauss, 1892[2].
Hypsicorypha gracilis (лат.) — вид богомолов (Mantodea) из семейства Empusidae. Единственный вид рода Hypsicorypha Krauss, 1892. Азия, Африка.
