Риба має однотонну темно-сіру спину, з боків тіла деяких видів розкидані чорні цятки різної форми.
У сибірського, байкальського, амурського, Нижньоамурського і жовтопятнистого харіусів над черевними плавниками є відносно велика червонувата пляма. На черевних плавниках є косі червоно-бурі смуги, що відблискують фіолетовим відтінком. Хвостовий і анальний плавники дорослих риб червоно-бордові. Задня частина спинного плавника самців вище передньої. У самок ця частина плавника менше або такої ж висоти. На ньому добре помітні кілька горизонтальних рядів плям червонуватого кольору, від округлих до довгих у вигляді вертикальних смуг бірюзового або фіолетового відтінків. Найбільш великі особини (до 5-6 кг) спостерігаються у монгольського і європейського харіусів. У високогірних озерах Сибіру також відомі карликові форми, які протягом усього життя зберігають малькове забарвлення у вигляді темних поперечних смуг з обох боків тіла.
Харіус живе в річках гірського типу з чистою і холодною водою, а також оліготрофних озерах, на висотах до 2000–2300 м над рівнем моря. Їжею слугують організми зообентосу: личинки волохокрильців, веснянок, одноденок, хірономід, їх імаго, а в теплу пору року різноманітні повітряні комахи. Деякі види харіусів можуть споживати інших риб, а дуже великі особини навіть дрібних гризунів.
Харіус ловиться переважно на мушку, на поплавкову снасть з наживкою (як правило на хробаків). Відома також риболовля харіуса спінінгом на блешню.
Згідно із FishBase містить 13 видів:[1]
