Aesculus × carnea és un híbrid fèrtil comercial entre les espècies A. hippocastanum × A. pavia. Se l'anomena fals castanyer o Castanyer de les Índies de flors roges i d'aquí li ve el nom de l'espècie "carnea".
És una planta ornamental de flors rosades vermelloses, particularment sensibles a l'entollament. És molt més petita que l'A. hippocastanum. Les fulles són compostes i palmades i amb sis o set folíols, normalment retorçats; més fosques, més rugoses i més petites que A. hippocastanum i presenten els marges dentats. Les flors són de color vermell i es troben agrupades en panícules de 12 a 20 cm de longitud. Moltes de les llavors són estèrils. Pot arribar a fer una alçada de fins a 26 metres i té una escorça de color verd-gris fosc amb fissures rosades que es tornen roges amb el temps. Presenta unes gemmes resinoses cap a la primavera. La floració és entre l'Abril i el Maig. Els fruits són càpsules llises o una mica espinoses d'un color verd amarronat i contenen de dos a tres llavors.[1][2]
Aquest arbre caduc no tolera els sòls calcaris i necessita humitat tant al substrat com a l'ambient.
És bastant susceptible a malalties criptogàmiques i al virus "Strawberry latent ring spot" que és contagiat pel nematode Xyphinema diversicaudatum per inoculació mecànica.
Aesculus × carnea és un híbrid fèrtil comercial entre les espècies A. hippocastanum × A. pavia. Se l'anomena fals castanyer o Castanyer de les Índies de flors roges i d'aquí li ve el nom de l'espècie "carnea".
Jírovec pleťový (Aesculus x carnea) neboli jírovec červený[1] je druh rostlin patřící do čeledě mýdelníkovité (Sapindaceae). Kvete růžovými vonnými květy v květnu, plody mají obvykle hladké obaly. Pravděpodobně se jedná o křížence mezi jírovci A. hippocastanum a A. pavia.
Výška stromu může být 25 – 30 m. Někdy i více. Borka je světle hnědá a jemně rozpraskaná. Větvičky mají světle šedou barvu a jemné oranžové lenticely. Jsou silné. Vrcholové pupeny zeleno hnědé, ale nelepí (jako u jírovce maďalu). Tmavě růžové laty kvetou v květnu/červnu, cca 3-4 týdny. Listy jsou tmavě zelené, tuhé a mají zvlněný okraj. Plodem jsou tobolky, které nemají (nebo jen málo) ostnitý obal.
Mimo běžný druh jírovec maďal (Aesculus hippocastanea) je jírovec pleťový nejčastěji pěstovaným členem rodu. Většinou bývá používán do alejí.
Při pěstování v mírném pásmu (ČR) roste na slunci i v polostínu. Vhodná je propustná, humózní až hlinitá půda, vlhká nebo dobře zásobená vodou a živinami. Snáší pH půdy 6,1–7,5, tedy mírně kyselé až neutrální. Rozmnožuje se semeny.[2]
Obvykle tento druh neřežeme.
Aesculus x carnea ' Briotii '
Tobolka je lysá nebo málo ostnitá.
Květenství
Habitus dřeviny (Brno-Řečkovice).
Obrázky, zvuky či videa k tématu jírovec pleťový ve Wikimedia Commons
Jírovec pleťový (Aesculus x carnea) neboli jírovec červený je druh rostlin patřící do čeledě mýdelníkovité (Sapindaceae). Kvete růžovými vonnými květy v květnu, plody mají obvykle hladké obaly. Pravděpodobně se jedná o křížence mezi jírovci A. hippocastanum a A. pavia.
Punahevoskastanja (Aesculus × carnea) on punakukkainen balkaninhevoskastanjan (Aesculus hippocastanum) ja missisippinhevoskastanjan (Aesculus pavia) risteytys. Se on Suomessa harvinainen, mutta kasvaa vyöhykkeillä I ja II.[1]
Punahevoskastanja (Aesculus × carnea) on punakukkainen balkaninhevoskastanjan (Aesculus hippocastanum) ja missisippinhevoskastanjan (Aesculus pavia) risteytys. Se on Suomessa harvinainen, mutta kasvaa vyöhykkeillä I ja II.
De rode paardenkastanje (Aesculus × carnea) is een kruising tussen de witte paardenkastanje (Aesculus hippocastanum) en de rode pavia (Aesculus pavia) uit Noord-Amerika. Om de sierwaarde wordt de boom veel aangeplant in Europa in parken en tuinen. De maximale hoogte is ongeveer 20 m. De boom bloeit later dan de witte paardenkastanje, omstreeks half mei.
De boom lijkt sterk op de witte paardenkastanje, maar er zijn enkele verschillen.
De een- of tweeslachtige bloemen zijn roze tot rood en vormen rechtopstaande trossen van 10-20 cm lang en zitten aan de buitenkant van de boom.
De cultivars worden vegetatief vermeerderd door enten of oculeren op de onderstam van de witte paardenkastanje. De volgende cultivars zijn verkrijgbaar:
Bloeiwijze van de Witte paardenkastanje
Rode pavia
Rode paardenkastanje, kruising van Witte paardenkastanje en Rode pavia
Rode paardenkastanje Aesculus x carnea 'Briotii'
Mediabestanden die bij dit onderwerp horen, zijn te vinden op de pagina Aesculus carnea op Wikimedia Commons. De rode paardenkastanje (Aesculus × carnea) is een kruising tussen de witte paardenkastanje (Aesculus hippocastanum) en de rode pavia (Aesculus pavia) uit Noord-Amerika. Om de sierwaarde wordt de boom veel aangeplant in Europa in parken en tuinen. De maximale hoogte is ongeveer 20 m. De boom bloeit later dan de witte paardenkastanje, omstreeks half mei.
Rød hestekastanje (Aesculus × carnea) er et løvfellende treslag.
Den er en hybrid mellom den europeiske arten vanlig hestekastanje (Aesculus hippocastanum) og den nordamerikanske amerikahestekastanje (Aesculus pavia). Vanlig hestekastanje er et høyt tre med hvite blomster, mens amerikahestekastanje er en busk eller lite tre med røde blomster. Hybriden ble oppdaget i en europeisk hage i 1812.
Den blir 10–15 m høy med en kuppelformet krone. Bladene er håndkoblete med 5, mer sjelden 7, tannete småblad. Bladstilken er inntil 23 cm lang. Småbladene er mørkere, mer ru og som regel mindre enn hos vanlig hestekastanje. De er sittende, eller har en kraftig, 1 cm lang stilk. Det er ingen spesiell høstfarge. Blomstene er røde og sitter i 12–20 cm høye topper. Frukten har mindre torner enn hos vanlig hestekastanje.
Rød hestekastanje er vanlig plantet i parker og store hager på De britiske øyer og andre steder, men er lite brukt i Norge. Det finnes flere kultivarer. Den vanligste er 'Briotii' med friskt røde blomster og mer glinsende blad. Rød hestekastanje blir ikke så hardt angrepet av kastanjeminermøll (Cameraria ohridella) som vanlig hestekastanje blir.
Denne hybriden er tetraploid med 2n = 80 kromosomer, altså ett kromosompar fra hver av foreldreartene. Den danner spiredyktige frø, men det er likevel vanligst å pode rød hestekastanje på stammen til vanlig hestekastanje.
Rød hestekastanje (Aesculus × carnea) er et løvfellende treslag.
Den er en hybrid mellom den europeiske arten vanlig hestekastanje (Aesculus hippocastanum) og den nordamerikanske amerikahestekastanje (Aesculus pavia). Vanlig hestekastanje er et høyt tre med hvite blomster, mens amerikahestekastanje er en busk eller lite tre med røde blomster. Hybriden ble oppdaget i en europeisk hage i 1812.
Den blir 10–15 m høy med en kuppelformet krone. Bladene er håndkoblete med 5, mer sjelden 7, tannete småblad. Bladstilken er inntil 23 cm lang. Småbladene er mørkere, mer ru og som regel mindre enn hos vanlig hestekastanje. De er sittende, eller har en kraftig, 1 cm lang stilk. Det er ingen spesiell høstfarge. Blomstene er røde og sitter i 12–20 cm høye topper. Frukten har mindre torner enn hos vanlig hestekastanje.
Rød hestekastanje er vanlig plantet i parker og store hager på De britiske øyer og andre steder, men er lite brukt i Norge. Det finnes flere kultivarer. Den vanligste er 'Briotii' med friskt røde blomster og mer glinsende blad. Rød hestekastanje blir ikke så hardt angrepet av kastanjeminermøll (Cameraria ohridella) som vanlig hestekastanje blir.
Denne hybriden er tetraploid med 2n = 80 kromosomer, altså ett kromosompar fra hver av foreldreartene. Den danner spiredyktige frø, men det er likevel vanligst å pode rød hestekastanje på stammen til vanlig hestekastanje.
Kasztanowiec czerwony (Aesculus ×carnea) – mieszaniec dwóch gatunków kasztanowca: europejskiego Aesculus hippocastanum i pochodzącego z Ameryki kasztanowca krwistego Aesculus pavia[2]. Powstał przypadkowo w Niemczech na początku XIX wieku[3].
Od swego europejskiego rodzica różni się mniejszymi rozmiarami, liśćmi nieco skórzastymi, czerwoną barwą kwiatów, mniejszymi rozmiarami owoców prawie pozbawionymi kolców. Kwitnie też później od kasztanowca zwyczajnego i jest wrażliwszy na mróz[3]. Owoce są prawie bez kolców, ale zawiązują się bardzo rzadko[2]. Jesienią przed opadnięciem liście są wyblakłozielone lub zbrązowiałe. Jest bardziej odporny na szrotówka kasztanowcowiaczka.
Jest uprawiany jako roślina ozdobna. Mimo że jest mieszańcem, udaje się go wyhodować przez wysiew nasion[3]. Nadaje się do parków, alei i dużych ogrodów. Do obfitego kwitnienia wymaga słonecznego miejsca, głębokiej i żyznej gleby[2]. Uprawiane jest kilka kultywarów, np. `Brioti` o ciemnoczerwonych kwiatach[2].
Kasztanowiec czerwony (Aesculus ×carnea) – mieszaniec dwóch gatunków kasztanowca: europejskiego Aesculus hippocastanum i pochodzącego z Ameryki kasztanowca krwistego Aesculus pavia. Powstał przypadkowo w Niemczech na początku XIX wieku.
Rödblommig hästkastanj (Aesculus × carnea) är en hybrid i familjen kinesträdsväxter med fördubblat kromosomtal, mellan amerikansk hästkastanj (A. pavia) och hästkastanj (A. hippocastanum). Trädet är ganska vanligt i parker och trädgårdar och blir inte lika storväxt som vanlig hästkastanj, utan 20-25 meter som högst. Ursprunget är inte känt men rödblommig hästkastanj odlades i Tyskland redan före 1820.
Rödblommig hästkastanj (Aesculus × carnea) är en hybrid i familjen kinesträdsväxter med fördubblat kromosomtal, mellan amerikansk hästkastanj (A. pavia) och hästkastanj (A. hippocastanum). Trädet är ganska vanligt i parker och trädgårdar och blir inte lika storväxt som vanlig hästkastanj, utan 20-25 meter som högst. Ursprunget är inte känt men rödblommig hästkastanj odlades i Tyskland redan före 1820.
Kırmızı çiçekli at kestanesi (Aesculus × carnea), Sapindaceae familyasından melez bir at kestanesi türü.
Aesculus hippocastanum × Aesculus pavia türlerinin melezidir. 15-20 boylanabilen bir ağaçtır. Tomurcuklar yapışkan değildir. Sürgünler tüysüz, ışınsal tüysü yapraklar 5'tir. Kaba çift dişli kısa saplıdır. Kırmızı renkli çiçeklerin açılması Mayıs ayında gerçekleşir. Meyvenin kapsülü dikenli değildir.
Kırmızı çiçekli at kestanesi (Aesculus × carnea), Sapindaceae familyasından melez bir at kestanesi türü.
Aesculus hippocastanum × Aesculus pavia türlerinin melezidir. 15-20 boylanabilen bir ağaçtır. Tomurcuklar yapışkan değildir. Sürgünler tüysüz, ışınsal tüysü yapraklar 5'tir. Kaba çift dişli kısa saplıdır. Kırmızı renkli çiçeklerin açılması Mayıs ayında gerçekleşir. Meyvenin kapsülü dikenli değildir.
Точних відомостей про походження цієї рослини немає. Перші плідні особини гіркокаштана криваво-м'ясного зафіксовані в 1818 році в Німеччині. Утворитися вони могли лише при сумісному культивуванні поблизу двох батьківських видів, оскільки в природі їх ареали не дотичні (гіркокаштан звичайний родом з Балкан, а гіркокаштан червоний — з Північної Америки). Перший науковий опис рослини здійснено в 1822 році німецьким ботаніком Карлом Людвігом Йоганом Цейгером.[1] Латинська видова назва carnea в перекладі означає «кольору м'яса».
Величне листопадне дерево заввишки 20-25 м, з прямим кремезним стовбуром. Відрізняється красивою кроною — пірамідальною, розлогою та густою водночас. Кора на молодих гілках зелена, згодом набуває червонувато-коричневого кольору з яскраво-помаранчевими сочевичками. Черешки завдовжки до 23 см. Листки складні, пальчасті, складаються з 5-7 листочків. Окремі листочки еліптичні або обернено-яйцеподбні 8-15 см завдовжки. За розміром вони менші, а за кольором темніші ніж у гіркокаштана звичайного. На відміну від батьківських видів листя цього гібриду не жовтіє восени.
Суцвіття — волоть 12-20 см завдовжки. Квітки яскраво-червоні, з жовтою плямою в середині. Плід — куляста коробочка завширшки 3-4 см, гладка або ледь шипувата, блідо-коричнева. Всередині плоду містяться 2-3 коричневих насінини, схожих на горіхи.
Квітне у травні. Фертильність (здатність до запліднення) у цього виду нижча, ніж у батьківських форм. Повного розвою дерева досягають у віці 20-50 років.
Зараз цей вид поширений в помірних і субтропічних районах Європи і Північної Америки, його вирощують у садах і парках, використовують для озеленення вулиць. В Україні цей гібрид поки що мало відомий, поодинокі криваво-м'ясні гіркокаштани можна побачити на вулицях Ялти, в колекціях ботанічних садів і дендропарків.
В межах цього виду виведено декілька сортів, з них найбільш відомі такі:
Рослини чутливі до грибкових захворювань, зокрема коралової плямистості, також вражаються каштановою мінуючою міллю та Pulvinaria regalis, латентним вірусом кільцевої плямистості полуниці. Зараження вірусом найчастіше відбувається за допомогою нематод Xyphinema diversicaudatum або при механічних ушкодженнях, наприклад, щепленні.
Дерева цього виду стали об'єктом корупційного скандалу: навесні 2013 року для озеленення вулиці Хрещатик у Києві було придбано 289 саджанців сорту 'Briotii' на загальну суму 2,96 мільйонів гривень. Згодом висаджені дерева виявилися звичайними гіркокаштанами. Станом на кінець 2014 року слідство не було завершене[3].
