Назва «єнот» використовується для цього виду в кількох мовах: у польській (Jenot), румунській (Enot), удмуртській (Енот), німецькій (Enok). З японської, фінської та естонської мов електронні перекладачі перекладають назву виду як «єнот» також. У Франції вид називають китайською віверою — chien viverrin. У багатьох мовах для позначення виду використано назву, що є похідною від англійської «racoon-dog» — ракуновий пес, яка згодом трансформувалася в «єнотовий пес», або «єнотовидну собаку», або «єнотоподібного собаку». Це сталося у багатьох мовах, зокрема, мало місце і в статтях українських науковців (напр., [1] [2] [3] [4]).
Дослівний переклад з латини видової назви «procyonoides» означає «подібний (-oides) до роду Procyon», причому в початковому описі Джона Едварда Грея 1834 року ця тварина була віднесена до роду Canis, тобто собака або пес (але згодом була виділена у окремий рід Nyctereutes, що дослівно перекладається «нічний мандрівник»). Відповідно назви «єнотоподібний собака» і «єнотовидний собака» ґрунтувалися на дослівному перекладі оригінальної латинської назви першовідкривача цього виду і переконанні, що «єнот» — це українська назва роду Procyon. Якщо ж вважати для роду Procyon більш коректною запозичену з мови повхатан назву «ракун», що нещодавно почала застосовуватися в українській мові, дослівний переклад видової назви «procyonoides» був би «ракуноподібний».
Див. також: Єноти.
Пара єнотів у зоопарку
Єнот з бакенбардами
Молодий єнот
Єнот на дереві
Зовнішнім виглядом нагадує лисицю крабоїда, Cerdocyon thous. Довжина голови й тіла від 500 до 680 мм, довжина хвоста від 130 до 250 мм. Вага 4—6 кг, але перед сплячкою 6—10 кг. Взимку шерсть довга і густа з щільним підшерстям і грубими покривними волосками до 120 мм у довжину. Забарвлення хутра земно-коричневе або буро-сіре з чорними покривними волосками. Хвіст темніший, ніж тулуб. Літнє хутро яскравіше, червонувато-солом'яного кольору.
Єнот поширений на сході Азії (див. мапу). Протягом 1950-х років цей вид було вселено в Україну та в низку районів Росії, Польщі та інших країн, завдяки чому сформувалися нові потужні популяції за межами природного ареалу єнотів.
Всі відомі на сьогодні підвиди описані з районів природного поширення єнотів — Японії, Кореї, Китаю, Далекого Сходу РФ:
Для єнота уссурійського характерна зимова сплячка. В зимовий час єноти припиняють будь-яку наземну активність, не виходять зі скотів і сплять. Пробудження відбувається у березні або квітні. Літня активність продовжується до жовтня або листопада.
Єноти усеїдні. Вони шукають на поживу як рослин, так і тварин.
Є дві особливості характерні для проживання єнотів: 1) вони часто знаходяться поруч з водою, 2) протягом осені вони більш-менш залежні від фруктів і ягід, що впливає на їхній вибір оселищ. У Японії, середовище проживання включає листяні ліси, широколистяні вічнозелені ліси, змішані ліси, сільськогосподарські угіддя та міські райони від прибережних до субальпійських зон. Інтродукований єнот населяє вологі ліси й береги річок і озер, особливо на початку літа. В кінці літа і восени населяє вологі пустки, рясні на ягоди.
Шлюбний сезон триває з початку лютого до кінця квітня, залежно від місця розташування. Це моногамні тварини. Період вагітності триває 59-64 дні, дитинчата народжуються в квітні-травні. Зазвичай народжується 4—10 цуценят. Вага новонароджених 60—90 гр, очі відкриваються за 9—10 днів, вигодовування молоком триває 2 місяці. Обоє з батьків, однак починають приносити їжу на 25—30 день після народження дітей. Молодь здатна до самостійного існування за 4—5 місяців, статева зрілість настає за 9—11 місяців. У неволі може жити приблизно 11 років.
Єнот є мисливським видом ссавців. Чисельність виду в Україні становить близько 10 тис. особин і має тенденцію до зростання [5]. Щороку мисливці здобувають близько 1,2-2,4 тис. особин. У 2007 році в мисливських угіддях України нараховано 10492 єнотів, здобуто 2375 особин.
Період полювання на єнота, як і інших хутрових звірів, щороку визначається Наказом Держкомлісу. Типова назва наказу — «Про проведення полювання на диких парнокопитих та хутрових тварин у мисливський сезон 20__/20__ року»[6]. Звичайно сезон триває з початку листопада до кінця січня. Терміни полювання щороку уточнюються і можуть змінюватися (звужуватися) на обласному рівні. Дні полювання — субота та неділя.
Постійний комітет Бернської конвенції, до якої приєдналася й Україна, своїм спеціальним документом рекомендує викорінювати адвентивні види, оскільки в усіх докладно проаналізованих випадках вони наносять шкоду аборигенам. в прийнятій 1999 року Рекомендації № 77:
«Рекомендація № 77 (1999) про викорінення немісцевих наземних хребетних є дуже предметною і рекомендує викорінення: Mustela vison (візон річковий), Ondatra zibethicus (ондатра), Myocastor coypus (нутрія), Sciurus carolinensis (вивірка сіра), Oxyura jamaicensis (савка рудувата), Cervus nippon (олень японський), Procyon lotor (прач, ракун, або єнот-полоскун), Nyctereutes procyonoides (єнот уссурійський), Castor canadensis (бобер канадський), Trachemys scripta (Червоновуха черепаха), Rana catesbeiana (жаба-віл).»
Єноти часто виявляються хворими на сказ [7]. За одним з оглядів сказу у диких тварин в Україні [8], у єнотів — найвища серед усіх хижих і всіх диких тварин частка хворих (до 40 %). Часті випадки сказу у єнотів тепер нерідко реєструють у різних регіонах України: на Житомирщині[9], Луганщині [10], Полтавщині[11], Херсонщині[12] тощо. Вважається, що єнот як новий для регіону, вид без відповідних імунних особливостей, перебрав на себе роль лисиць у підтримуванні природних вогнищ сказу по всій Європі [13].
Цей вид єнотів має свої образи в культурі, зокрема на сході свого ареалу, в Японії. В японському фольклорі часто виступає як тварина-перевертень, що вводить в оману людей. Єнот-перевертень — це чарівний єнот, що має здатність перетворюватися у різні речі й часто дурить людей.
Єнот, що обернувся чайником (Кацусіка Хокусай, 1840)
Пам'ятник танукі в Японії
Єнотові шкури з Китаю на торгах у Мілані
В кінці ХІХ і протягом ХХ ст., особливо в період освоєння Сибіру і Далекого сходу, набули популярності хутрові вироби з єнота, зокрема теплий зимовий одяг. В статті Адигейці повідомляється, що полювання хутрових звірів набуло поширення лише в останній чверті ХІХ ст., коли в краї з'явилися численні скупники звірячих шкурок і хутра. Здобували єнотів, колонків, видр і особливо соболів переважно за допомогою різноманітних пасток. Зараз єнотові шкури («racoon fur») регулярно виставляються на торгах у європейських столицях (див. фото).
В Китаї для потреб хутряної торгівля вирощують близько 1,5 млн єнотів. В Японії єноти складають 11 % від усіх тварин, яких впольовують. В Росії 20 % виробництва хутра забезпечується за рахунок розведення і полювання на єнотів (докладні посилання в англ. вікіпедії).
«Фінський єнот» (Finnraccoon) — це штучно вирощувана порода єнота уссурійського, з якою провели велику селекційну роботу з поліпшення якості хутра. Фінський єнот приблизно такого ж розміру, як лисиця, і виглядає як помісь лисиці та єнота. Тільки хутро єнота з фінських звіроферм дозволено називати Finnraccoon. Хутро всіх інших тварин цього виду називається або хутром «єнотового пса», або «Танукі». Основним, і мабуть єдиним, постачальником хутра фінського єнота на світовому ринку є всесвітньо відома фірма SAGA FURS. Селекційна робота з вирощування фінського єнота проводиться за жорстким стандартом якості SAGA FURS, при її проведенні використовується унікальна сортувальна система, яка дозволяє отримати хутряні шкурки найвищої якості. Шкури сортуються і продаються виключно на Фінській хутровому аукціоні в Гельсінкі. Хутра марки SAGA є невід'ємною частиною системи якості в індустрії моди, яка гарантує використання найякісніших сортів хутра.[14].
.jpg)
