Багаторічна рослина 10–40 см заввишки. Кільцеподібне потовщення на верхівці стовпчика ширше рильця. Квітки широдзвінчасті, зібрані по (10)15–20 у китиці. Стебла тупогранисті, з 1–2 видовженими піхвовими листками. Прикореневі листки округлі, неясногородчаті, пластинка 3.5–6 см завдовжки[2]. Кореневище довге, струнке, розгалужене. Чашолисток від овально-ланцетного до ланцетного, 3.5–5.5 мм, з округленою верхівкою. Пелюстка чисто біла, кулясто-яйцеподібна, 6.5–10 × 4–6 мм, досить товста, верхівка тупа. Пиляки жовті. Коробочка (6)7–8 мм в діаметрі[4]. Квіти самозапильні. Рослина мікоризна; мікориза має велике значення для проростання.
Європа: Данія, Фінляндія, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Австрія, Бельгія, Люксембург, Чехія, Словаччина, Німеччина, Ліхтенштейн, Угорщина, Нідерланди, Польща, Швейцарія, Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Росія, Молдова, Україна, Болгарія, Сербія, Боснія й Герцеговина, Словенія, Хорватія, Македонія, Італія, Румунія, Франція, Іспанія; Азія: Афганістан, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Туреччина, Росія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Монголія, Китай [Синьцзян]. Населяє ялинові ліси, гірські зарості, трав'яні схили[5][6][4].
В Україні зростає у хвойних, змішаних, почасти листяних лісах — у Карпатах (до 1000 м, місцями піднімається до субальпійського пояса), Прикарпатті, Розточчі, Поліссі, частково в Лісостепу, гірському Криму (в букових лісах заповідно-мисливського господарства, дуже рідко)[2]. Входить до переліків видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Вінницької, Дніпропетровської, Харківської, Хмельницької областей і м. Севастополя[7].
листя
квітка
ілюстрація
марка Німеччини
Це незавершена стаття про Вересові.
_1970,_MiNr_1568.jpg)
