nimet breadcrumb-navigoinnissa
Dəvəayağı, dəvəqulağı və ya kərmək (lat. Limonium)[1] - plumbaqokimilər fəsiləsinə aid bitki cinsi.[2]
İkiləpəlilər ilə əlaqədar bu məqalə qaralama halındadır. Məqaləni redaktə edərək Vikipediyanı zənginləşdirin. Dəvəayağı, dəvəqulağı və ya kərmək (lat. Limonium) - plumbaqokimilər fəsiləsinə aid bitki cinsi.
Limònium (Limonium) és un gènere de plantes amb flor de la família de les plumbaginàcies.
Tenen una distribució cosmopolita. Són plantes sovint halòfites, associades als medis salins. Es coneixen amb els noms comuns d'ensopegueres, ensopegalls i coca de roca perquè les mates sovint tenen una aparença embullada. Algunes espècies també es coneixen amb el nom d'"herba de mal de pedra" per les seves propietats medicinals.
Algunes espècies que abans formaven part d'aquest gènere, com L. tataricum, n'han estat transferides al nou gènere Goniolimon.
N'hi ha entre 120 i 150 espècies; cal destacar-ne:
Limònium (Limonium) és un gènere de plantes amb flor de la família de les plumbaginàcies.
Hindebæger (Limonium) er en slægt med ca. 20 arter[1], der er udbredt i et bælte, der strækker sig fra Nordafrika over Mellemøsten, Lilleasien og Kaukasus til Centralasien, Østasien, Nordamerika og Europa, herunder også i Danmark. Tyngdepunktet i slægtens udbredelse findes på de spanske og portugisiske øer i Atlanterhavet (De Kanariske øer, Madeira og Kap Verde øerne).
Det er énårige urter eller stauder med hårløse skud og blade, der er lancetformede eller elliptiske. Blomsterne bæres på et opret skud, som slutter i en åben top. Frugterne er enkeltfrøede kapsler. Her beskrives kun de arter, som er vildtvoksende i Danmark, eller som har økonomisk betydning her.
Flere arter og sorter inden for denne slægt forhandles som både snitblomster og tørrede blomster under det gamle synonym: Statice.
Beskrevne arter
Die Strandflieder (Limonium), auch Meerlavendel oder Widerstoss[1] genannt, sind eine Pflanzengattung innerhalb der Familie der Bleiwurzgewächse (Plumbaginaceae). Die 300 bis 350 Arten sind fast weltweit verbreitet.
Bei Limonium-Arten handelt es sich zumeist um ausdauernde, selten einjährige, krautige Pflanzen, selten sind es Halbsträucher mit Wuchshöhen von 10 bis 70 Zentimetern. Sie bilden Pfahlwurzeln oder Rhizome. Die Sprossachse ist oft gestaucht.[2][3]
Die wechselständigen Laubblätter stehen oft in einer grundständigen Blattrosette zusammen, weniger oft sind sie an der Sprossachse verteilt. Die gestielten oder ungestielten Laubblätter sind einfach bis zusammengesetzt. Die oft punktierten, meist ledrigen Blattspreiten besitzen einen glatten oder gezähnten Blattrand.[2][3]
Auf mehr oder weniger langen Blütenstandsschäften stehen die endständigen, oft verzweigten, rispigen oder schirmrispigen Blütenstände, die im oberen Bereich oft eine flache Ebene bilden, weniger oft sind sie kopf- oder ährenartig. Die höchstens sehr kurz gestielten Blüten stehen jeweils über drei oder vier Trag- und Deckblättern. Die Ränder der Deckblätter sind meist breit häutig.[2][3]
Die zwittrigen Blüten sind radiärsymmetrisch und fünfzählig mit doppelter Blütenhülle. Die fünf Kelchblätter sind röhrig oder trichterförmig verwachsen. Die fünfrippige Kelchröhre ist kahl oder flaumig behaart und die Basis ist gerade oder schräg. Die trockenhäutigen Kelchzähne sind länglich bis dreieckig, manchmal mit kleineren dazwischenliegenden Kelchzähnen oder die Kelchzähne sind mehr oder weniger stark verwachsen und nur der Kelchrand ist gezackt. Die fünf lang genagelten Kronblätter sind nur an ihrer Basis verwachsen und die Kronspitzen sind meist ausgebreitet. Die Farben der Kronblätter reichen von weiß bis lavendelfarben und gelb. Es ist nur ein Kreis mit fünf Staubblättern vorhanden. Die Staubfäden sind mit der Basis der Kronblätter verwachsen. Der Fruchtknoten ist verkehrt-eiförmig mit spitzem oberen Ende. Die fünf freien, kahlen Griffel enden jeweils in einer linealisch-keulenförmigen bis fadenförmigen, papillösen Narbe.[2][3]
Die bräunlich-grünen, verkehrt-eiförmigen Früchte sind meist vom haltbaren Kelch umhüllt, oft von der welken Krone sowie Griffelbasis gekrönt und enthalten nur einen Samen.[2][3]
Die Chromosomengrundzahl beträgt x = 8 oder 9.[2]
Viele Limonium-Arten sind Salzpflanzen (Halophyten) und daher häufig an Küsten zu finden. In Deutschland findet sich nur der Gewöhnliche Strandflieder (Limonium vulgare). Eines der größten Strandflieder„felder“ liegt im Watt vor Friedrichskoog-Spitze an der Nordsee.
Die Gattung Limonium wurde 1754 durch Philip Miller in The Gardeners Dictionary...Abridged..., 4. Auflage, Volume 2 aufgestellt. Der Gattungsname Limonium Mill. nom. cons. wurde nach den Regeln der ICBN (Vienna ICBN Art. 14.9 & App. III) konserviert; dabei wurde Statice limonium L. wurde durch eine neue Typusart Limonium vulgare Mill. ersetzt.[4][5] Ein Synonym von Limonium Mill. ist Plegorhiza Molina.[6] Der Gattungsname Limonium ist vom griechischen Wort leimon für Wiese abgeleitet und bezieht sich auf die häufigen Standorte einiger Arten auf Salzwiesen.[2]
Die Gattung Limonium gehört zur Tribus Staticeae in der Unterfamilie Staticoideae innerhalb der Familie Plumbaginaceae.[6]
Limonium-Arten haben ihre Verbreitungsgebiete auf allen Kontinenten. Ihr Diversitätszentrum mit über 100 Arten reicht vom Mittelmeerraum bis Zentralasien.
Die Sorten einiger Arten (beispielsweise Limonium brassicifolium, Limonium gmelinii, Limonium latifolia, Limonium minuatum, Limonium perezii, Limonium sinuatum) werden als Zierpflanzen verwendet; sie werden dann oft nach ihrem alten botanischen Namen im Deutschen Statice genannt. Einige Sorten eignen sich als Schnitt- und Trockenblumen.[1]
Die Blätter von Limonium ornatum und Limonium thouinii werden roh gegessen. Die Blätter von Limonium tetragonum werden gegart gegessen.[11]
Die medizinischen Wirkungen von Limonium carolinianum und Limonium vulgare wurden untersucht.[11]
Limonium vulgare soll gegen Motten wirken. Es werden Tannine aus den Wurzeln von Limonium vulgare gewonnen.[11]
Die Strandflieder (Limonium), auch Meerlavendel oder Widerstoss genannt, sind eine Pflanzengattung innerhalb der Familie der Bleiwurzgewächse (Plumbaginaceae). Die 300 bis 350 Arten sind fast weltweit verbreitet.
Limonium is a genus of about 600 flowering plant species. Members are also known as sea-lavender, statice, caspia or marsh-rosemary. Despite their common names, species are not related to the lavenders or to rosemary. They are instead in Plumbaginaceae, the plumbago or leadwort family. The generic name is from the Latin līmōnion, used by Pliny for a wild plant and is ultimately derived from the Ancient Greek leimon (λειμών, 'meadow').[1]
The genus has a subcosmopolitan distribution in Europe, Asia, Africa, Australia and North America. By far the greatest diversity (over 100 species) is in the area stretching from the Canary Islands east through the Mediterranean region to central Asia; for comparison, North America only has three native Limonium species.[2]
Sea-lavenders normally grow as herbaceous perennial plants, growing 10–70 cm tall from a rhizome; a few (mainly from the Canary Islands) are woody shrubs up to 2 metres tall. Many species flourish in saline soils, and are therefore common near coasts and in salt marshes, and also on saline, gypsum and alkaline soils in continental interiors.
The leaves are simple, entire to lobed, and from 1–30 cm long and 0.5–10 cm broad; most of the leaves are produced in a dense basal rosette, with the flowering stems bearing only small brown scale-leaves (bracts). The flowers are produced on a branched panicle or corymb, the individual flowers are small (4–10 mm long) with a five-lobed calyx and corolla, and five stamens; the flower colour is pink or violet to purple in most species, white or yellow in a few. Many of the species are apomictic. The fruit is a small capsule containing a single seed, partly enclosed by the persistent calyx.
Several species are popular garden flowers; they are generally known to gardeners as statices. They are grown both for their flowers and for the appearance of the calyx, which remains on the plant after the true flowers have fallen, and are known as "everlasting flowers".
There are about 600 species in the genus, many of them local endemic species with a very restricted range.[3] Species not given a common name here are generally referred to simply as "sea-lavender", "statice," or "marsh-rosemary".
Some species formerly included in Limonium, e.g. L. tataricum, have now been transferred to the separate genus Goniolimon.
Limonium is a genus of about 600 flowering plant species. Members are also known as sea-lavender, statice, caspia or marsh-rosemary. Despite their common names, species are not related to the lavenders or to rosemary. They are instead in Plumbaginaceae, the plumbago or leadwort family. The generic name is from the Latin līmōnion, used by Pliny for a wild plant and is ultimately derived from the Ancient Greek leimon (λειμών, 'meadow').
Limonium es un género de plantas de la familia Plumbaginaceae.
El género tiene una distribución cosmopolita en Europa, Asia, África, Australia y América del Norte. Con mucho, la mayor diversidad (más de 100 especies) se encuentra en la zona que se extiende desde las Islas Canarias hacia el este a través de la región del Mediterráneo al Asia central, por comparación, América del Norte sólo tiene 3 especies nativas.[2]
Con plantas herbáceas perennes, que crecen 10-70 cm de altura a partir de un rizoma, unos pocos (principalmente de las Islas Canarias) son arbustos leñosos de hasta 2 m de altura. Muchas especies florecen en suelos salinos, por lo que son comunes cerca de las costas y en las marismas, y también en solución salina, yeso y suelos alcalinos en las zonas continentales interiores.
Las hojas son simples, enteras a lobuladas, y 1 a 30 cm de largo y 0,5-10 cm, la mayoría de las hojas se producen en una roseta basal densa, con los tallos florales teniendo sólo pequeñas hojas (brácteas). Las flores se producen en una ramificada panoja o corimbo, las flores individuales son pequeñas (4-10 mm de largo) con cinco lóbulos del cáliz y corola y cinco estambres, el color de la flor es de color rosa, violeta y púrpura en la mayoría de las especies, de color blanco o amarilla en unas pocas. Muchas de las especies son apomícticas. El fruto es una pequeña cápsula que contiene una sola semilla, parcialmente rodeada por el cáliz persistente.
El género fue descrito por Philip Miller y publicado en The Gardeners Dictionary...Abridged...fourth edition vol. 2. 1754[1754].[3][4] La especie tipo es: Limonium vulgare Mill.
Limonium: prestado del latín līmōnǐum, -ǐi derivado del griego λειμωνιον, de λειμων, prado, que ya en la antigüedad designaba plantas de lugares húmedos. Evocado por Dioscórides y, más tarde, por Plinio el Viejo en su Naturalis Historia (20, 72).[5][6]
Limonium es un género de plantas de la familia Plumbaginaceae.
Ikiviuhkot eli rantaneilikat (Limonium) on lyijykukkakasvien heimoon kuuluva suku, jossa on 150 lajia.[1] Ikiviuhkoja esiintyy maailmanlaajuisesti ja ne kasvavat merenrannoilla, suolaisilla soilla ja aavikoilla.[1] Ikiviuhkot voivat olla yksi-, kaksi- tai monivuotisia ruohokasveja tai puuvartisia varpuja.[1] Monia suvun lajeja viljellään koristekasveina.[1] Ikiviuhkoja käytetään myös leikkokukkana.[2]
Ikiviuhkoista on erotettu muihin sukuihin tataariviuhko (Goniolimon tataricum) ja rusoikitähkä eli tähkäikiviuhko (Psylliostachys suworowii).
Ikiviuhkot eli rantaneilikat (Limonium) on lyijykukkakasvien heimoon kuuluva suku, jossa on 150 lajia. Ikiviuhkoja esiintyy maailmanlaajuisesti ja ne kasvavat merenrannoilla, suolaisilla soilla ja aavikoilla. Ikiviuhkot voivat olla yksi-, kaksi- tai monivuotisia ruohokasveja tai puuvartisia varpuja. Monia suvun lajeja viljellään koristekasveina. Ikiviuhkoja käytetään myös leikkokukkana.
Limonium est un genre de plantes de la famille des Plumbaginaceae (Plombaginacées).
Ce genre est délicat à déterminer et en constante révision depuis de nombreuses années[1]. Il est utile de se référer aux derniers articles et mises à jour[2].
Selon Catalogue of Life (17 janvier 2018)[3] :
Limonium est un genre de plantes de la famille des Plumbaginaceae (Plombaginacées).
Ce genre est délicat à déterminer et en constante révision depuis de nombreuses années. Il est utile de se référer aux derniers articles et mises à jour.
Mrižica (travulja, mrežica, morska lavanda, lat. Limonium), biljni rod u porodici vranjemilovki kojnemu pripadca preko 580 vrsta[1] jednogodišnjeg i dvogodišnjeg raslinja, trajnica i vazdazelenih polugrmova.
L. cancellatum (rešetkasta mrižica) i L. dictyophorum (savitljiva mrižica) neki izvori smatraju istom vrstom[2]
Catalogue of Life: 2019 Annual Checklist:
Mrižica (travulja, mrežica, morska lavanda, lat. Limonium), biljni rod u porodici vranjemilovki kojnemu pripadca preko 580 vrsta jednogodišnjeg i dvogodišnjeg raslinja, trajnica i vazdazelenih polugrmova.
L. cancellatum (rešetkasta mrižica) i L. dictyophorum (savitljiva mrižica) neki izvori smatraju istom vrstom
Suchi bozyk (Limonium) je ród ze swójby dychničkowych rostlinow (Plumbaginaceae).
Wobsahuje sćěhowace družiny:
Jeli sy jedyn z mjenowanych njedostatkow skorigował(a), wotstroń prošu potrjecheny parameter předłohi {{Předźěłuj}}. Podrobnosće namakaš w dokumentaciji.
Suchi bozyk (Limonium) je ród ze swójby dychničkowych rostlinow (Plumbaginaceae).
Limonium Mill., 1754 è un genere di piante della famiglia delle Plumbaginacee, volgarmente chiamate statice o limonio.
La maggior parte delle specie attribuite a questo genere sono piante erbacee perenni, dotate di rizoma, alte da 10 a 70 cm. Poche specie sono erbe annuali o, all'opposto, veri e propri arbusti fino a 2 m d'altezza.
Le foglie sono semplici, intere o lobate; la loro grandezza varia fortemente a seconda della specie.
I fiori sono riuniti in infiorescenze vistose, di colore rosa, purpureo o violetto, più raramente bianco, giallo o azzurro. I singoli fiori sono piccoli (max 1 cm), regolari, dotati di 5 petali, 5 sepali e 5 stami.
Il frutto è una piccola capsula contenente un solo seme.
Il genere Limonium ha una distribuzione molto ampia, essendo rappresentato in quasi tutto il mondo. Il maggior numero di specie è concentrato in una fascia che, partendo dalla Isole Canarie, avvolge il Mar Mediterraneo e si estende all'Asia centrale.
Molte specie di Limonium sopportano o prediligono suoli ricchi di sale e quindi crescono in prossimità delle coste del mare - addirittura in qualche caso (p.es. Limonium bellidifolium) sulle spiagge inondate periodicamente dalla marea - o in paludi salmastre, in terreni salini dell'interno, su suoli ricchi di gesso o fortemente alcalini.
Tra le specie di Limonium, si annoverano moltissimi endemismi di aree ristrette.
In Italia sono spontanee numerose specie di Limonium (Altervista [1] ne elenca circa 80), perlopiù limitate ad aree ristrette o piccole isole. Solo 18 specie sono presenti in più di una regione.
In genere, esse sono limitate alle coste e non si spingono oltre i 5–15 m sopra il livello del mare. Esistono però anche alcune specie che penetrano nell'entroterra, a quote non elevate. Solo in Sardegna ci sono Limonium che risalgono le pendici montane fino a circa 1000 m (Limonium hermaeum, Limonium morisianum).
Lo stesso argomento in dettaglio: Specie di Limonium. La sistematica interna del genere Limonium è complessa e soggetta a frequenti revisioni. A seconda degli autori, al genere vengono attribuite da 100 a 350 specie circa.
Le specie italiane presenti in più di una regione sono[1]:
Per quanto riguarda le specie presenti in Italia con diffusione limitata a una sola regione (spesso - ma non sempre - endemiche), la stessa fonte fornisce il seguente elenco:
Limonium Mill., 1754 è un genere di piante della famiglia delle Plumbaginacee, volgarmente chiamate statice o limonio.
Zatrwian (Limonium Mill.) – rodzaj roślin kwiatowych z rodziny ołownicowatych reprezentowany przez 120-150 gatunków (według niektórych autorów nawet 300 gatunków[3]). Większość gatunków występuje w pasie od Wysp Kanaryjskich przez śródziemnomorski rejon Europy i Afryki do wschodniej Azji (Japonia, Tajwan). Kilka gatunków znanych jest także z Ameryki Północnej i Południowej, południowej Afryki, Australii. Wiele gatunków jest odpornych na zasolenie gleb, toteż porastają solniska, przybrzeża słonych jezior i mórz. Przeważnie też dobrze tolerują suchy klimat i słabe gleby, w tym górskie. Są owadopylne[3].
Rodzaj z rodziny ołownicowatych (Plumbaginaceae), rzędu goździkowców (Caryophyllales) w obrębie dwuliściennych właściwych. W obrębie ołownicowatych należy do podrodziny Staticoideae plemienia Staticeae[4].
Niektóre gatunki, zaliczane wcześniej do Limonium, np. L. tataricum, są obecnie przeniesione do oddzielnego rodzaju Goniolimon.
Zatrwian (Limonium Mill.) – rodzaj roślin kwiatowych z rodziny ołownicowatych reprezentowany przez 120-150 gatunków (według niektórych autorów nawet 300 gatunków). Większość gatunków występuje w pasie od Wysp Kanaryjskich przez śródziemnomorski rejon Europy i Afryki do wschodniej Azji (Japonia, Tajwan). Kilka gatunków znanych jest także z Ameryki Północnej i Południowej, południowej Afryki, Australii. Wiele gatunków jest odpornych na zasolenie gleb, toteż porastają solniska, przybrzeża słonych jezior i mórz. Przeważnie też dobrze tolerują suchy klimat i słabe gleby, w tym górskie. Są owadopylne.
Limonium é um género botânico pertencente à família Plumbaginaceae.[1]
Limonium é um género botânico pertencente à família Plumbaginaceae.
Представники роду трапляються на всіх континентах, переважно від Середземномор'я до Центральної Азії. На території колишнього СРСР рід представлений 40 видами.
Місцем виростання кермеків часто є засолені ґрунти; деякі види утворюють так зване «перекотиполе».
Багаторічні трави, рідше напівчагарники.
Листки великі, здебільшого тільки прикореневі.
Суцвіття — волоть, квітки дрібні, п'ятичленні, рожеві, пурпурові або жовті, приймочки ниткоподібні.
Коріння представників роду містить таніни, тому його віддавна використовують для вичинювання шкіри. З деяких видів отримують жовту, зелену, рожеву та чорну фарби для чинбарного й килимарного виробництва.
Багато видів кермеку вирощують як декоративні рослини. Донедавна у квітникарстві використовували тільки до 30 видів (і то обмежено), зараз інтерес до цих рослин сильно виріс — у складачів квіткових композицій, ландшафтних дизайнерів й квітникарів-аматорів. У зв'язку з тим селекціонери створили чимало нових сортів, а також увели в культуру низку дикорослих видів. Як однорічники вирощують Кермек виїмчастий (Limonium sinuatum), Кермек китайський (Limonium sinense), Кермек Переса (Limonium perezii); як багаторічники — Кермек Гмеліна (Limonium gmelinii), Кермек звичайний (Limonium vulgare), Кермек пласколистий (Limonium platyphyllum).
Кермек Гмеліна, окрім того, вирощують як лікарську рослину.
Різні джерела наводять розбіжні дані про число видів у роді Limonium — 200[3], 300[4], 350[5]. Згідно з базою даних The Plant List (2013), він включає 166 видів.
До роду Limonium колись відносили деякі інші види (наприклад, Limonium tataricum), які тепер розглядають у складі окремого роду Goniolimon.
Некоторые виды по данным сайта GRIN[7] с указанием ареала:
Некоторые виды по данным сайта GRIN с указанием ареала:
Limonium arborescens (Brouss.) Kuntze Limonium bellidifolium (Gouan) Dumort. Limonium brassicifolium (Webb & Berthel.) Kuntze Limonium californicum (Boiss.) A.Heller — Кермек калифорнийский Limonium carolinianum (Walter) Britton — Кермек каролинский. Побережье северо-востока Северной Америки (США и Канада), в том числе берега реки Святого Лаврентия и атлантическое побережье; Бермудские острова; мексиканский штат Тамаулипас. Limonium fruticans (Webb ex Boiss.) Kuntze Limonium gerberi Soldano — Кермек широколистный — Европа, Кавказ. Limonium gmelinii (Willd.) Kuntze — Кермек Гмелина. Европейская часть России, Сибирь, Алтай, Средняя Азия, Средняя Европа, Северный Китай, Монголия. Limonium lobatum (L.f.) Chaz. Limonium macrophyllum (Brouss. ex Spreng.) Kuntze — Кермек крупнолистный Limonium otolepis (Schrenk) Kuntze Limonium pectinatum (Aiton) Kuntze Limonium peregrinum (P.J.Bergius) R.A.Dyer Limonium perezii (Stapf) F.T.Hubb. — Кермек Переса. Канарские острова. Limonium puberulum (Webb) Kuntze Limonium sinense (Girard) Kuntze — Кермек китайский Limonium sinuatum (L.) Mill. — Кермек выемчатый, или Кермек выемчатолистный, или Статице, или Статице выемчатая. Средиземноморье, Малая Азия. Популярное садовое растение. Н. Н. Цвелёв в 1-м томе «Конспекта флоры Восточной Европы» выделил этот вид в отдельный род Linczevskia (Линчевския), соответствующее такому подходу название вида — Linczevskia sinuata (L.) Tzvel. (Линчевския выемчатолистная). Limonium tomentellum Kuntze — Кермек опушённый Limonium vulgare Mill. typus — Кермек обыкновенный. Западная Европа, Северная Африка.补血草属又名石苁蓉属（学名：Limonium）是蓝雪科下的一个属，为多年生草本植物，有时为亚灌木状。该属共有180种以上，分布于全球。[1]
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
Statice L.
和名 イソマツ属 英名 Sea Lavender、Marsh rosemary、Statice 種本文参照
イソマツ属（イソマツぞく、磯松属、学名：Limonium、シノニム：Statice、英：Sea Lavender）は、イソマツ科の維管束植物で120種ほどの種が属している属である。多年草または一年草で、まれに低木または亜高木である。薄紫色の小さな花をつけることが多いため、英名ではシーラベンダー (Sea Lavender) やマーシュローズマリー (Marsh rosemary) と呼ばれるが、ラベンダーやローズマリーとは類縁関係にない[1]。代表的な種にウコンイソマツ（英：plumbago）やハマサジ（英：Autumn Statice）、ハナハマサジ（英：Wavyleaf sea-lavender）などがある。属名のLimoniumの語源は、「牧草地」を意味するギリシャ語のλειμών（ラテン文字転写:leimon）であり、Staticeの語源は同じギリシャ語で「静止の」を意味するστατικός（ラテン文字転写:statikos）である[2]。
イソマツ属はヨーロッパからシベリア、アジア、アフリカ、オーストラリア、北アメリカなどに広く分布する。そのうちの大部分（100種以上）がカナリア諸島から地中海沿岸、中央アジアにかけて分布している。一方、北アメリカにはたった3種しか分布していない。[3]
日本に分布する種は、ハマサジが東北地方から九州、東アジア等の広い範囲で分布している一方、ウコンイソマツ（イソマツ）は伊豆諸島及び小笠原諸島、南西諸島、台湾に隔離分布し、タイワンハマサジは西表島及び東南アジアに、センカクハマサジは魚釣島1島のみにしか分布しておらず植物地理学、種分化の点から興味深い。
本属は特殊な環境に生育する植物である。多くの種が海岸近くや塩沼などの塩性土壌 (saline soils) に生育し、一部が大陸中央部の塩性土壌や石膏質の土壌 (gypsum soils) 、アルカリ性土壌 (alkaline soils) の地域やステップ、砂漠などの乾燥地帯に生息する。
日本産の種は、すべて海岸沿いの岩礁帯に生育する。
一般的に、イソマツ属は多年草であり、地上部の高さは10-70cm程度まで成長する。また、いくつかの種（その多くはカナリア諸島に生育する）は低木・亜高木で、2m程度まで成長する。また、日本に生育するイソマツ属は小型の木本で樹高10-50cm程度である。葉は単純な形状をしており、全体に裂片があり、長さ1-30cm、幅0.5-10cmの大きさである。葉の多くはロゼッタ葉で、そこから小型で茶色の鱗片葉（苞葉）に包まれている花茎が伸びる。花は分岐した円錐花序または散房花序に付き、一つ一つの花は小さく（長さ4-10mm）、5つの雄蕊と、5裂片の萼と花冠を持つ。花の色は多くの種でピンクや紫色で、白色や黄色は少ない。果実は、一部が宿存性の萼によって包まれている小さなさく果であり、その中に種子が1つ入っている。
イソマツ属には120-150種が属しており、その多くは非常に狭い範囲に生育する固有種である。なお、（）内は自生地である。
イソマツ属は、日本に4種分布している。そのうち、センカクハマサジが日本固有種である。また、ウコンイソマツ（広義のイソマツ、茎が松の樹皮に似るため磯松という）は花の色に変異が見られ、その花の色により2変種・2品種（あるいは4品種）に分類される。
また、上記4種・5変種が環境省レッドデータブックに掲載されており、絶滅のおそれがある。これは、日本産イソマツ属がもともと個体数が少ないこと、生息環境が海岸などの狭い地域であることや生息環境の開発、園芸用・薬用としての採取などが要因としてあげられる。
主なイソマツ属の種をあげる。便宜上上記の日本に分布する種も含む。なお、日本に生育しない種で和名がついているものは日本でも栽培または園芸用として販売されている種である。
Limonium vulgare
Limonium dendroides木本種
Limonium galilaeum
Limonium perezii
いくつかの種が園芸用に用いられ、ガーデナーの間では、一般的にスターチス (statices) と呼ばれている[5]。主に花を鑑賞する目的で育てられるが、花が落ちた後も美しい萼が残るため「永遠の花 (everlasting flowers) 」と呼ばれる。その他、ドライフラワーにしたり、日本では盆栽にも用いられる。日本で栽培されているものは7、8種あり、地中海の海岸やシベリア原産のものなどが多い。
かつて栽培用のイソマツ属の種子は、採取することが難しかったため、花殻のまま売られていた。現在はほとんどがクリーンシードなので、そのまま鉢や箱に播いて育てられる。秋か早春が播種の適時である。また、株分けや根挿しも行われるが、成長してからの移植を嫌うので、小苗のうちに行う。やや乾燥した弱アルカリ性の、日当たりの良く排水性のよい土を好む。
原種から選抜されて栽培されているものを以下に示す。
日本の沖縄県では、ウコンイソマツが民間療法の薬として用いられる。
イソマツ属（イソマツぞく、磯松属、学名：Limonium、シノニム：Statice、英：Sea Lavender）は、イソマツ科の維管束植物で120種ほどの種が属している属である。多年草または一年草で、まれに低木または亜高木である。薄紫色の小さな花をつけることが多いため、英名ではシーラベンダー (Sea Lavender) やマーシュローズマリー (Marsh rosemary) と呼ばれるが、ラベンダーやローズマリーとは類縁関係にない。代表的な種にウコンイソマツ（英：plumbago）やハマサジ（英：Autumn Statice）、ハナハマサジ（英：Wavyleaf sea-lavender）などがある。属名のLimoniumの語源は、「牧草地」を意味するギリシャ語のλειμών（ラテン文字転写:leimon）であり、Staticeの語源は同じギリシャ語で「静止の」を意味するστατικός（ラテン文字転写:statikos）である。
Karte mit allen verlinkten Seiten: 
