Die Großschuppenfische (Melamphaidae) leben mit über 65 Arten in fünf Gattungen in allen Weltmeeren, mit Ausnahme des nördlichen Polarmeers und des Mittelmeers. Sie sind die artenreichste Familie der Schleimkopfartigen (Beryciformes).
Großschuppenfische haben einen länglichen, seitlich etwas zusammengedrückten Körper. Ihr schuppenloser Kopf ist mit scharfen, hautüberzogenen Dornen und Zacken versehen. Die Knochen des Kopfes sind papierdünn und gekielt. Wie andere Schleimkopfartige (Beryciformes) haben die Großschuppenfische schleimgefüllte Rinnen auf dem Schädel, die wohl die sensorischen Fähigkeiten der Tiere verbessern. Dagegen ist die Seitenlinie nicht mehr vorhanden oder auf eine oder zwei porentragende Schuppen zurückgebildet. Die namensgebenden großen Cycloidschuppen sind meist dunkelbraun oder schwarz gefärbt. Sie fallen leicht ab. Mit der Ausnahme von Poromitra megalops sind die Augen sehr klein. Die Maulspalte ragt bis hinter das Auge. Großschuppenfische haben eine einzige Rückenflosse und eine gegabelte Schwanzflosse. Der Schwanzflosse voraus stehen oben und unten auf dem Schwanzflossenstiel drei bis vier Stacheln. Die Rückenflosse wird von drei schwachen Stacheln und darauf folgenden Weichstrahlen gestützt, die Bauchflossen haben einen Stachelstrahl und sechs bis acht Weichstrahlen. Großschuppenfische werden zwischen 2 und 18 Zentimeter lang. Die Wirbelsäule besteht aus 24 bis 31 Wirbeln.
Großschuppenfische leben in Tiefen von 0 bis 4000 Metern. Viele wandern im Tagesverlauf, tagsüber halten sie sich in Tiefen von unter 400 Metern auf und steigen nachts zur Oberfläche (10–100 Meter). Da sie hier mehr Beute finden, halten sich Großschuppenfische bevorzugt an den Kontinentalhängen und an Unterseebergen auf.
Großschuppenfische laichen pelagisch im freien Wasser. Eier und Larven gehören zum Zooplankton und treiben in Wasserschichten oberhalb von 200 Metern. Nach der Metamorphose zum erwachsenen Fisch ziehen die Tiere in tiefere Schichten, in den Lebensraum der Elterntiere.
Großschuppenfische werden von Delphinen, Albatrossen, Thunfischen und Kalmaren gefressen. Sie selber fressen Zooplankton, wie Copepoden und andere kleine pelagische Krebstiere.
Es gibt über 65 Arten in fünf Gattungen:
Die Großschuppenfische (Melamphaidae) leben mit über 65 Arten in fünf Gattungen in allen Weltmeeren, mit Ausnahme des nördlichen Polarmeers und des Mittelmeers. Sie sind die artenreichste Familie der Schleimkopfartigen (Beryciformes).
Меламфай сымалдуулар (лат. Melamphaidae) — океан иримдеринде жашоочу балыктардын бир тукуму, буларга кыйла түр кирет: жылма баш меламфай (лат. Melamphaes laeviceps), тикенектүү меламфай (М. spinifer), майда түрпүлүү меламфай (Scopeloberyx microlepis), Хаббс меламфайы (М. hubbsi).
Меламфай сымалдуулар (лат. Melamphaidae) — океан иримдеринде жашоочу балыктардын бир тукуму, буларга кыйла түр кирет: жылма баш меламфай (лат. Melamphaes laeviceps), тикенектүү меламфай (М. spinifer), майда түрпүлүү меламфай (Scopeloberyx microlepis), Хаббс меламфайы (М. hubbsi).
Ridgeheads, also known as bigscales, are a family (Melamphaidae, from the Greek melanos [black] and amphi [by both sides]) of small, deep-sea stephanoberyciform fish. The family contains approximately 37 species in five genera; their distribution is worldwide, but ridgeheads are absent from the Arctic Ocean and Mediterranean Sea. Although the family is one of the most widespread and plentiful of deep-sea families, none of its members are of interest to commercial fishery.
These fish are named for their large scales and pronounced cranial ridges, as well as for their typically dark brown to black coloration. Ridgeheads are the largest and most diverse family of their order.
Typical of the Stephanoberyciformes, the melamphid body is robust, oblong, subcylindrical, and slightly compressed laterally. The head is large and scaleless, with its profile either bluntly rounded or with a sharp frontal angle; it is conspicuous for its prominent ridges, which are covered by thin skin. The head is also cavernous, being riddled by muciferous canals—similar structures are found in the beryciform slimehead (Trachichthyidae) and fangtooth (Anoplogastridae) families. Sharp spines and serrations may further adorn the head in some species. The mouth is large and oblique; the long jaws extend to or exceed the posterior margin of the eye, and are lined with villiform (brushlike) teeth. The vomer, palatines, endopterygiod, and ectopterygiods all lack teeth. The eyes are usually fairly small, but in Poromitra megalops they may exceed 20 per cent of the head's length in diameter.
The large scales are cycloid and imbricate; they are arranged in a longitudinal series of 12–40. Usually deciduous, these scales are largest in Scopelogadus species; in these and some other species, the scales' circuli (concentric lines) are clearly visible to the unaided eye. The lateral line (excluding the network of cranial canals) is largely absent; when present, it is reduced to 1–2 pored scales following the operculum's upper edge. The caudal peduncle is relatively long; the caudal fin is forked to emarginate and possesses 3–4 procurrent spines. The single dorsal fin originates behind the pectoral and pelvic fins and contains 1–3 weak spines and 9–18 soft rays; the pectoral fins are elongate and tapered (the superior rays being longer than the inferior rays) and contain 12–16 soft rays. The pelvic fins are thoracic to subthoracic with one spine and 6–8 soft rays; the anal fin is small and set far back, with one spine and 7–11 soft rays.
The branchiostegal rays number 7–8 and the vertebrae 24–31. The largest species recorded is Poromitra curilensis, a Pacific ridgehead related to the crested bigscale,[1] at up to 18 centimetres standard length (SL; a measurement excluding the caudal fin).[2] Most ridgeheads are well under 10 centimetres SL.
Ridgeheads are meso- to bathypelagic; they have been trawled at depths as shallow as 150 metres (490 ft) to as deep as 3,400 metres (11,200 ft). Some species undergo diel vertical migrations of several hundred metres; that is, they remain at aphotic depths (below ca. 400 metres) during the day but rise to surface waters (10–100 metres) at night to feed and (presumably) to avoid predators. Ridgeheads feed primarily on zooplankton, such as copepods, euphausiids, and other small pelagic crustaceans. There is also a marked segregation of life stages: larval and juvenile ridgeheads are present within the upper 200 metres of the water column, whereas adults are typically found much farther down.
The family is sometimes termed pseudoceanic because, rather than having an even distribution in open water, ridgeheads occur in significantly higher abundances around structural oases, notably seamounts and over continental slopes. This is also true of other deep-sea pelagic groups, such as the lanternfish (Myctophidae), marine hatchetfish (Sternoptychidae), and lightfish (Phosichthyidae or Photichthyidae) families. The phenomenon is explained by the likewise abundance of prey species which are also attracted to the structures.
As oviparous pelagic spawners, ridgeheads produce many tiny eggs which are fertilized externally; the eggs and larvae (and early juveniles) are buoyant and planktonic, drifting with the currents near the surface until the juveniles have reached the point where they are strong enough to determine their own direction. Study of the spawning habits of twospine bigscales (Scopelogadus mizolepis bispinosus) indicates spawning occurs year-round, with no definite peaks.
Although their deep-living nature protects them from predation to some degree, ridgeheads are prey to large seabirds such as albatrosses; large squid such as the Jumbo Squid (Dosidicus gigas) and Sevenstar Flying Squid (Martialia hyadesii); oceanic dolphins (family Delphinidae); and large pelagic fish, such as tuna and other scombrids.
Ridgeheads, also known as bigscales, are a family (Melamphaidae, from the Greek melanos [black] and amphi [by both sides]) of small, deep-sea stephanoberyciform fish. The family contains approximately 37 species in five genera; their distribution is worldwide, but ridgeheads are absent from the Arctic Ocean and Mediterranean Sea. Although the family is one of the most widespread and plentiful of deep-sea families, none of its members are of interest to commercial fishery.
These fish are named for their large scales and pronounced cranial ridges, as well as for their typically dark brown to black coloration. Ridgeheads are the largest and most diverse family of their order.
Los melánfidos o familia Melamphaidae son peces marinos incluidos en el orden Stephanoberyciformes, que se distribuyen por casi todos los océanos emnos en el Ártico y en el Mediterráneo.[1] Su nombre procede del griego: melanos (negro) + amphi (por ambos lados).[2] Aparecen por primera vez en el registro fósil en el Mioceno.
Su hábitat es batipelágico.[1]
La aleta dorsal tiene de 1 a 3 fuertes espinas; las aletas pélvicas tienen inserción torácica o subtorácica y poseen también una espina; la aleta caudal con 3 o 4 espinas procurrentes.[1]
Las escamas cicloideas a menudo son grandes y deciduas; la línea lateral está ausente o bien limitada a una o dos escamas con poros.[1]
Existen 63 especies agrupadas en 5 géneros:[3]
Los melánfidos o familia Melamphaidae son peces marinos incluidos en el orden Stephanoberyciformes, que se distribuyen por casi todos los océanos emnos en el Ártico y en el Mediterráneo. Su nombre procede del griego: melanos (negro) + amphi (por ambos lados). Aparecen por primera vez en el registro fósil en el Mioceno.
Su hábitat es batipelágico.
Melamphaidae arrain estefanoberiziformeen familia bat da, mundu osoko itsasoetan, Ozeano Artikoan eta Mediterraneo itsasoan izan ezik, bizi dena.[1]
Artikulu hau biologiari buruzko zirriborroa da. Wikipedia lagun dezakezu edukia osatuz. Melamphaidae arrain estefanoberiziformeen familia bat da, mundu osoko itsasoetan, Ozeano Artikoan eta Mediterraneo itsasoan izan ezik, bizi dena.
Les Melamphaidae sont une famille de poissons abyssaux, de l'ordre des Stephanoberyciformes.
Selon FishBase (13 fev. 2016)[1] et World Register of Marine Species (13 fev. 2016)[2] :
Les Melamphaidae sont une famille de poissons abyssaux, de l'ordre des Stephanoberyciformes.
I Melamphaidae sono una famiglia di pesci ossei abissali appartenenti all'ordine Stephanoberyciformes.
Sono diffusi in tutti gli oceani tranne quelli dell'Artide e il mar Mediterraneo[1].
Hanno abitudini batipelagiche[1].
La caratteristica più evidente di questi pesci è la testa piuttosto grande coperta di spine e creste ossee. La pinna dorsale ha fino a tre raggi spinosi flessibili. Le pinne ventrali hanno una spina, le loro dimensioni variano a seconda delle specie. Alcuni raggi spinosi liberi sono presenti sul peduncolo caudale, appena prima dell'inizio della pinna caudale. Linea laterale assente o molto breve. Scaglie grandi e facilmente staccabili al semplice contatto[1].
Le dimensioni sono piccole, solo poche specie superano i 10 cm di lunghezza[1].
Ignota.
I Melamphaidae sono una famiglia di pesci ossei abissali appartenenti all'ordine Stephanoberyciformes.
Juodosios gleivėtagalvinės (lot. Melamphaidae, angl. Ridgeheads, Bigscales, vok. Großschuppenfische) – gelminių beriksų (Stephanoberyciformes) būrio žuvų šeima. Tai 2,5-12 cm dydžio žuvys, paplitusios pasauliniame vandenyne, išskyrus Arktis ir Antarktidą bei Viduržemio jūrą.
Šeimoje 5 gentys ir apie 37 rūšys.
Mažaakė gleiviažuvė (Melamphaes microps)
Trumpadyglė gleiviažuvė (Melamphaes suborbitalis)
Melamphaes typhlops
Dėžiasnukė gleiviažuvė (Scopelogadus beanii)
Scopelogadus mizolepis mizolepis
Juodosios gleivėtagalvinės (lot. Melamphaidae, angl. Ridgeheads, Bigscales, vok. Großschuppenfische) – gelminių beriksų (Stephanoberyciformes) būrio žuvų šeima. Tai 2,5-12 cm dydžio žuvys, paplitusios pasauliniame vandenyne, išskyrus Arktis ir Antarktidą bei Viduržemio jūrą.
Šeimoje 5 gentys ir apie 37 rūšys.
Grootschubvissen (Melamphaidae) zijn een familie van straalvinnige vissen uit de orde van Doornvissen (Stephanoberyciformes).[1]
Grootschubvissen (Melamphaidae) zijn een familie van straalvinnige vissen uit de orde van Doornvissen (Stephanoberyciformes).
Всі вони мають однотонне темне (коричневе або чорне) забарвлення, великий рот з дуже дрібними зубами, сильно розвинену систему чутливих до коливань води сейсмосенсорних органів і слизевих каналів на голові, велику циклоїдну луску й, як правило, дуже маленькі очі.
До складу родини входить 5 родів і близько 30 видів, багато з них мають обмежене поширення й зустрічаються лише в одній або декількох водних масах, виділюваних у Світовому океані по сукупності фізичних і хімічних характеристик й особливостям циркуляції вод. Так, тільки в східній екваторіальній частині Тихого океану живуть меламфай колючий (Melamphaes spinifer) і меламфай гладкоголовий (М. laeviceps), тільки в Субантарктиці живе меламфай дрібнолусковий (Scopeloberyx microlepis), лише в південній частині Атлантичного океану — меламфай Хаббса (М. hubbsi) і т. д. Правда, деякі види, наприклад поромітра великоока (Poromitra macrops), мають більше широке, майже всесвітнє поширення. У Північному Льодовитому океані й в Антарктиці представники родини відсутні.
Цікаво відзначити, що види меламфаєвих, що населяють найбагатші на корм райони океану з високою біологічною продуктивністю, досягають більших розмірів у порівнянні з видами, ареали яких присвячені до бідних харчовими ресурсами вод. У таких малокормних районах переважають карликові види, що відносяться до групи малих меламфаїв (близьких до М. simus), які в дорослому стані не перевищують 2,5-2,8 см у довжину, тоді як розміри найбільших меламфаїв досягають 10-12 см.
Їжу меламфаєвих становлять різні планктонні безхребетні, в основному дрібні ракоподібні, а самі вони поїдаються у свою чергу більшими глибоководними хижаками, зокрема рибами-вудильниками.
Незважаючи на малі розміри тіла, меламфаї, очевидно, мають досить більшу тривалість життя й, судячи з деяких даних, досягають щонайменше десятилітнього віку.
На відміну від багатьох інших глибоководних риб океанської пелагіалі, меламфаєві ніколи не піднімаються в поверхневі шари води, хоча й роблять вертикальні міграції, у ході яких переміщаються вночі на менші глибини, чим у денний час. Верхньою межею їхнього поширення в товщі води служить, цілком ймовірно, шар «стрибка температури», що відокремлює холодні й відносно однорідні по температурі глибинні води від теплого поверхневого шару.
大鱗鯛科下分5個屬，如下：
カブトウオ科（学名：Melamphaidae）は、クジラウオ目に所属する魚類の分類群の一つ。カブトウオなど中層漂泳性の深海魚を中心に5属36種が記載される[1]。科名の由来は、ギリシア語の「melanos（黒）」と「amphi（両側）」から[2]。
カブトウオ科の魚類はすべて海水魚で、北極海と地中海を除く世界中の深海に幅広く分布する[1]。水深1,000mから3,000mにかけての漸深層に多く、海底から離れた中層を漂って生活する漂泳性深海魚のグループである[1]。
本科魚類の生態については不明な点が多い。食性は肉食性で、大きな口で浮遊性の甲殻類を主に捕食するとみられている[3]。一部の種類は、クラゲなどゼラチン質の浮遊生物を主な餌としている[4]。
カブトウオ科の仲間は全体的に丸みを帯びた円筒形の体型をもち、最大でも全長15cm程度の小型魚類である[5]。吻（口先）は短い一方、口は体のサイズと比べ非常に大きい[3]。頭部には棘や突起が発達し、独特のごつごつした容貌を呈する。
鱗（円鱗）は大きく脱落性で、生涯に何度も置き換わる[1]。側線をもたず、1-2個の孔器を有するにとどまる[1]。
背鰭は1つで臀鰭よりも前方に位置し、1-3本の弱い棘条をもつ[1]。腹鰭は胸あるいはやや後方（亜胸位）に位置し、1棘6-8軟条[1]。近縁のカンムリキンメダイ科では腹鰭は腹位で棘条を欠き、両者の明瞭な鑑別点となっている[1]。尾鰭の前方に3-4本の棘条をもつ[1]。椎骨は24-31個[1]。
カブトウオ科にはNelson（2006）の体系において5属36種が認められている[1]。本稿では、FishBaseに記載される5属56種（1亜種を含む）についてリストする[2]。
カブトウオ科（学名：Melamphaidae）は、クジラウオ目に所属する魚類の分類群の一つ。カブトウオなど中層漂泳性の深海魚を中心に5属36種が記載される。科名の由来は、ギリシア語の「melanos（黒）」と「amphi（両側）」から。
멜람파이스과(Melamphaidae)는 금눈돔목에 속하는 조기어류 과의 하나이다.[1] 학명은 "검다"(black)라는 의미의 그리스어 "멜라노스"(melanos)와 "양쪽"(by both sides)을 의미하는 "암피"(amphi)의 합성어에서 유래했다. 이전에는 스테파노베리스목에 포함시켰으나 현재는 금눈돔목으로 분류한다.[2] 5개 속에 약 37종으로 이루어져 있다. 전세계 바다에 분포하지만 북극해와 지중해에서는 발견되지 않는다.
멜람파이스과는 다음과 같이 분류한다.[1]
2017년 현재, 금눈돔목의 계통 분류는 다음과 같다.[3]
금눈돔목 금눈돔아목 스테파노베리스아목
.gif)
.gif)
.gif)
.gif)
.gif)
|저널l= (도움말) 멜람파이스과(Melamphaidae)는 금눈돔목에 속하는 조기어류 과의 하나이다. 학명은 "검다"(black)라는 의미의 그리스어 "멜라노스"(melanos)와 "양쪽"(by both sides)을 의미하는 "암피"(amphi)의 합성어에서 유래했다. 이전에는 스테파노베리스목에 포함시켰으나 현재는 금눈돔목으로 분류한다. 5개 속에 약 37종으로 이루어져 있다. 전세계 바다에 분포하지만 북극해와 지중해에서는 발견되지 않는다.
