Percarina demidoffii és una espècie de peix de la família dels pèrcids i de l'ordre dels perciformes.[2] És un peix d'aigua dolça i salabrosa, bentopelàgic i de clima temperat (48°N-45°N, 30°E-41°E).[3] Es troba a l'Europa Oriental (Moldàvia, Romania i Ucraïna): els llacs costaners i estuaris de la conca nord-occidental de la mar Negra i els cursos inferiors dels rius Danubi, Dnièster i Dnièper.[3][4][5][6][7][8][9] Podria arribar a estar amenaçat d'extinció per l'augment de la salinitat que comporta la reducció del flux d'aigua en tots els grans rius a causa de la construcció de preses.[10] Els mascles poden assolir els 10 cm de longitud total. Tenen el cos i membranes de les aletes gairebé transparents i amb el dors de color blanc lletós sense taques. Presenten 8-9 taques rodones, grisenques i de forma irregular al llarg de la base de les aletes dorsals, 10-13 radis tous a l'aleta dorsal i 2 espines i 8-11 radis tous a l'anal; i 33 vèrtebres.[3][11] Menja principalment invertebrats bentònics.[3] La reproducció ocorre entre el maig i el juny a les aigües costaneres properes a les desembocadures dels rius sobre fons fangosos.[3]
Percarina demidoffii és una espècie de peix de la família dels pèrcids i de l'ordre dels perciformes. És un peix d'aigua dolça i salabrosa, bentopelàgic i de clima temperat (48°N-45°N, 30°E-41°E). Es troba a l'Europa Oriental (Moldàvia, Romania i Ucraïna): els llacs costaners i estuaris de la conca nord-occidental de la mar Negra i els cursos inferiors dels rius Danubi, Dnièster i Dnièper. Podria arribar a estar amenaçat d'extinció per l'augment de la salinitat que comporta la reducció del flux d'aigua en tots els grans rius a causa de la construcció de preses. Els mascles poden assolir els 10 cm de longitud total. Tenen el cos i membranes de les aletes gairebé transparents i amb el dors de color blanc lletós sense taques. Presenten 8-9 taques rodones, grisenques i de forma irregular al llarg de la base de les aletes dorsals, 10-13 radis tous a l'aleta dorsal i 2 espines i 8-11 radis tous a l'anal; i 33 vèrtebres. Menja principalment invertebrats bentònics. La reproducció ocorre entre el maig i el juny a les aigües costaneres properes a les desembocadures dels rius sobre fons fangosos.
Die Perkarina (Percarina demidoffii) ist ein nur im Brackwasser vorkommender Knochenfisch aus der Familie der Echten Barsche (Percidae). Das Artepitheton ehrt den Magnaten und Förderer der Erforschung Südrusslands Anatole Demidoff. Percarina bedeutet kleiner Barsch, kann aber auch eine vermittelnde Stellung der Gattung zwischen Perca und Acerina (früherer Name und heute Untergattung von Gymnocephalus) andeuten.
Die Weibchen dieser Art werden kaum größer als 10 cm, die Männchen bleiben darunter. Die Fische sind etwas hochrückig und lateral stärker zusammengedrückt als die Arten der Gattung Gymnocephalus. Die Augen sind groß, der Abstand zwischen Maul und Auge entspricht einem Augendurchmesser. Das große Maul ist spitz, die Maulspalte reicht nach hinten bis unter die Augenmitte. Nach Seeley (1886) ist die reibeisenartige Bezahnung des Unterkiefers mit mehreren Reihen spitzer Zähne auffallend, die zum Teil auch nach außen ragen – sie erinnert hiemit an die der Schnepfenaale, die auch hauptsächlich lang- und vielbeinige Garnelen fressen (es kommt darauf an, dass die "Schwebegarnelen" am Unterkiefer hängen bleiben und sich nicht durch Abreißen einzelner, leicht regenerierbarer Extremitäten durch ihren Abdomen-Rückstoß aus dem Maul befreien). Die Kopfseiten sind unbeschuppt. Die Kopfseitenlinien sind ähnlich wie bei den Kaulbarschen entwickelt (Schleimgruben). Der Hinterrand des Vordeckels ist gesägt, der Kiemendeckel läuft in einen breiten Dorn aus. Der Körper ist von kleinen Kammschuppen bedeckt, 65 bis 76 zählt man entlang der Seitenlinie. Der Körper ist fast durchscheinend. Die Färbung des Rückens ist milchig weiß, beiderseits der Rückenflossenbasen befinden sich meist acht oder neun runde oder unregelmäßig geformte, graue Flecken. Auch entlang der Seitenlinie können sich schwarze Punkte befinden. Die Stachelstrahlen der Bauchflosse sind schwarz. Die Schwanzflosse ist tief gegabelt.
Flossenformel: D1 IX–XII, D2 II–III/10–13, A II/8–11; ca. 33 Wirbel
Das Verbreitungsgebiet der Perkarina liegt im südlichen Russland, der südlichen Ukraine und wahrscheinlich in der Republik Moldau. Sie kommt im Nordwestteil des Schwarzen Meeres und in den Mündungen und Küstenseen von Dnjestr, Südlichem Bug und Dnepr vor. 1986 wurde sie auch im Donaudelta (Rumänien) nachgewiesen. Die Art lebt laut Bogutskaja 2008[1] nur in Brackwasser von 1 bis 8 ‰ Salinität: sie stellt ein Relikt aus der Paratethys dar. Am häufigsten ist sie in Wassertiefen um 5 m über schwarzem (eutrophem) Schlamm.
Die Art lebt in Schulen in der Nähe des Gewässerbodens. Hauptnahrung sind benthische Wirbellose, aber auch Schwebegarnelen (Mysida) und kleinere Fische (bei Geschlechtsreifen) werden gefressen. Die Tiere laichen von Mai bis August in küstennahen Bereichen nahe den Flussmündungen über Sand- und Schlammboden. Der Laich, bis zu 3000 Eier je Weibchen, wird ins freie Wasser über dem Boden abgegeben, zu dem er langsam absinkt. Die Entwicklung verläuft wie bei Percarina maeotica.
Die Perkarina ist in den mündungsnahen Bereichen der Flüsse und in Küstenlagunen oft häufig. Da alle großen, in das Schwarze Meer mündenden Flüsse mittlerweile Staustufen aufweisen, durch die die Zuflussmengen von Süßwasser sinken, steigt der Salzgehalt im Lebensraum der Art an, wodurch sie bedroht sein könnte. Nach Erhebungen im Jahr 1996 stuft die IUCN Percarina demidoffii daher als gefährdet ("vulnerable") ein.[2]
Die Perkarina (Percarina demidoffii) ist ein nur im Brackwasser vorkommender Knochenfisch aus der Familie der Echten Barsche (Percidae). Das Artepitheton ehrt den Magnaten und Förderer der Erforschung Südrusslands Anatole Demidoff. Percarina bedeutet kleiner Barsch, kann aber auch eine vermittelnde Stellung der Gattung zwischen Perca und Acerina (früherer Name und heute Untergattung von Gymnocephalus) andeuten.
Common percarina (Percarina demidoffii) is a species of fish in the family Percidae. It is found in northwestern Black Sea basin in estuaries and coastal lakes, and in the lower reaches of the rivers that drain into that part of the Black Sea. It is a carnivorous species.
The common percarina is distinguished from its congener P. maeotica by having no scales on its cheek, by having nearly transparent membranes on the body and fins, the upper body is milky white in colour with no spots. It also has 8-9 round or irregular markings on the base of both dorsal fins.[2] The dorsal fins are clearly separate in both species of Percarina[3] and in this species the first dorsal fin contains 9-10 spines while the second dorsal fin contains 3 spines and 10-12 soft rays.[4] The anal fin has 2 spines and 8-11 soft rays.[2] this species has a maximum published standard length of 10 centimetres (3.9 in).[2]
The common percarina is found in eastern Europe in the northwestern Black Sea where it occurs in estuaries and coastal lagoons and in the lower reaches of the Danube, Dniester, Southern Bug and Dnieper.[2] The 2016 discovery of the common percarina in the Zaporizske Reservoir in the Ukraine advances its known distribution upstream on the Dnieper River and extends its current range. It also shows that this species is able to adapt to a fully freshwater environment.[4] The common percarina has been recorded from the Ukraine, Moldova and Romania.[1]
The common percarina is considered to be a freshwater species which can easily adapt to brackish or saline environments. It is a schooling species which is both demeral and pelagic being normally found near the bottom but can also been found in the water column.[4] It is commonest at depths of around 5 metres (16 ft) where the substrate is made up of black mud.[2] It has been recorded in mixed shoals with the Black Sea sprat (Clupeonella cultriventris). It is a predatory species and its diet includes the eggs of fishes, juvenile fishes of species such as sprats, silversides and gobies, zooplankton, small crustaceans, polychaete worms and insect larvae. They have been known to eat phytoplankton too.[4] It spawns in coastal waters around the mouths of rivers where there is a muddy bottom and this takes place in May and June.[2]
The common percarina was first formally described in 1840 by the Finnish biologist Alexander von Nordmann (1803-1866) with the type locality given as the Dniester river, in the vicinity of the town of "Akkerman".[5] The specific name honours Anatole de Demidoff (1813-1817).[6]
Common percarina (Percarina demidoffii) is a species of fish in the family Percidae. It is found in northwestern Black Sea basin in estuaries and coastal lakes, and in the lower reaches of the rivers that drain into that part of the Black Sea. It is a carnivorous species.
Percarina demidoffii es una especie de peces de la familia Percidae en el orden de los Perciformes.
Los machos pueden llegar alcanzar los 9,8 cm de longitud total.[1]
Se encuentra en Europa Oriental.
Percarina demidoffii Percarina generoko animalia da. Arrainen barruko Percidae familian sailkatzen da.
Percarina demidoffii is een straalvinnige vissensoort uit de familie van echte baarzen (Percidae).[2] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1840 door Nordmann.
De soort staat op de Rode Lijst van de IUCN als Gevoelig, beoordelingsjaar 2010.[1]
Bronnen, noten en/of referenties
Multimedia w Wikimedia Commons Limanka[3], perkaryna[4] (Percarina demidoffii) – gatunek ryby okoniokształtnej z rodziny okoniowatych (Percidae). Nazwę zwyczajową limanka wprowadził Antoni Wałecki nawiązując do limanów – siedlisk, w których ta ryba została odkryta[5].
Przyujściowe odcinki Dniestru, Dniepru i Bugu.
Żyje w ławicach zarówno w wodach słodkich jak i słonych.
Osiąga 7–10 cm długości.
Limanka, perkaryna (Percarina demidoffii) – gatunek ryby okoniokształtnej z rodziny okoniowatych (Percidae). Nazwę zwyczajową limanka wprowadził Antoni Wałecki nawiązując do limanów – siedlisk, w których ta ryba została odkryta.
Percarina demidoffi é uma espécie de peixe da família Percidae.
Pode ser encontrada nos seguintes países: Moldávia, Rússia e Ucrânia.
Percarina demidoffi é uma espécie de peixe da família Percidae.
Pode ser encontrada nos seguintes países: Moldávia, Rússia e Ucrânia.
Цей вид близький до йоржів, але відрізняється, насамперед, тим, що спинних плавців у нього два, хоча вони й дотичні. Передкришка по краю облаштована шипами, задній край зябрової кришки налягає на колючку, яка сидить на верхній частині ключиці. Луска в перкарини тонка, і легко відпадає. Колір тіла жовтуватий, з рожево-фіолетовим відтінком на спині, боки та черево сріблясті. На спині біля основи спинного плавця є кілька темних плям, всі плавці прозорі, без будь-яких плям. В першому спинному плавці 11-14 колючок, у другому - 10-13 м'яких променів; в анальному плавці дві колючки та 8-11 м'яких променів. Рекордний зареєстрований розмір самців - 9.8см, самиць - 10.5см.
Перкарина мешкає в північній (слабосолоній) частині Чорного моря, в пониззях річок Дніпро, Південний Буг, Дністер, а також в їхніх лиманах. За деякими даними в басейні Дністра ареал перкарини досягає території Молдови.
Розмножуватись перкарина починає на другому році життя, бентичну ікру мече на намулове дно кількома порціями, нерест продовжується, в різних частинах ареалу, з червня до серпня. Ікра клейка, але не приклеюється до дна завдяки тому, що швидко вдягається шаром налиплих дрібних часток намулу; це полегшує маскування ікри від дрібних хижаків. Здатність до відновлення в цього виду висока: мінімальний час подвоєння популяції становить близько 15 місяців. Виведені личинки спочатку лежать на дні, потім починають час від часу спливати на поверхню, а за дві доби переходять до пелагічного способу життя.
Молодь живиться дрібними безхребетними, потім - майже винятково рачками каланіпедою та мізидами, а після досягнення довжини 4см — молоддю бичків та тюльки. В різні пори доби перкарина живиться різними організмами: вдень споживає ракоподібних, а вночі — головним чином тюльку. Вірогідно тюлька, якій притаманний добрий зір, вночі є для перкарини легшою здобиччю: перкарина полює на тюльку, використовуючи органи бокової лінії, котрі в неї дуже добре розвинуті.
Перкарина виділяє дуже велику кількість слизу: впіймана при траленні разом з тюлькою вона, завдяки цьому, знижує якість улову, і тому вважається шкідливою рибою.
Саму перкарину споживають такі хижі риби як сом, морський та прісноводний судак, а молодь перкарини — чехоня.
Як вразливий вид, перкарина занесена до Червоного списку МСОП.
Percarina demidoffii là một loài cá thuộc họ Percidae. Nó được tìm thấy ở Moldova, Nga, và Ukraina.
Bài viết chủ đề bộ Cá vược này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Перкарина[1] (лат. Percarina demidoffi) — рыба семейства окуневых. Считалась единственным представителем рода перкарина[2].
Длина до 10 см. Отличается от ерша обособленными спинными плавниками и тёмными пятнами вдоль спины. Икра мелкая, донная[3]. Цвет желтоватый, с розовато-фиолетовым оттенком, серебристыми брюхом и боками[2].
Обитает в сильно опреснённых северных частях Азовского и Чёрного моря. Достигает половозрелости второй год жизни. Нерест проходит с июня по август. Ведёт придонный образ жизни. Ест беспозвоночных, молодых бычков, в частности — тюльку (в ночное время). Поедаема судаком[3].
Выделяет слизь, снижая ценность основного улова; используется на тук и кормовую муку[3].
Перкарина (лат. Percarina demidoffi) — рыба семейства окуневых. Считалась единственным представителем рода перкарина.
黑海腔鱸為輻鰭魚綱鱸形目鱸亞目河鱸科的其中一種，分布於歐洲多瑙河下游、黑海西北部的淡水、半鹹水流域，本魚體乳白色，腹部銀白色，魚鰭透明，體長可達10公分，棲息在泥底質的河口、河川下游，屬肉食性，以無脊椎動物為食，繁殖期在5月至6月，可做為食用魚。
这是一篇與鱸形目相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
