.
Los ditíscidos (Dytiscidae) son una familia de coleópteros adéfagos acuáticos, de 2 a 45 mm de llargor. Conócense unes 5.000 especies.[2] Son bonos nadadores, con un cuerpu hidrodinámicu y unes pates posteriores apandaes con llargos pelos natatorios qu'usen pa remar; les pates anterior y mediu son curties y usar pa prindar les sos preses. Son tamién bonos voladores.
Como la mayoría de los coleópteros acuáticos, tienen d'alendar aire atmosférico que tomen col estremu del abdome fuera de l'agua y almacenen so los élitros. Son carnívoros, cazando viviegamente animales acuáticos, incluyíos cucharapes y peces pequeños, o carroñeros.
Les femes depositen los güevos en vexetales acuáticos o detritos del fondu. Los bárabos son tamién acuátiques y carnívores, con unos potentes quexales en forma de focete coles qu'inyecten venenu y zusmios gástricos a les sos preses. La pupación tien llugar xeneralmente fuera de l'agua.
Subfamilies y tribus y dellos exemplos de xéneros. La familia Colymbetinae posiblemente nun seya monofilética y rica revisión.
Subfamilia Aubehydrinae
Subfamilia Copelatinae
Subfamilia Agabinae
Subfamilia Laccophilinae
Subfamilia Hydroporinae
Subfamilia Colymbetinae
Subfamilia Dytiscinae
.
.
Los ditíscidos (Dytiscidae) son una familia de coleópteros adéfagos acuáticos, de 2 a 45 mm de llargor. Conócense unes 5.000 especies. Son bonos nadadores, con un cuerpu hidrodinámicu y unes pates posteriores apandaes con llargos pelos natatorios qu'usen pa remar; les pates anterior y mediu son curties y usar pa prindar les sos preses. Son tamién bonos voladores.
Como la mayoría de los coleópteros acuáticos, tienen d'alendar aire atmosférico que tomen col estremu del abdome fuera de l'agua y almacenen so los élitros. Son carnívoros, cazando viviegamente animales acuáticos, incluyíos cucharapes y peces pequeños, o carroñeros.
Les femes depositen los güevos en vexetales acuáticos o detritos del fondu. Los bárabos son tamién acuátiques y carnívores, con unos potentes quexales en forma de focete coles qu'inyecten venenu y zusmios gástricos a les sos preses. La pupación tien llugar xeneralmente fuera de l'agua.
Ar c'hwiled-dour, pe ditiked, eo an amprevaned a ya d'ober ar c'herentiad Dytiscidae.
Bevañ a reont er stankoù pe er poulloù, blev hir war o favioù a-dreñv, spegoù war o favioù a-raok (2 vras ha war-dro 150 bihan) evit ar pared.
E penn kentañ an nevez amzer e vez dozvet an ûioù e gwiad blot ar plant-dour. Preizhataerien eo al larvennoù : sunañ a reont diabarzh loened dour bihan.
Ar muzadur diwezhañ a vez graet war an douar.
Diouzh an noz e vez chaseet gant an imagoed a debr mellkeineged bihan (penndologed ha pesked bihan klañv), amprevaned all pe korfoù marv. Ar preizhoù skañv a-walc'h a debront war-c'horre an dour. Ar restachoù n'hallont ket koazhañ a vez eztaolet gant o genou pe lakaet en ur voul e penn o c'hof evit skarzhañ anezhe e pep lec'h pa vezont direnket.
Analat a reont oksigen an aer a verniont dindan o feureskell.
El ditíscids (Dytiscidae) són una família de coleòpters del subordre Adephaga adaptats al medi aquàtic, de 2 a 45 mm de longitud. Es coneixen unes 4.100 espècie.[1] Són bons nedadors, amb un cos hidrodinàmic i unes potes posteriors aplanades amb llargs pèls natatoris que fan servir per a remar; les potes anteriorss. i mitjanes són curtes i les usen per capturar les seves preses. Són també bons voladors.
Com la majoria dels coleòpters aquàtics han de respirar aire atmosfèric que prenen amb l'extrem de l'abdomen fora de l'aigua i emmagatzemen sota els èlitres. Són carnívors i cacen activament animals aquàtics, inclosos capgrossos i peixos petits, o carronyaires.
Les femelles dipositen els ous en vegetals aquàtics o detritus del fons. Les larves són també aquàtiques i carnívores, amb unes potents mandíbules en forma de falç amb les quals injecten verí i sucs gàstrics les seves preses. La pupació es duu a terme generalment fora de l'aigua.
Subfamílies i tribus i alguns exemples de gèneres. La família Colymbetinae possiblement no sigui monofilètica i requereixi revisió.
El ditíscids (Dytiscidae) són una família de coleòpters del subordre Adephaga adaptats al medi aquàtic, de 2 a 45 mm de longitud. Es coneixen unes 4.100 espècie. Són bons nedadors, amb un cos hidrodinàmic i unes potes posteriors aplanades amb llargs pèls natatoris que fan servir per a remar; les potes anteriorss. i mitjanes són curtes i les usen per capturar les seves preses. Són també bons voladors.
Com la majoria dels coleòpters aquàtics han de respirar aire atmosfèric que prenen amb l'extrem de l'abdomen fora de l'aigua i emmagatzemen sota els èlitres. Són carnívors i cacen activament animals aquàtics, inclosos capgrossos i peixos petits, o carronyaires.
Les femelles dipositen els ous en vegetals aquàtics o detritus del fons. Les larves són també aquàtiques i carnívores, amb unes potents mandíbules en forma de falç amb les quals injecten verí i sucs gàstrics les seves preses. La pupació es duu a terme generalment fora de l'aigua.
Potápníkovití (Dytiscidae, z řeckého δυτικός, "umí se potápět") jsou čeledí brouků žijících ve vodě. Čeleď obsahuje asi 4000 druhů ve 160 rodech.
Potápníkovití jsou dokonale přizpůsobeni životu ve vodě. Jejich blízkými příbuznými jsou střevlíkovití. Nejvíce druhů žije ve stojatých vodách, jsou však i druhy, které žijí výhradně v horských bystřinách.
Hlava splývá s obrysem člunkovitého těla. Třetí pár nohou je veslovací, umožňují plavání.
Jako všichni brouci dýchají vzdušnicemi. zásoby vzduchu načerpávají při hladině pod krovky jejich odchlípením od zadečku.
Dospělci i larvy se živí masožravou potravou.
Podčeleď Agabinae Thomson, 1867
Podčeleď Colymbetinae Erichson, 1837
Podčeleď Copelatinae Branden, 1885
Podčeleď Coptotominae Branden, 1885
Podčeleď Dytiscinae Leach, 1815
Podčeleď Hydrodytinae K.B.Miller, 2001
Podčeleď Hydroporinae Aubé, 1836
Podčeleď Laccophilinae Gistel, 1856
Podčeleď Lancetinae Branden, 1885
Podčeleď Matinae Branden, 1885
Obrázky, zvuky či videa k tématu potápníkovití ve Wikimedia Commons
V tomto článku byl použit překlad textu z článku Dytiscidae na anglické Wikipedii.
nadčeleď Bostrichoidea: Anobiidae • Bostrichidae • Dermestidae • Jacobsoniidae
nadčeleď Chrysomeloidea: Cerambycidae • Chrysomelidae • Megalopodidae • Orsodacnidae
nadčeleď Cleroidea: Acanthocnemidae • Chaetosomatidae • Cleridae • Melyridae • Phloiophilidae • Phycosecidae • Prionoceridae • Trogossitidae
nadčeleď Cucujoidea: Alexiidae • Biphyllidae • Boganiidae • Bothrideridae • Cavognathidae • Cerylonidae • Coccinellidae • Corylophidae • Cryptophagidae • Cucujidae • Discolomatidae • Endomychidae • Erotylidae • Helotidae • Hobartiidae • Kateretidae • Laemophloeidae • Lamingtoniidae • Languriidae • Monotomidae • Nitidulidae • Passandridae • Phalacridae • Phloeostichidae • Propalticidae • Protocucujidae • Silvanidae • Smicripidae • Sphindidae
nadčeleď Curculionoidea: Anthribidae • Attelabidae • Belidae • Brentidae • Caridae • Curculionidae • Ithyceridae • Nemonychidae
nadčeleď Lymexyloidea: Lymexylidae
nadčeleď Buprestoidea: Buprestidae • Schizopodidae
nadčeleď Byrrhoidea: Byrrhidae • Callirhipidae • Chelonariidae • Cneoglossidae • Dryopidae • Elmidae • Eulichadidae • Heteroceridae • Limnichidae • Lutrochidae • Psephenidae • Ptilodactylidae
nadčeleď Dascilloidea: Dascillidae • Rhipiceridae
nadčeleď Elateroidea: Artematopodidae • Brachypsectridae • Cantharidae • Cerophytidae • Drilidae • Elateridae • Eucnemidae • Lampyridae • Lycidae • Omalisidae • Omethidae • Phengodidae • Plastoceridae • Podabrocephalidae • Rhinorhipidae • Telegeusidae • Throscidae
Potápníkovití (Dytiscidae, z řeckého δυτικός, "umí se potápět") jsou čeledí brouků žijících ve vodě. Čeleď obsahuje asi 4000 druhů ve 160 rodech.
Potápníkovití jsou dokonale přizpůsobeni životu ve vodě. Jejich blízkými příbuznými jsou střevlíkovití. Nejvíce druhů žije ve stojatých vodách, jsou však i druhy, které žijí výhradně v horských bystřinách.
Vandkalve (Dytiscidae) er en familie af biller. Familien har ikke været gennemgribende behandlet siden 1920 men anslås at indeholde omkring 4000 arter i mere end 160 slægter. I Danmark findes flere store arter i slægten Dytiscus.
En inddeling i underfamilier, stammer og slægter:
Vandkalve (Dytiscidae) er en familie af biller. Familien har ikke været gennemgribende behandlet siden 1920 men anslås at indeholde omkring 4000 arter i mere end 160 slægter. I Danmark findes flere store arter i slægten Dytiscus.
Die Schwimmkäfer (Dytiscidae) sind eine Familie der Käfer, die weltweit mit etwa 3200 Arten beschrieben ist. Sie kommen in Europa mit 375 Arten und Unterarten vor,[1] davon leben in Mitteleuropa etwa 152 Arten.
Die Käfer sind kleine (2 mm) bis sehr stattliche (> 40 mm) Tiere von entweder unauffälligem Schwarz, Braun, Rotgelb oder mit farblich variierender Zeichnung aus Bändern, Flecken und Säumen.
Die Dytiscidae kommen in Gewässern verschiedener Art vor; in fast jedem Tümpel, See, Moorgewässer, Fluss, Bach findet man sie, ebenso im Brackwasser und im Grundwasser (hier mit zurückgebildeten Augen). Vor allem an Orten mit unbelasteten Gewässern.
Es sind Käfer von elliptischer, flach gewölbter Körperform mit geschlossener Kontur und glatter Körperoberfläche. Abhängig davon, wie die Arten ihre Beute aufspüren, weist ihr Körper bezüglich des Wasserwiderstandes beträchtliche Unterschiede auf (Suchjäger, Lauerjäger). Die Hinterbeine (Schwimmbeine) der verschiedenen Arten sind in unterschiedlicher Vollendung an die Bewegung im Wasser angepasst. Sie sind abgeflacht und an den Schienen und den fünf Fußgliedern (Tarsen) mit beim Ruderschlag automatisch sich abspreizenden Borsten besetzt. Das Insekt kann sie besser als jeder menschliche Ruderer beim Gegenschlag flachdrehen, weil die Füße um die Längsachse drehbar mit den Schienen verbunden sind. Wenn der Käfer die „Ruder“ nach hinten durchzieht, stehen die Borsten in einer steifen Reihe ab und bieten größtmöglichen Widerstand; holt er zum nächsten Schlag aus, werden die Füße gedreht, und die Borsten liegen flach und behindern so den Vortrieb nicht. Dazu werden die Schwimmbeine gleichzeitig und gleichsinnig bewegt (im Gegensatz zu den linksrechts alternierenden Bewegungen der Schwimmbeine der Wassertreter), während kleinere Arten zusätzlich auch das mittlere Beinpaar benutzen.
Die Tiere sind weltweit verbreitet, man findet sie in nahezu sämtlichen pflanzenreichen Gewässern. Sie besiedeln Teiche, Seen, Bäche, Flüsse und teilweise sogar Brackwasser.
Die kleinen Schwimmkäferarten brauchen oft über Wochen hinweg nicht an die Wasseroberfläche zu schwimmen, da ihnen der natürliche Pflanzenbewuchs hinreichend Sauerstoff zum Atmen bietet. Die großen Arten dagegen müssen oft auftauchen, um Frischluftvorräte zu schöpfen. Dabei nehmen sie eine ganz charakteristische Stellung ein. Sie „hängen“ sich so an die Wasseroberfläche, dass das Hinterende des Körpers etwas aus dem Wasser ragt und biegen den Hinterleib ein wenig nach unten, so dass zwischen den Flügeldecken und dem Hinterleib eine Öffnung entsteht, durch die der Gasaustausch erfolgt. Die Luft dringt zwischen die zusammengelegten Hautflügel, unter denen sich an den Hinterleibssegmenten die Atemöffnungen (Stigmen) befinden, die in das Trachealsystem münden. Auch die ausgeatmete Luft ist für die Schwimmkäfer wichtig, sie hilft ihnen beim Ausgleich der hydrostatischen Unterschiede in den verschiedenen Tiefen. Die Menge der aufgenommenen Luft ist so eingestellt, dass der Körper annähernd das spezifische Gewicht des Wassers besitzt.
Die Larven der Dytiscidae heften sich unter Zuhilfenahme besonderer Hinterleibsanhänge und des letzten Abdominalsegmentes an die Wasseroberfläche und nehmen über das hintere Stigmenpaar atmosphärische Luft in ihre großen Tracheenstämme auf.
Viele Schwimmkäfer sind gute Flieger und sie können so bei Nahrungsmangel oder austrocknendem Tümpel den Aufenthaltsort wechseln. Die Ausbreitung der Arten und die Besiedlung neuer Gewässer geschieht vor allem auf dem Luftweg.
Zur Regelung des Auftriebs dient auch das Ausmaß der Füllung (mit Wasser oder Kot) eines Enddarmblindsacks (Rectumampulle). Dieses schlauchartige Gebilde ermöglicht eine Gewichtsänderung, die besonders für den Übergang aus dem Wasser in die Luft und umgekehrt sehr wichtig ist. Bei leerer Rectumampulle hat der Käfer nach längeren Flügen erhebliche Schwierigkeiten ein- und unterzutauchen. Erst nach kräftigem Wasserschlucken gelingt ihm dies. Kleinere Dytisciden haben ein kompliziertes, instinktiv ablaufendes Bewegungsmuster entwickelt, um die Oberflächenspannung des Wassers, die für sie ein erhebliches Hindernis darstellt, zu überwinden.
Als Fleischfresser erbeuten Käfer und Larven Kaulquappen, Fischbrut, Insektenlarven, andere kleine Wasserbewohner und auch Aas. Während der Käfer seine Beute auffrisst, haben die Larven die extraintestinale Verdauung von ihren laufkäferartigen Vorfahren ererbt. Sie können weder kauen noch schlucken. Ihre scharfen, zangenartigen Mandibeln sind von einem feinen Kanal durchzogen, der nahe der Mandibelspitze nach außen mündet. Schlägt die Larve ihre Oberkiefer in ein Opfer, so wird augenblicklich durch den Kanal ein trypsinhaltiges Verdauungssekret injiziert, was zu einer schnellen Lähmung und zur Einleitung der Vorverdauung der Beute führt. Der verflüssigte Körperinhalt der Beutetieres wird danach aufgesaugt.
Die Schwimmkäfer besitzen in der Vorderbrust und im Hinterleib paarige, oft sehr komplexe Drüsen, die arttypische Wehrstoffe und Sekrete in unterschiedlichen Kombinationen produzieren. Diese wirken entweder fraßhemmend, betäubend, toxisch (Abwehr), antimikrobiell (gegen Bakterien- und Algenbefall des Käferkörpers), fungizid (gegen Pilzbefall) oder benetzend. Die benetzende Wirkung ihrer Sekrete erleichtert kleinen Schwimmkäferarten das Abtauchen.
Die Geschlechter unterscheiden sich bei vielen Arten recht deutlich voneinander (Geschlechtsdimorphismus). Die Männchen besitzen stark verbreiterte, an der Unterseite mit unterschiedlich großen Saugnäpfen versehene Vorderfußglieder, während die Flügeldecken der Weibchen häufig stark gerippt sind.
Nach der unter Wasser erfolgten Begattung werden die Eier je nach Art entweder an pflanzliches Substrat geklebt, mit einem Legeapparat oberflächlich in Pflanzengewebe geschoben oder mit einem kräftigen Legebohrer tiefer in eine Pflanze versenkt.
Die Larven leben stets im Wasser und durchlaufen drei Entwicklungsstadien. Zur Verpuppung verlassen die Larven der meisten Arten das Wasser und graben sich Erdhöhlen. Bei der Fortbewegung an Land beißen sie sich mit ihren Mandibeln im Boden fest und ziehen den Körper nach. Abhängig von der Temperatur schlüpfen die Käfer nach zwei bis fünf Wochen, um dann zu überwintern.
Es gibt unter ihnen einige recht langlebige Arten, die sogar mehrere Jahre Gefangenschaft überlebten.
Europäische Unterfamilien und Gattungen der Schwimmkäfer mit ausgewählten Arten:
Die Schwimmkäfer (Dytiscidae) sind eine Familie der Käfer, die weltweit mit etwa 3200 Arten beschrieben ist. Sie kommen in Europa mit 375 Arten und Unterarten vor, davon leben in Mitteleuropa etwa 152 Arten.
Chúi-ku sī chi̍t-chióng oa̍h tī chúi-té ê thâng. Tī chúi-chhân kap chúi-tî-á lāi-té khuàⁿ ē tio̍h. I ê hîng-thé kap ku sio-siâng sio-siâng, só͘-í hō͘ lâng kiò chúi-ku. In kà-ì chhing-khì ê chúi. In-uī toā-lâng-thâng ē kā nn̄g pū tī chúi-seng sit-bu̍t lāi-té, só͘-í ài tī ū chúi-seng sit-bu̍t ê só͘-chāi chia̍h chhoē ē tio̍h. Toā-lâng-thâng ka-taⁿ chia̍h bah.
Chúi-ku sī chi̍t-chióng oa̍h tī chúi-té ê thâng. Tī chúi-chhân kap chúi-tî-á lāi-té khuàⁿ ē tio̍h. I ê hîng-thé kap ku sio-siâng sio-siâng, só͘-í hō͘ lâng kiò chúi-ku. In kà-ì chhing-khì ê chúi. In-uī toā-lâng-thâng ē kā nn̄g pū tī chúi-seng sit-bu̍t lāi-té, só͘-í ài tī ū chúi-seng sit-bu̍t ê só͘-chāi chia̍h chhoē ē tio̍h. Toā-lâng-thâng ka-taⁿ chia̍h bah.
Bi de Swemmkävers (Dytiscidae) hannelt sik dat um en Familie mank de Kävers. Weltwiet gifft dat dor bi 3.200 Aarden vun. In Europa leevt bi 375 Aarden, dormank in Middeleuropa bi 152 Aarden.
Dat gifft bannig lüttje (2 mms), man ok grote (mehr as 48 mms) Swemmkävers. Meist fallt se vun’e Farven her nich groot up un sünd swatt, oder bruun, man se könnt ok roodgeel oder bunt ween mit allerhand Placken, Striepen un Sööm umto. Dat Lief is platt wölvt un hett de Form vun en Ellipse. De Achterbeen (Swemmbeen) sünd unnerscheedlich an de Bewegen in’t Water anpasst. Se sünd platt un an de Schenen un de fiev Lee vun’n Foot (Tarsus) sitt Bössen an, de sik afspreden doot, wenn se dor mit paddelt.
De Deerter sünd up de ganze Welt tohuse. Se laat sik meist in all Waters in finnen, wo dat veel Planten in gifft. In Dieke, Pööl, Seen, Beeke un Ströme kaamt se vor, to’n Deel sogor in Brackwater.
De lüttjen Aarden mank de Swemmkävers mütt faken wekenlang nich na boven kamen. Se kriegt vun de Waterplanten noog Suerstoff. Man de gröttern Aarden mütt faken updükern un sik frische Luft holen. Dor „hangt“ se sik bi an de Böversiet vun dat Water un dat Achterenne vun ehr Lief kickt en beten ut dat Water rut. Se maakt dor dat Achterlief en beten krumm bi. So kummt twuschen de Deekflunken un dat Achterlief en Gatt tostanne: Dor kann de Luft denn dörströmen na de Atengöter twuschen de Segmente vun dat Achterlief. Ehre Budden hefft sunnerliche Anbacksels an’t Enne vun’t Achterlief un nehmt denn mit de achterlichsten Stigmen Luft up in ehre groten Tracheenstämm. Allerhand Swemmkävers könnt leifig flegen. So könnt se en anner Water upsöken, wenn ehr Pool utdröögt is oder wenn dat dor nix mehr to freten gifft. Sik utbreden un annere Waters besiedeln doot se ok sunnerlich dör de Luft.
Waterkävers freet Fleesch un Aas. So fangt de Budden un de Kävers sunnerlich Pielepoggen, lüttje Fisch un Budden vun annere Insekten. Ok an dode Deerter gaht se bi. Wieldes de Kävers ehre Büte upfreten doot, könnt de Budden nich kauen, nich dalsluken un ok nich verdauen. Se maakt dat, as ehre Vörwesers, de Loopkävers, un verdaut buten dat egen Lief. Dör de scharpen Tangen vun ehre Mandibeln löppt en fienen Kanal dör. He münnt nich wietaf vun dat Mandibelenn. Hett de Budde en Büte grepen, sprütt se in’n sülbigen Momang dör düssen Kanal en Sekret to’n Verdauen in de Büte. In düt Sekret sitt Trypsin in. Fix warrt de Büte verlahmt un dat geiht los mit dat Vörverdauen vun dat Deert. Achternah suugt de Budde de Büte ut. Heken un Seken verscheelt sik bi allerhand Aarden düütlich. Paaren doot se sik unner Water. Achternah leggt se de Eier af. Je nadem backt se de an Planten an, schuuvt se mit en Leegbohrer (Ovipositor) unner de Plantenhuud oder deeper in de Plante rin. De Budden leevt jummers in’t Water un bruukt dree Statschonen, bit se utwussen sünd. Wenn se sik verpoppen wüllt, gaht de Budden vun de meisten Aarden ut dat Water rut un buddelt sik Kuhlen in’e Eer. Dat hangt vun de Temperatur af, wie lang dat duert, bit de Kävers utkrupen doot. Meist sünd dat twee bit fiev Weken. Dornah overwintert se denn. Dat gifft Aarden, de könnt en Reeg vun Johre leven.
Europääsche Unnerfamilien un Geslechter vun de Swemmkävers, dorto utwählte Aarden:
. Mehr Biller, Videos oder Audiodateien to’t Thema gifft dat bi Wikimedia Commons. Bi de Swemmkävers (Dytiscidae) hannelt sik dat um en Familie mank de Kävers. Weltwiet gifft dat dor bi 3.200 Aarden vun. In Europa leevt bi 375 Aarden, dormank in Middeleuropa bi 152 Aarden.
Йөзгәләклә́р (Dytiscidae) - ерткычлар асотрядыннан коңгызлар семьялыгы. Гәүдәләре яссы, овал. 2,5 меңгә якын төре билгеле, Русиядә 300 гә якын төре бар. Татарстан территориясендә яшәүче төрләрнең төгәл саны билгесез. Бу йөзгәлекләрнең аз өйрәнелүе һәм төрләрен ачыклау авыр булу белән аңлатыла. Агымсыз, үләннәр белән капланган сулыкларда яши.
Аеруча зурлары (3-4 см га кадәр): каймалы йөзгәлекләр (Dytiscus marginalis) һәм киң йөзгәлекләр (D. latissimus), беренчеләренең аркасы коңгырт-кара, икенчеләренең - куе яшел төстә, күкрәк калканын һәм канат өслекләрен саргылт тар кайма уратып алган. Зур йөзгәлекләр арткы пар аяклары ярдәмендә йөзәләр, юкарган тәпиләрендә озын кыллар бар. Вак йөзгәлекләр су төбе һәм үсемлекләре буйлап үрмәлиләр. Атмосфера һавасын сулыйлар. Йомыркалардан үрчиләр, ана затлар аларны су үсемлекләренә яки сулык ярлары буена сала. Суда һәм коры җирдә кышлыйлар. Личинкалары тышкы төзелеше буенча төрле, яннарында һәм корсагында трахеялы саңаклары бар. Личинкаларның ураксыман казналыгы буенча сыек азыкны суыру өчен җайлашкан канал уза.
Йөзгәлекләр суда яшәүче организмнар, күбесенчә бөҗәкләр белән, шулай ук моллюсклар, чукмарбаш һәм вак балыклар белән туклана. Балык маймычларын ашап, йөзгәлекләр балык хуҗалыгына зыян китерәләр.
Киң йөзгәлекләр ТРның Кызыл китабына кертелгән.
Йөзгәләклә́р (Dytiscidae) - ерткычлар асотрядыннан коңгызлар семьялыгы. Гәүдәләре яссы, овал. 2,5 меңгә якын төре билгеле, Русиядә 300 гә якын төре бар. Татарстан территориясендә яшәүче төрләрнең төгәл саны билгесез. Бу йөзгәлекләрнең аз өйрәнелүе һәм төрләрен ачыклау авыр булу белән аңлатыла. Агымсыз, үләннәр белән капланган сулыкларда яши.
Аеруча зурлары (3-4 см га кадәр): каймалы йөзгәлекләр (Dytiscus marginalis) һәм киң йөзгәлекләр (D. latissimus), беренчеләренең аркасы коңгырт-кара, икенчеләренең - куе яшел төстә, күкрәк калканын һәм канат өслекләрен саргылт тар кайма уратып алган. Зур йөзгәлекләр арткы пар аяклары ярдәмендә йөзәләр, юкарган тәпиләрендә озын кыллар бар. Вак йөзгәлекләр су төбе һәм үсемлекләре буйлап үрмәлиләр. Атмосфера һавасын сулыйлар. Йомыркалардан үрчиләр, ана затлар аларны су үсемлекләренә яки сулык ярлары буена сала. Суда һәм коры җирдә кышлыйлар. Личинкалары тышкы төзелеше буенча төрле, яннарында һәм корсагында трахеялы саңаклары бар. Личинкаларның ураксыман казналыгы буенча сыек азыкны суыру өчен җайлашкан канал уза.
Йөзгәлекләр суда яшәүче организмнар, күбесенчә бөҗәкләр белән, шулай ук моллюсклар, чукмарбаш һәм вак балыклар белән туклана. Балык маймычларын ашап, йөзгәлекләр балык хуҗалыгына зыян китерәләр.
Киң йөзгәлекләр ТРның Кызыл китабына кертелгән.
Һыу ҡуңыҙҙары (лат. Dytiscidae, (рус. Плавунцы) — ҡаты ҡанатлы бөжәктәр ғаиләһендәге аҡмаҫ һәм аҡрын аға торған һыуҙа йыртҡыслыҡ итеп йәшәй, яҡшы йөҙә һәм оса торған ҡуңыҙҙар[1].
Кәүҙәләре яҫы, овал. 2,5 меңгә яҡын төрө билдәле, Рәсәйҙә 300 гә яҡын төрө бар. Был йөҙгәлектәрҙең әҙ өйрәнелеүе һәм төрҙәрен асыҡлау ауыр булыу менән аңлатыла. Ағымһыҙ, үләннәр менән ҡапланған һыуҙа йәшәй. Айырыуса ҙурҙары (3—4 см-ға ҡәҙәр): ҡаймалы йөҙгәклектәр (Dytiscus marginalis) һәм киң йөҙгәклектәр (D. latissimus), беренселәренең арҡаһы ҡоңғорт-ҡара, икенселәренең — ҡуйы йәшел төҫтә, күкрәк ҡалҡанын һәм ҡанат өҫлөктәрен һарғылт тар ҡайма уратып алған. Ҙур йөҙгәклектәр артҡы пар аяҡтары ярҙамында йөҙәләр, йоҡарған тәпиҙәрендә оҙон ҡылдар бар. Ваҡ йөҙгәклектәр һыу төбө һәм үҫәмлектәре буйлап үрмәләйҙәр. Атмосфера һауаһын һулайҙар. Йомортҡаларҙан үрсейҙәр, инә заттар уларҙы һыу үҫемлектәренә йәки һыулыҡ ярҙары быйына һала. Һыуҙа һәм ҡоро ерҙә ҡышлайҙар. Личинкалары тышҡы төҙөлөшө буйынса төрлө, ҡырыйҙарында һәм ҡорһағында трахеялы һаңаҡтары бар.
Личинкаларҙың ураҡ һымаҡ ҡаҙналығы буйынса шайыҡ аҙыҡты һурыу өсөн яйлашҡан канал уҙа. йөҙгәклектәр һыуҙа йәшәүсе организмдар, күбеһенсә бөжәктәр менән, шулай уҡ моллюсклар, сүмешбаш һәм ваҡ балыҡтар менән туҡлана. Балыҡ селбәрәләрен ашап, һыу ҡуңыҙҙары балык хужалығына зыян килтерәләр.
Һыу ҡуңыҙҙары (лат. Dytiscidae, (рус. Плавунцы) — ҡаты ҡанатлы бөжәктәр ғаиләһендәге аҡмаҫ һәм аҡрын аға торған һыуҙа йыртҡыслыҡ итеп йәшәй, яҡшы йөҙә һәм оса торған ҡуңыҙҙар.
Кәүҙәләре яҫы, овал. 2,5 меңгә яҡын төрө билдәле, Рәсәйҙә 300 гә яҡын төрө бар. Был йөҙгәлектәрҙең әҙ өйрәнелеүе һәм төрҙәрен асыҡлау ауыр булыу менән аңлатыла. Ағымһыҙ, үләннәр менән ҡапланған һыуҙа йәшәй. Айырыуса ҙурҙары (3—4 см-ға ҡәҙәр): ҡаймалы йөҙгәклектәр (Dytiscus marginalis) һәм киң йөҙгәклектәр (D. latissimus), беренселәренең арҡаһы ҡоңғорт-ҡара, икенселәренең — ҡуйы йәшел төҫтә, күкрәк ҡалҡанын һәм ҡанат өҫлөктәрен һарғылт тар ҡайма уратып алған. Ҙур йөҙгәклектәр артҡы пар аяҡтары ярҙамында йөҙәләр, йоҡарған тәпиҙәрендә оҙон ҡылдар бар. Ваҡ йөҙгәклектәр һыу төбө һәм үҫәмлектәре буйлап үрмәләйҙәр. Атмосфера һауаһын һулайҙар. Йомортҡаларҙан үрсейҙәр, инә заттар уларҙы һыу үҫемлектәренә йәки һыулыҡ ярҙары быйына һала. Һыуҙа һәм ҡоро ерҙә ҡышлайҙар. Личинкалары тышҡы төҙөлөшө буйынса төрлө, ҡырыйҙарында һәм ҡорһағында трахеялы һаңаҡтары бар.
Личинкаларҙың ураҡ һымаҡ ҡаҙналығы буйынса шайыҡ аҙыҡты һурыу өсөн яйлашҡан канал уҙа. йөҙгәклектәр һыуҙа йәшәүсе организмдар, күбеһенсә бөжәктәр менән, шулай уҡ моллюсклар, сүмешбаш һәм ваҡ балыҡтар менән туҡлана. Балыҡ селбәрәләрен ашап, һыу ҡуңыҙҙары балык хужалығына зыян килтерәләр.
Duzgiengh, lij heuh daepniengq、duzgvangh, dwg cungj non ndeu.
The Dytiscidae – based on the Greek dytikos (δυτικός), "able to dive" – are the predaceous diving beetles, a family of water beetles. They occur in virtually any freshwater habitat around the world, but a few species live among leaf litter.[1] The adults of most are between 1 and 2.5 cm (0.4–1.0 in) long, though much variation is seen between species. The European Dytiscus latissimus and Brazilian Megadytes ducalis are the largest, reaching up to 4.5 cm (1.8 in) and 4.75 cm (1.9 in) respectively.[1][2] In contrast, the smallest is likely the Australian Limbodessus atypicali of subterranean waters, which only is about 0.9 mm (0.035 in) long.[1] Most are dark brown, blackish, or dark olive in color with golden highlights in some subfamilies. The larvae are commonly known as water tigers due to their voracious appetite.[3] They have short, but sharp mandibles and immediately upon biting, they deliver digestive enzymes into prey to suck their liquefied remains. The family includes more than 4,000 described species in numerous genera.[4]
Diving beetles are the most diverse beetles in the aquatic environment and can be found in almost every kind of freshwater habitat, from small rock pools to big lakes. Some dytiscid species are also found in brackish water.[5] Diving beetles live in water bodies in various landscapes, including agricultural and urban landscapes.[6][7][8] Some species, such as Agabus uliginosus[6] and Acilius canaliculatus,[8] are found to be relatively tolerant to recent urbanization. One of the most important limiting factors for diving beetle occurrence is the presence of fish, which predate on the beetles (mostly on larvae), compete for food, and change the structure of the habitat. Many diving beetles species prefer habitats with aquatic vegetation,[7][9] while some species, such as Oreodytes sanmarkii, occur in exposed areas of waters.[10]
When still in larval form, the beetles vary in size from about 1 to 5 cm (0.5 to 2.0 in). The larval bodies are shaped like crescents, with the tail long and covered with thin hairs. Six legs protrude from along the thorax, which also sports the same thin hairs. The head is flat and square, with a pair of long, large pincers. When hunting, they cling to grasses or pieces of wood along the bottom, and hold perfectly still until prey passes by, then they lunge, trapping their prey between their front legs and biting down with their pincers. The larvae are also known to partially consume prey and discard the carcass if another potential prey swims nearby. Their usual prey includes tadpoles and glassworms, among other smaller water-dwelling creatures. As the larvae mature, they crawl from the water on the sturdy legs, and bury themselves in the mud for pupation. After about a week, or longer in some species, they emerge from the mud as adults. Adult diving beetles have been found to oviposit their eggs within frog spawn in highly ephemeral habitats, with their eggs hatching within 24 hours after the frogs and the larvae voraciously predating on the recently hatched tadpoles.
Adult Dytiscidae, particularly of the genus Cybister, are edible. Remnants of C. explanatus were found in prehistoric human coprolites in a Nevada cave, likely sourced from the Humboldt Sink.[11] In Mexico, C. explanatus is eaten roasted and salted to accompany tacos. In Japan, C. japonicus has been used as food in certain regions such as Nagano prefecture. In the Guangdong Province of China, the latter species, as well as C. bengalensis, C. guerini, C. limbatus, C. sugillatus, C. tripunctatus, and probably also the well-known great diving beetle (D. marginalis) are bred for human consumption, though as they are cumbersome to raise due to their carnivorous habit and have a fairly bland (though apparently not offensive) taste and little meat, this is decreasing. Dytiscidae are reportedly also eaten in Taiwan, Thailand, and New Guinea.[12]
The greatest threat to diving beetles is the degradation and disappearance of their habitats due to anthropogenic activities.[1] For example, urbanisation has led to the decreasing quantity and quality of dytiscid habitats,[8] which consequentially has increased the distance between habitats.[13] Thus, dytiscids may be exposed to high predation risks during dispersal.
Dytiscid adults are eaten by many birds, mammals, reptiles, and other vertebrate predators, despite their arsenal of chemical defenses.[14] But by far the most important predator of diving beetles are fish, which limit the occurrence of most diving beetle species to fishless ponds, or to margins of aquatic habitats. Although the larvae of a few dytiscid species may become apex predators in small ponds, their presence is also often incompatible with fish. Therefore, the main focus of water beetle conservation is the protection of natural, fish-less habitats. In the European Union, two species of diving beetles are protected by the Berne Convention on the Conservation of European Wildlife and Natural Habitats, and thus serve as umbrella species for the protection of natural aquatic habitats: Dytiscus latissimus and Graphoderus bilineatus.
The diving beetle plays a role in a Cherokee creation story. According to the narrative, upon finding nowhere to rest in the "liquid chaos" the beetle brought up soft mud from the bottom. This mud then spread out to form all of the land on Earth.[11]
Adult Dytiscidae, as well as Gyrinidae, are collected by young girls in East Africa. It is believed that inducing the beetles to bite the nipples will stimulate breast growth.[11] The effect of that habit has not been tested, but it is notable that the defense glands of diving beetles contain many types of bioactive steroids.[14]
Dytiscidae are parasitised by various mites. Those in genera Dytiscacarus and Eylais live beneath the elytra of their hosts,[15][16] those in genus Acherontacarus attach to the mesosternal regions[17] and those in genus Hydrachna attach to various locations.[18] These mites are parasitic as larvae with the exception of Dytiscacarus, which are parasitic for their entire life cycle.[15]
The following taxonomic sequence gives the subfamilies, their associated genera.[19][20][21][22]
Subfamily Agabinae Thomson, 1867
Subfamily Colymbetinae Erichson, 1837
Subfamily Copelatinae Branden, 1885
Subfamily Coptotominae Branden, 1885
Subfamily Cybistrinae
Subfamily Dytiscinae Leach, 1815
Subfamily Hydrodytinae K.B.Miller, 2001
Subfamily Hydroporinae Aubé, 1836
Subfamily Laccophilinae Gistel, 1856
Subfamily Lancetinae Branden, 1885
Subfamily Matinae Branden, 1885
Subfamily †Liadytiscinae Prokin & Ren, 2010
Subfamily Incertae sedis
The Dytiscidae – based on the Greek dytikos (δυτικός), "able to dive" – are the predaceous diving beetles, a family of water beetles. They occur in virtually any freshwater habitat around the world, but a few species live among leaf litter. The adults of most are between 1 and 2.5 cm (0.4–1.0 in) long, though much variation is seen between species. The European Dytiscus latissimus and Brazilian Megadytes ducalis are the largest, reaching up to 4.5 cm (1.8 in) and 4.75 cm (1.9 in) respectively. In contrast, the smallest is likely the Australian Limbodessus atypicali of subterranean waters, which only is about 0.9 mm (0.035 in) long. Most are dark brown, blackish, or dark olive in color with golden highlights in some subfamilies. The larvae are commonly known as water tigers due to their voracious appetite. They have short, but sharp mandibles and immediately upon biting, they deliver digestive enzymes into prey to suck their liquefied remains. The family includes more than 4,000 described species in numerous genera.
Los ditíscidos (Dytiscidae), comúnmente llamados ditiscos o escarabajos buceadores,[2] son una familia de coleópteros adéfagos acuáticos, de 2 a 45 mm de longitud. Se conocen unas 5000 especies.[3] Son buenos nadadores, con un cuerpo hidrodinámico y unas patas posteriores aplanadas con largos pelos natatorios que usan para remar; las patas anteriores y medias son cortas y las usan para capturar sus presas. Son también buenos voladores.
Como la mayoría de los coleópteros acuáticos, deben respirar aire atmosférico que toman con el extremo del abdomen fuera del agua y almacenan bajo los élitros. Son carnívoros, cazando activamente animales acuáticos, incluidos renacuajos y peces pequeños, o carroñeros.
Las hembras depositan los huevos en vegetales acuáticos o detritos del fondo. Las larvas son también acuáticas y carnívoras, con unas potentes mandíbulas en forma de hoz con las que inyectan veneno y jugos gástricos a sus presas. La pupación tiene lugar generalmente fuera del agua.
Subfamilias y tribus y algunos ejemplos de géneros. La subfamilia Colymbetinae posiblemente no sea monofilética y requiera revisión.
Subfamilia Aubehydrinae
Subfamilia Copelatinae
Subfamilia Agabinae
Subfamilia Laccophilinae
Subfamilia Hydroporinae
Subfamilia Colymbetinae
Subfamilia Dytiscinae
Datos: Q327149
Multimedia:
Especies: Dytiscidae
Los ditíscidos (Dytiscidae), comúnmente llamados ditiscos o escarabajos buceadores, son una familia de coleópteros adéfagos acuáticos, de 2 a 45 mm de longitud. Se conocen unas 5000 especies. Son buenos nadadores, con un cuerpo hidrodinámico y unas patas posteriores aplanadas con largos pelos natatorios que usan para remar; las patas anteriores y medias son cortas y las usan para capturar sus presas. Son también buenos voladores.
Como la mayoría de los coleópteros acuáticos, deben respirar aire atmosférico que toman con el extremo del abdomen fuera del agua y almacenan bajo los élitros. Son carnívoros, cazando activamente animales acuáticos, incluidos renacuajos y peces pequeños, o carroñeros.
Las hembras depositan los huevos en vegetales acuáticos o detritos del fondo. Las larvas son también acuáticas y carnívoras, con unas potentes mandíbulas en forma de hoz con las que inyectan veneno y jugos gástricos a sus presas. La pupación tiene lugar generalmente fuera del agua.
Ujurlased (Dytiscidae) on mardikaliste seltsi kuuluv sugukond putukaid. Ujurlasi arvatakse olevat üle 160 perekonna üle 4000 liigiga.
Ujurlased on lähedaselt seotud jooksiklastega.
Ujurlastel on voolujooneline läikiv ja tugev keha. Nende tagajalad on lamenenud ja kohati kaetud pikkade karvadega, üldjuhul on need pikemad kui eesjalad. Paljude perekondade isastel on eesjalgade käppadel iminapataolised moodustised, mis hõlbustavad paaritumisel emastest kinnihoidmist. Ujurlaste suurus jääb vahemikku 0,2..3,8 cm.
Nii vastsed kui valmikud on kiskjad, kelle peatoidus on kullesed, teod, limused jpt vee-elulised loomad.
Ujurlased (Dytiscidae) on mardikaliste seltsi kuuluv sugukond putukaid. Ujurlasi arvatakse olevat üle 160 perekonna üle 4000 liigiga.
Ujurlased on lähedaselt seotud jooksiklastega.
Ujurlastel on voolujooneline läikiv ja tugev keha. Nende tagajalad on lamenenud ja kohati kaetud pikkade karvadega, üldjuhul on need pikemad kui eesjalad. Paljude perekondade isastel on eesjalgade käppadel iminapataolised moodustised, mis hõlbustavad paaritumisel emastest kinnihoidmist. Ujurlaste suurus jääb vahemikku 0,2..3,8 cm.
Nii vastsed kui valmikud on kiskjad, kelle peatoidus on kullesed, teod, limused jpt vee-elulised loomad.
Sukeltajat (Dytiscidae) on kovakuoriaisiin (Coleoptera), petokuoriaisten (Adephaga) alalahkoon kuuluva heimo.
Sukeltajille tunnusomaisia piirteitä ovat virtaviivainen ruumiinmuoto sekä litteät ja enemmän tai vähemmän airomaiset takajalat. Takajalkojen käyttöä uimajalkoina parantaa usein myös niiden tiheä karvareunus. Suurin osa sukeltajiin kuuluvista kovakuoriaisista on melko taitavia uimareita, jotka uivat vedessä vapaasti ja nousevat välillä pintaan uusimaan hengitysilmansa. Väritykseltään useimmat sukeltajat ovat tummia ja usein pronssinkiiltoisia, mutta myös keltaista väriä niillä esiintyy melko tavallisesti. Sekä heimon aikuiset että toukat ovat petoja ja käyttävät ravinnokseen muita hyönteisiä, matoja ja vastaavanlaisia pikkueläimiä. Suuret lajit käyttävät ravinnokseen jopa pieniä kaloja. Toukat ovat ruumiiltaan lähinnä hoikahkoja. Niillä on pitkät, terävät ja ontot leuat, joiden kautta toukat ruiskuttavat saaliiseensa ruuansulatusnesteitä. Vähän ajan kuluttua ne imevät liuenneen ravinnon.[1]
Heimo käsittää Suomessa 134 tunnettua lajia, jotka vaihtelevat kooltaan runsaan millimetrin mittaisesta yli neljän senttimetrin pituiseen. Suurimmat lajit kuuluvat suursukeltajien sukuun (Dytiscus), jonka yleisin laji on keltalaitasukeltaja (Dytiscus marginalis). Keskikokoisia lajeja ovat muun muassa laakasukeltajat (Acilius), liejusukeltajat (Ilybius) ja taitosukeltajat (Agabus). Suurin osa Suomen lajeista elää verraten pienissä lätäköissä, mutta niitä esiintyy myös virtaavissa vesissä samoin kuin suurissa järvissä. Aikuiset kuoriaiset ovat myös hyviä lentäjiä, mikä auttaa niitä löytämään niille sopivan lätäkön.[1]
Poikkeavia sukeltajia ovat pohjasukeltajien (Noterus) suvun lajit, joita Suomessa tunnetaan kaksi. Aikuiset ovat vatsapuoleltaan litteitä, selkäpuoleltaan vahvasti kuperia ja niiden takajalat ovat vain heikosti litteät. Lisäksi niiden tuntosarvet ovat verrattain leveämmät kuin muilla sukeltajilla. Niiden lieriömäiset toukat elävät pohjamutiin kaivautuneina. Monet tutkijat pitävät pohjasukeltajia omana erillisenä heimonaan (Noteridae).[1]
Sukupuuttoon kuolleet:
Sukeltajat (Dytiscidae) on kovakuoriaisiin (Coleoptera), petokuoriaisten (Adephaga) alalahkoon kuuluva heimo.
Sukeltajille tunnusomaisia piirteitä ovat virtaviivainen ruumiinmuoto sekä litteät ja enemmän tai vähemmän airomaiset takajalat. Takajalkojen käyttöä uimajalkoina parantaa usein myös niiden tiheä karvareunus. Suurin osa sukeltajiin kuuluvista kovakuoriaisista on melko taitavia uimareita, jotka uivat vedessä vapaasti ja nousevat välillä pintaan uusimaan hengitysilmansa. Väritykseltään useimmat sukeltajat ovat tummia ja usein pronssinkiiltoisia, mutta myös keltaista väriä niillä esiintyy melko tavallisesti. Sekä heimon aikuiset että toukat ovat petoja ja käyttävät ravinnokseen muita hyönteisiä, matoja ja vastaavanlaisia pikkueläimiä. Suuret lajit käyttävät ravinnokseen jopa pieniä kaloja. Toukat ovat ruumiiltaan lähinnä hoikahkoja. Niillä on pitkät, terävät ja ontot leuat, joiden kautta toukat ruiskuttavat saaliiseensa ruuansulatusnesteitä. Vähän ajan kuluttua ne imevät liuenneen ravinnon.
Heimo käsittää Suomessa 134 tunnettua lajia, jotka vaihtelevat kooltaan runsaan millimetrin mittaisesta yli neljän senttimetrin pituiseen. Suurimmat lajit kuuluvat suursukeltajien sukuun (Dytiscus), jonka yleisin laji on keltalaitasukeltaja (Dytiscus marginalis). Keskikokoisia lajeja ovat muun muassa laakasukeltajat (Acilius), liejusukeltajat (Ilybius) ja taitosukeltajat (Agabus). Suurin osa Suomen lajeista elää verraten pienissä lätäköissä, mutta niitä esiintyy myös virtaavissa vesissä samoin kuin suurissa järvissä. Aikuiset kuoriaiset ovat myös hyviä lentäjiä, mikä auttaa niitä löytämään niille sopivan lätäkön.
Dytiscidae
Les dytiques (Dytiscidae ou Dytiscidés) sont une famille de coléoptères aquatiques regroupant dans le monde près de 4 000 espèces connues. On les retrouve sur tous les continents, dans toutes les régions sauf celles très arides[1]. La majorité d'entre eux sont des prédateurs dulçaquicoles. On les consomme dans certains pays comme la Chine, le Viêtnam et le Mexique.
Le nom vernaculaire de ces insectes dérive de leur nom scientifique Dytiscidae. Ce terme est issu du grec ancien dytikos (δυτικός), ce qui signifie « qui aime à plonger »[2]. Les larves sont généralement connues sous le nom de tigres d'eau.
La plus grande des espèces de dytiques est le Dytiscus latissimus dont la taille peut atteindre 44 mm, alors que les plus petites espèces approchent les 1,5 mm. Le Dytique bordé est une espèce de grande taille commune en France métropolitaine. Certaines des espèces sont menacées d'extinction, d'autres en revanche restent très fréquentes.
Le stade larvaire des dytiques est divisé en trois étapes. En fonction de la température et de la disponibilité de la nourriture, il peut durer de quelques semaines à quelques mois. Les larves de dytiques peuvent être de grande taille, dépassant parfois celle des adultes. Elles sont dotées de grandes mandibules creusées d'un sillon servant à leur alimentation. À l'extrémité de leur abdomen se trouvent un ou deux spiracles, dont ils se servent pour respirer en remontant à la surface.
Les dytiques adultes sont des insectes larges et aplatis dorsoventralement, quoique plus bombés que les Hydrophilidae. Leur tête est enchâssée dans le thorax. Le corps entier forme un ovale. Les pattes arrière sont aplaties et portent une frange de soies natatoires, et servent à la propulsion dans l'eau. Les dytiques possèdent des couleurs dont les teintes varient du jaune au noir, avec ou sans motif, parfois avec des reflets métalliques. Chez certaines espèces, les mâles se reconnaissent à leurs élytres lisses et les femelles à leurs élytres cannelés.
Les dytiques ne possèdent pas de branchies, mais respirent par des trachées comme les autres insectes. Ils remontent régulièrement à la surface pour renouveler leur réserve d'air située sous leurs élytres, le long de leur abdomen. Une fois l'insecte remonté à la surface, l'extrémité postérieure du dytique relie sa réserve d'air avec l'air ambiant. Lors des plongées, cet air capturé exerce une forte pression qui augmente avec la profondeur. Les dytiques la compensent en s'accrochant aux plantes aquatiques.
La plupart des dytiques sont aptes au vol. Ils parcourent le plus souvent de petites distances, mais certaines espèces peuvent néanmoins parcourir plusieurs dizaines, voire une centaine de kilomètres.
Les dytiques sont carnivores, au stade adulte comme larvaire, et consomment notamment des têtards, des vers de vase, des grenouilles et même des petits poissons[3]. Les larves chassent à l'affût, repérant leurs proies par vibration et chémoréception. Elles disposent d'un venin contenant des enzymes digestives qu'elles injectent dans le corps de leurs proies à l'aide de leurs mandibules, dont la taille imposante permet aussi l'immobilisation des victimes. La proie voit alors ses organes internes se liquéfier sous l'action des enzymes. La larve de dytique peut ensuite en aspirer le contenu, ne laissant qu'une cuticule vide.
Les larves voraces s'adonnent parfois au cannibalisme et dévorent d'autres larves de leur propre espèce. Elles peuvent aussi adopter une alimentation détritivore.
C'est tout au début du printemps que commence la période de reproduction des dytiques, et elle s'étend jusqu'à l'automne. Le mâle cherche une femelle sur laquelle il va s'accrocher grâce à des ventouses qui se trouvent sur ses pattes antérieures. Une fois fécondée, la femelle dépose ses œufs dans un endroit où l'oxygénation est adéquate, à l'aide de son ovipositeur. La plupart des espèces insèrent leurs œufs à l'intérieur des tissus vivants de plantes, mais d'autres les déposent sur les plantes, ou encore dans des endroits humides près de la berge[4].
La larve sort de l'œuf au bout de deux semaines. Une fois arrivée à sa taille maximale (qui dépasse celle des adultes), elle s'enterre dans le sol près de la rive et se transforme en nymphe ; la métamorphose se fait dans une loge. L'adulte en émerge dans un délai qui dépend de la température extérieure, mais qui est d'environ trois semaines (voir Degré jour de croissance).
L'aire de répartition couvre l'ensemble de la planète à l'exception des zones les plus arides[1]. On en a observé de 30 m sous le niveau de la mer jusqu'à 4 700 m d'altitude[5]. Certains dytiques peuvent vivre sous la glace.
On retrouve des dytiques dans une multitude d'habitats d'eau douce : eaux stagnantes, eaux courantes, eaux souterraines, phytotelmes...
Il existe près de 4 000 espèces de dytiques, réparties dans 175 genres[6]. De ce nombre, plus de 375 espèces sont dénombrées en Europe[1] dont environ 185 en France. L'Amérique du Nord en compte quant à elle 500 espèces[4].
Nilsson A.N. & Fery H. 2006: World Catalogue of Dytiscidae; Koleopterologische Rundschau 76: 55-74
Dytiscidae
Les dytiques (Dytiscidae ou Dytiscidés) sont une famille de coléoptères aquatiques regroupant dans le monde près de 4 000 espèces connues. On les retrouve sur tous les continents, dans toutes les régions sauf celles très arides. La majorité d'entre eux sont des prédateurs dulçaquicoles. On les consomme dans certains pays comme la Chine, le Viêtnam et le Mexique.
Le nom vernaculaire de ces insectes dérive de leur nom scientifique Dytiscidae. Ce terme est issu du grec ancien dytikos (δυτικός), ce qui signifie « qui aime à plonger ». Les larves sont généralement connues sous le nom de tigres d'eau.
La plus grande des espèces de dytiques est le Dytiscus latissimus dont la taille peut atteindre 44 mm, alors que les plus petites espèces approchent les 1,5 mm. Le Dytique bordé est une espèce de grande taille commune en France métropolitaine. Certaines des espèces sont menacées d'extinction, d'autres en revanche restent très fréquentes.
Os ditíscidos (Dytiscidae), do grego δυτικός, dytikos, 'que pode mergullarse', son uha familia de escaravellos acuáticos mergulladores predadores. Aparecen en practicamente calquera hábitat de auga doce do mundo, pero unhas poucas especies viven entre as follas caídas.[1] Os adultos adoitan ter unha lonxitude entre 1 e 2,5 cm, aínda que hai moita variación entre especies. A especie europea Dytiscus latissimus e a brasileira Megadytes ducalis son as de maior tamaño, e chegan aos 4,5 cm e 4,75 cm, respectivamente.[1][2] Os menores son probablemente os da especie australiana Limbodessus atypicali, de augas subterráneas, que só mide uns 0,9 mm.[1] A maioría son marróns escuros, anegrados ou de cor oliva escura con zonas douradas nalgunhas subfamilias. Teñen mandíbulas curtas pero afiadas. Inmediatamente despois de morderen, segregan encimas dixestivos.[3] A familia comprende algo máis de 4 000 especies descritas en numerosos xéneros.[4]
Cando aínda están en forma larvaria, o tamaño destes escaravellos varía de 1 a 5 cm. Os corpos larvarios teñen forma de lúa crecente, cunha longa cola e están cubertos de pelos finos. Ao longo do tórax sobresaen seis patas, tamén peludas. A cabeza é plana e cadrada, cun par de pinzas longas e grandes. Cando cazan, cólganse de plantas ou cachos de madeira do fondo, e permanecen totalmente inmóbiles ata que unha presa pasa polas proximidades, e entón bótanse a ela, atrápana e coas patas anteriores e mórdena coas pinzas. As súas presas adoitan ser cágados e larvas dos dípteros Chaoborus, entre outras pequenas criaturas acuáticas.
A medida que a larva madura, repta desde a auga coas súas robustas patas, e entérrase no barro para realizar a pupación. Despois dunha semana ou, nalgunhas especies algo máis, emerxe do barro como adulto.
Os ditíscidos adultos, en particular os do xénero Cybister, son comestibles. Atopáronse restos de C. explanatus en coprólitos humanos prehistóricos nunha cova de Nevada, probablemente recollidos no lago Humboldt Sink.[5] En México, C. explanatus cómese asado e salgado acompañando os tacos. En Xapón, C. japonicus foi utilizado como alimento en certas rexións, como a prefectura de Nagano. Na provincia chinesa de Guangdong, esta última especie, xunto con C. bengalensis, C. guerini, C. limbatus, C. sugillatus, C. tripunctatus e probablemente tamén o máis coñecido Dytiscus marginalis, críanse para o consumo humano, aínda que como son complicados de criar debido aos seus hábitos carnívoros e teñen un gusto bastante insípido (pero parece que non malo) e pouca carne, esta actividade está diminuíndo. Tamén se comen Dytiscidae en Taiwan, Tailandia e Nova Guinea.[6]
Como son animais grandes e lentos en terra e os adultos non son especialmente feroces, tamén os comen con gusto os paxaros de medio tamaño, mamíferos e outros predadores máis grandes. As larvas normalmente corren menos perigo debido á súa camuflaxe e capacidade de escapar emitindo un chorro de auga a presión; poden ser bastante difíciles de capturar e poden converterse nos superpredadores de pequenas pozas ou lagoas.
Os escaravellos acuáticos desempeñan un papel importante na historia da creación dos cherokee. Segundo a narración, despois de non encontrar ningún sitio para descansar no "caos líquido" o escaravello trouxo lama branda do fondo. Esta lama estendeuse despois formando todas as terras do mundo.[5]
Os ditíscidos adultos, xunto cos xirínidos, recóllenos as rapazas en zonas de África oriental, onde se cre que inducir a que os escaravellos mordan as mamilas estimula o crecemento dos peitos.[5]
A seguinte secuencia taxonómica indica as subfamilias e os seus xéneros asociados.[7]
Subfamilia Agabinae Thomson, 1867
Subfamilia Colymbetinae Erichson, 1837
Subfamilia Copelatinae Branden, 1885
Subfamilia Coptotominae Branden, 1885
Subfamilia Dytiscinae Leach, 1815
Subfamilia Hydrodytinae K.B.Miller, 2001
Subfamilia Hydroporinae Aubé, 1836
Subfamilia Laccophilinae Gistel, 1856
Subfamilia Lancetinae Branden, 1885
Subfamilia Matinae Branden, 1885
Subfamilia Incertae sedis
Os ditíscidos (Dytiscidae), do grego δυτικός, dytikos, 'que pode mergullarse', son uha familia de escaravellos acuáticos mergulladores predadores. Aparecen en practicamente calquera hábitat de auga doce do mundo, pero unhas poucas especies viven entre as follas caídas. Os adultos adoitan ter unha lonxitude entre 1 e 2,5 cm, aínda que hai moita variación entre especies. A especie europea Dytiscus latissimus e a brasileira Megadytes ducalis son as de maior tamaño, e chegan aos 4,5 cm e 4,75 cm, respectivamente. Os menores son probablemente os da especie australiana Limbodessus atypicali, de augas subterráneas, que só mide uns 0,9 mm. A maioría son marróns escuros, anegrados ou de cor oliva escura con zonas douradas nalgunhas subfamilias. Teñen mandíbulas curtas pero afiadas. Inmediatamente despois de morderen, segregan encimas dixestivos. A familia comprende algo máis de 4 000 especies descritas en numerosos xéneros.
I Ditiscidi (Dytiscidae Leach, 1815) sono una famiglia di insetti dell'ordine dei Coleoptera.[1]
Sono caratterizzati da un estremo adattamento alla vita acquatica, non solo allo stadio larvale ma anche a quello adulto.
Sia le larve che gli insetti adulti sono temibili cacciatori anche di vertebrati come piccoli pesci, girini e piccoli anfibi che afferrano con le loro potenti mandibole.
Comprende le seguenti sottofamiglie, tribù e generi:[2]
I Ditiscidi (Dytiscidae Leach, 1815) sono una famiglia di insetti dell'ordine dei Coleoptera.
Dusios (Dytiscidae) – vabalų (Coleoptera) šeima. Įvairaus dydžio (nuo 2 mm iki>40 mm) vabalai, gyvenantieji ežeruose, kūdrose, tvenkiniuose ir upėse. Kūnas jų ovalinis, kūno kraštai aštrūs. Pakrūtinėlė tarp užpakalinių dubenėlių sudaro nusmailėjusią pleištišką ataugą. Antenos 11-narės, plikos, prisegtos kaktos šonuose. Priekiniai ir viduriniai dubenėliai rutuliški, užpakaliniai labai platūs, pasiekia net kūno šoninius kraštus. Priekinės letenos patinų paplatėjusios ir apačioje turi prisičiulpimo organus. Užpakalinės kojos plaukiojamosios. Blauzdos ir letenos apaugusios ilgais plaukeliais. Patelių antsparnių skulptūra (briaunelės, vagutės) paprastai būna stambesnė, ryškesnė, negu patinų; pastarųjų antsparniai lygesni.
Dusios ir jų lervos yra grobuonys, minta uodų ir kitų vandenyje gyvenančių vabzdžių lervomis. Stambesnės rūšys užpuola mailių ir smulkesnes žuvytes, todėl dusios kartais žalingos žuvivaisios ūkiuose.
Pasaulyje iš viso priskaičiuojama apie 5000 dusių rūšių. Lietuvoje yra apie 100 rūšių iš šių genčių:
Įvairios dusių rūšys
Airvaboļu dzimta (latīņu: Dytiscidae) ir adefāgo vaboļu (Adephaga) apakškārtas dzimta. Ir zināmas aptuveni 4000 sugas un aptuveni 170 ģints, tās sastopamas visur[1]. Garumā sasniedz 1,2–40 mm. Imago un kāpuri ir ūdensdzīvnieku plēsēji[2]. Vaboles dzīvo lēni tekošā vai stāvošā ūdenī, piemēram, dīķos, upēs, bilabongos, ūdenskrātuvēs utt.[3]
Airvaboļu dzimta (latīņu: Dytiscidae) ir adefāgo vaboļu (Adephaga) apakškārtas dzimta. Ir zināmas aptuveni 4000 sugas un aptuveni 170 ģints, tās sastopamas visur. Garumā sasniedz 1,2–40 mm. Imago un kāpuri ir ūdensdzīvnieku plēsēji. Vaboles dzīvo lēni tekošā vai stāvošā ūdenī, piemēram, dīķos, upēs, bilabongos, ūdenskrātuvēs utt.
Waterroofkevers (Dytiscidae) zijn een familie van insecten uit de orde kevers (Coleoptera). De verschillende soorten worden gekenmerkt door de op het leven onder water aangepaste en roofzuchtige levenswijze.
Het ovale, platte lichaam is meestal zwart of donkerbruin met een lengte, die varieert van 0,2 tot 5 cm. Ze hebben een gestroomlijnde vorm: kop, borststuk (thorax) en achterlijf (abdomen) gaan vloeiend in elkaar over. De kop bevat lange voelsprieten (antennae) en sterke, scherpe kaken waarmee de prooi wordt gedood en opgegeten. Dankzij hun platte vorm kunnen ze gemakkelijk tussen waterplanten en onder stenen wegglippen. De voorste en middelste poten worden gebruikt om de prooi te grijpen en zich te verankeren in de bodem en de verbrede en afgeplatte achterpoten dienen om te zwemmen. Ze zijn meestal voorzien van een enkele of dubbele, in en uit scharnierende haarzoom.
De kevers kunnen buiten het water door deze aanpassingen meestal niet of slecht lopen, hoewel sommige soorten wel goed kunnen springen. Veel soorten hebben (achter)vleugels waarmee ze kunnen vliegen, hoewel niet alle soorten met vleugels dit kunnen.
Deze actieve rovers voeden zich met allerlei waterdiertjes, van watervlooien en muggenlarven tot jonge salamanders en kleine vissen. De larven hangen gekromd aan de waterspiegel te loeren op alles wat voorbijzwemt. Stekeltjes en jonge vis, bullekopjes en insectenlarven worden gegrepen met de kromme, doorborende kaken en uitgezogen.
Waterroofkevers ademen onder water met een soort aqualong. Daarvoor steken ze hun achterlijf net boven water en pompen lucht onder de dekschilden.
Deze familie komt wereldwijd voor in vrijwel alle denkbare zoetwaterhabitats, van zure vennen tot kalkmoerassen en van snelstromende beken tot voedselrijke stilstaande wateren.
De familie is als volgt onderverdeeld:[2]
Waterroofkevers (Dytiscidae) zijn een familie van insecten uit de orde kevers (Coleoptera). De verschillende soorten worden gekenmerkt door de op het leven onder water aangepaste en roofzuchtige levenswijze.
Vannkalver (Dytiscidae) er en artsrik familie av biller.
Både imago og larvene lever i vann. De er avhengig av atmosfærisk luft for å leve, og den henter de i vannoverflaten.
Vannkalver er rovdyr både som larve og imago.
Vannkalvene er små til meget store (2- 50 mm), strømlinjeformede biller. Hode, bryst og bakkropp danner én kurve, noe som reduserer vannmotstanden når de svømmer. I motsetning til hornvannkalvene, som ligner, er kroppen nokså flattrykt, mye bredere enn høy. Hodet er bredt og noe skovlformet (med en mer eller mindre skarp fremkant). Fasettøynene er relativt små og ikke utstående. Antennene er trådformede. Brystet (pronotum) er bredere enn langt. Kroppen er glatt, snau eller med mikroskopiske hår, og ofte tett punktert (med mange små groper). Mange arter er rødbrune eller svarte på farge, andre har gule sidekanter eller gule tegninger. Frambeina er ganske korte og framovverettede, tilpasset til å gripe byttet. De er utstyrt med kraftige klør. Hos hannene hos mange arter er frambeinas fotledd (tarser) utvidet og omdannet til en sugeskål, som brukes til å holde hunnen fast under parringen. Mellom- og særlig bakbeina er omdannet til svømmeredskaper. Leggene (tibiae) og fotleddene (tarsene) er avflatet og utstyrt med tette frynser av lange hår som virker som årer. Vannkalvene svømmer raskt med symmetriske bevegelser (dvs. begge beina i et par går framover og bakover samtidig). Larvene er slanke eller spoleformede, med to fjørgrenede bakkroppsvedheng. De tre parene med bein er ganske lange. Larvene til kjempevannkalvene har lange, sigdformede kjever og er i stand til å angripe byttedyr som er større enn dem selv.
Alle vannkalvene lever i vann både som larver og som voksne. Det eneste stadiet som er på land er puppestadiet: når larven er fullt utvokst, kryper den på land, graver ut et kammer i jorden e.l. og forvandler seg til en puppe. De voksne vannkalvene flyr godt og kan derfor påtreffes et stykke fra vannet. Enkelte ganger har det blitt rapportert at det har regnet store biller over asfalterte flater. Det dreier seg da om kjempevannkalver som har vært ute og fløyet, og som tydeligvis ikke har kunnet skille en asfaltert flate fra en vannoverflate. Vannkalvene og deres larver er aktive det meste av året, selv om vannet er ganske kaldt. De finnes helst i stillestående ferskvann, og er mest tallrike i vegetasjonsrike dammer. Noen arter lever i brakkvann men de er uvanlige i raskt rennende vann. De har ikke gjeller og er avhengige av å hente oksygen fra luften. Man kan se både voksne og larver hengende fra vannoverflaten, der bare bakkroppsspissen bryter overflatehinna. De voksne billene lagrer luft under dekkvingene. De voksne billene, og særlig larvene, er grådige rovdyr. Kjempevannkalvene, som blir opptil 4-5 cm lange, kan ta så store byttedyr som småfisk og store igler.
Stor vannkalv (Dytiscus marginalis) er ca. 3 cm lang, svart med gule sidekanter. Brystskjoldet (pronotum) er kantet med gult hele veien rundt. Den er vanlig i vegetasjonsrike dammer nord til Nordland. Det finnes flere lignende arter, den litt mindre arten Dytiscus lapponicus finnes over hele landet.
Bred vannkalv (Dytiscus latissimus) er vår største art. Den blir 4 – 5 cm lang og kan bortsett fra størrelsen kjennes på at dekkvingene er utvidet på siden og fortsetter utenfor den gule sidekanten. Bred vannkalv er funnet i litt større innsjøer på Sør-Østlandet. Den er regnet som er sterkt truet art i Europa og er derfor fredet også i Norge. Det er imidlertid uklart om arten er like sterkt truet i Norden som lenger sør i Europa.
Acilius sulcatus er en karakteristisk, kort, bred og flat art som lever i vegetasjonsrike dammer. Den er ca. 1,5 cm lang. De voksne billene og også larvene til denne arten er raske og elegante svømmere. Finnes over hele landet. Acilius canaliculatus ligner men er ikke like vanlig.
Slektene Agabus og Ilybius omfatter mange, middelsstore (gjerne rundt 1 cm lange), strømlinjeformede, mørkfargede arter. Agabus guttatus og Ilybius fuliginosus er meget vanlige i vegetasjonsrike dammer.
Slekten Hydroporus omfatter mange arter av små, slanke vannkalver. De kan finnes i nesten alle stillestående ferskvann.
Siden vannkalvene lever i ferskvann har de forholdsvis stor sjanse til å bli bevart som fossiler. Det er beskrevet 85 fossile arter i denne familien.
Ødegaard, F., Hanssen, O. og Dolmen, D. 1996. Coleoptera, biller. Side 151-167 i: Aagaard, K. og Dolmen, D. (red.): Limnofauna norvegica. Tapir forlag.
Vannkalver (Dytiscidae) er en artsrik familie av biller.
Både imago og larvene lever i vann. De er avhengig av atmosfærisk luft for å leve, og den henter de i vannoverflaten.
Multimedia w Wikimedia Commons Pływakowate (Dytiscidae) – rodzina owadów z rzędu chrząszczy należąca do grupy chrząszczy wodnych.
Przedstawiciele z tej rodziny to najlepsi pływacy wśród słodkowodnych bezkręgowców. Ich bliskimi krewniakami są biegaczowate. Najwięcej gatunków żyje w stojących słodkich wodach, a nieliczne tylko żyją w mocno natlenionych górskich strumieniach. Liczne gatunki żyją w słonawych kałużach porośniętych mangrowcami na koralowych wyspach. Ich budowa doskonale przystosowana do wodnego trybu życia wyraźnie odbiega od budowy innych chrząszczy. Wydłużone ciało owalnego kształtu jest grzbieto-brzusznie spłaszczone. Dzięki natłuszczaniu go przez liczne gruczoły oleistą wydzieliną znakomicie odpycha wodę. Tylne szerokie, spłaszczone i pokryte w końcowych członach gęstymi, długimi włoskami odnóża pełnią rolę wioseł służących do poruszania się. Oddychają pod wodą dzięki powietrzu atmosferycznemu zgromadzonemu w postaci pęcherzyka, który przechowują pod pokrywami blisko otworu oddechowego. Co jakiś czas muszą podpływać do powierzchni i odnawiać zapas tlenu. Rozmiary przedstawicieli rodziny wahają się od 2 mm do ponad 40 mm długości.
Zarówno owady dorosłe jak i larwy są drapieżnikami. Ich ofiarami padają drobne zwierzęta wodne. Największe mogą atakować kijanki, małe rybki i płazy. Larwy czekają nieruchomo aż potencjalna zdobycz podejdzie dostatecznie blisko, by wtedy chwycić ją i przebić spiczastymi kleszczami żuwaczek. Przez kanaliki w żuwaczkach wpływa do ciała uchwyconej ofiary z jelita larwy żółtobrązowa ciecz z enzymami, która szybko ją paraliżuje i zabija, a następnie rozpuszcza wewnętrzne organy w płynną masę. Tak przygotowana wstępnie przetrawiona papka jest wsysana z powrotem przez kanaliki w żuwaczkach.
Często spotykany gatunek w Polsce to pływak żółtobrzeżek (Dytiscus marginalis).
Pływakowate (Dytiscidae) – rodzina owadów z rzędu chrząszczy należąca do grupy chrząszczy wodnych.
Przedstawiciele z tej rodziny to najlepsi pływacy wśród słodkowodnych bezkręgowców. Ich bliskimi krewniakami są biegaczowate. Najwięcej gatunków żyje w stojących słodkich wodach, a nieliczne tylko żyją w mocno natlenionych górskich strumieniach. Liczne gatunki żyją w słonawych kałużach porośniętych mangrowcami na koralowych wyspach. Ich budowa doskonale przystosowana do wodnego trybu życia wyraźnie odbiega od budowy innych chrząszczy. Wydłużone ciało owalnego kształtu jest grzbieto-brzusznie spłaszczone. Dzięki natłuszczaniu go przez liczne gruczoły oleistą wydzieliną znakomicie odpycha wodę. Tylne szerokie, spłaszczone i pokryte w końcowych członach gęstymi, długimi włoskami odnóża pełnią rolę wioseł służących do poruszania się. Oddychają pod wodą dzięki powietrzu atmosferycznemu zgromadzonemu w postaci pęcherzyka, który przechowują pod pokrywami blisko otworu oddechowego. Co jakiś czas muszą podpływać do powierzchni i odnawiać zapas tlenu. Rozmiary przedstawicieli rodziny wahają się od 2 mm do ponad 40 mm długości.
Zarówno owady dorosłe jak i larwy są drapieżnikami. Ich ofiarami padają drobne zwierzęta wodne. Największe mogą atakować kijanki, małe rybki i płazy. Larwy czekają nieruchomo aż potencjalna zdobycz podejdzie dostatecznie blisko, by wtedy chwycić ją i przebić spiczastymi kleszczami żuwaczek. Przez kanaliki w żuwaczkach wpływa do ciała uchwyconej ofiary z jelita larwy żółtobrązowa ciecz z enzymami, która szybko ją paraliżuje i zabija, a następnie rozpuszcza wewnętrzne organy w płynną masę. Tak przygotowana wstępnie przetrawiona papka jest wsysana z powrotem przez kanaliki w żuwaczkach.
Często spotykany gatunek w Polsce to pływak żółtobrzeżek (Dytiscus marginalis).
Dytiscidae é uma família de coleópteros,[1] com cerca de 160 géneros e 4000 espécies. Os ditiscídeos são besouros aquáticos que habitam todas as regiões do mundo.
O grupo inclui pelo menos duas espécies brasileiras extintas:
Dytiscidae é uma família de coleópteros, com cerca de 160 géneros e 4000 espécies. Os ditiscídeos são besouros aquáticos que habitam todas as regiões do mundo.
O grupo inclui pelo menos duas espécies brasileiras extintas:
Megadytes ducal, extinta em 1996 Rhantus orbignyi, da Argentina e Brasil, provavelmente extinta.Dykare (Dytiscidae) är en familj av skalbaggar[1][2] i underordningen rovskalbaggar som är besläktad med familjen jordlöpare, men ombildad för ett levnadssätt i vatten.
Enligt Catalogue of Life omfattar familjen Dytiscidae 4198 arter[1].
Familjens arter har en bred och oval, oftast tillplattad kropp. De är huvudsakligen svarta, med trådformiga antenner och långa, platta, hårkantade bakben, med vars hjälp de rör sig i vattnet med jämna, kraftiga simtag. De håller till i stillastående vatten, särskilt i kärr, dammar och vattenfyllda gropar, där de kommer upp till vattenytan med relativt korta mellanrum för att hämta luft. De stannar omedelbart under vattenytan med simbenen rakt utsträckta åt sidorna, höjer bakkroppens spets litet över ytan och låter luft strömma in under täckvingarna, för att i nästa ögonblick bege sig ned till bottnen, där de håller sig fast vid vattenväxter med frambenen. Andningshålen är belägna utmed kanterna av bakkroppens översida. På den bidrar en sidorand av långa, fina och täta hår till att hålla kvar luften, som sparas under täckvingarna.
De flesta dykare har flygvingar, men de används främst för att uppsöka andra vattensamlingar.
Sina ägg lägger dykarna med hjälp av ett indragbart äggläggningsrör i vattenväxter. Larverna är långsträckta, sexbenta, med spetsig bakkropp, utrustad med 2 oledade, hårbesatta bihang. Även larverna måste hämta luft vid vattenytan. De har ett stort, platt huvud med två vassa, ihåliga, krökta käkar som de använder för att spruta in matsmältningsvätska i sina byten, för att därefter suga ut dem. Den egentliga munöppningen är rudimentär och spelar inte någon roll för näringsupptagandet. Till förpuppningen gräver sig larven en håla vid stranden.
Dykarna övervintrar i vattnet.
Födan för dykare och deras larver består av mindre till medelstora fiskar, vattenlevande insektslarver, grodyngel och andra mindre djur.
En könsskillnad, som förekommer hos alla större arter av familjen, är att hos hannen de övre lederna på frambenens tarser är utplattade och besatta med små sugkoppar, med vilka han håller fast honan vid parningen. Honan hos de flesta större arterna har dessutom i samma syfte kraftigt fårade täckvingar.
I Skandinavien förekommer omkring 160 arter, av vilka de flesta är små, som de några få millimeter långa arterna av släktet Hydroporus.
Större arter är:
I Svealand kallas dialektalt arter tillhörande släktet Dytiscus utan närmare åtskillnad vattenbaggar. [3]
Wikimedia Commons har media som rör Dykare (skalbaggar).
Wikispecies har information om Dytiscidae.
Dykare (Dytiscidae) är en familj av skalbaggar i underordningen rovskalbaggar som är besläktad med familjen jordlöpare, men ombildad för ett levnadssätt i vatten.
Enligt Catalogue of Life omfattar familjen Dytiscidae 4198 arter.
Familjens arter har en bred och oval, oftast tillplattad kropp. De är huvudsakligen svarta, med trådformiga antenner och långa, platta, hårkantade bakben, med vars hjälp de rör sig i vattnet med jämna, kraftiga simtag. De håller till i stillastående vatten, särskilt i kärr, dammar och vattenfyllda gropar, där de kommer upp till vattenytan med relativt korta mellanrum för att hämta luft. De stannar omedelbart under vattenytan med simbenen rakt utsträckta åt sidorna, höjer bakkroppens spets litet över ytan och låter luft strömma in under täckvingarna, för att i nästa ögonblick bege sig ned till bottnen, där de håller sig fast vid vattenväxter med frambenen. Andningshålen är belägna utmed kanterna av bakkroppens översida. På den bidrar en sidorand av långa, fina och täta hår till att hålla kvar luften, som sparas under täckvingarna.
De flesta dykare har flygvingar, men de används främst för att uppsöka andra vattensamlingar.
Sina ägg lägger dykarna med hjälp av ett indragbart äggläggningsrör i vattenväxter. Larverna är långsträckta, sexbenta, med spetsig bakkropp, utrustad med 2 oledade, hårbesatta bihang. Även larverna måste hämta luft vid vattenytan. De har ett stort, platt huvud med två vassa, ihåliga, krökta käkar som de använder för att spruta in matsmältningsvätska i sina byten, för att därefter suga ut dem. Den egentliga munöppningen är rudimentär och spelar inte någon roll för näringsupptagandet. Till förpuppningen gräver sig larven en håla vid stranden.
Dykarna övervintrar i vattnet.
Födan för dykare och deras larver består av mindre till medelstora fiskar, vattenlevande insektslarver, grodyngel och andra mindre djur.
En könsskillnad, som förekommer hos alla större arter av familjen, är att hos hannen de övre lederna på frambenens tarser är utplattade och besatta med små sugkoppar, med vilka han håller fast honan vid parningen. Honan hos de flesta större arterna har dessutom i samma syfte kraftigt fårade täckvingar.
I Skandinavien förekommer omkring 160 arter, av vilka de flesta är små, som de några få millimeter långa arterna av släktet Hydroporus.
Större arter är:
Bredkantad dykare (Dytiscus latissimus) Gulbrämad dykare (Dytiscus marginalis) Acilius semisulcatus – är omkring 16 mm lång. Honan har breda, tätt hårbevuxna fåror på täckvingarna.Тазики задніх ніг без стегнових покришок. Вусики 11-сегментні[3]. Плавунцеві — друга за кількістю видів родина в підряді Хижі жуки (лат. Adephaga), представники якого — найчисленніші і досить поширені серед водяних жуків.
Плавунцеві — хижаки. Нападають на водяних комах, пуголовків, тритонів і мальків. У личинок жвали пронизані тонкими канальцями, за якими в тіло жертви тече травний сік, а назад — переварена їжа[4].
Для дихання під водою імаго беруть під надкрила запас повітря. Личинки забирають повітря в трахеї через трубку на кінці тіла.
Під час спаровування самець тримається за самицю за допомогою спеціальних дисків на передніх ногах. Самиця відкладає яйця в тканини водних рослин за допомогою яйцекладу. Личинки заляльковуються на суходолі.
Dytiscidae là một họ bọ nước. Họ này có 160 chi và 4000 loài.
Họ này gồm các phân họ, các chi.[1]
Phân họ Agabinae Thomson, 1867
Phân họ Colymbetinae Erichson, 1837
Phân họ Copelatinae Branden, 1885
Phân họ Coptotominae Branden, 1885
Phán họ Dytiscinae Leach, 1815
Phân họ Hydrodytinae K.B.Miller, 2001
Phân họ Hydroporinae Aubé, 1836
Phân họ Laccophilinae Gistel, 1856
Phân họ Lancetinae Branden, 1885
Phân họ Matinae Branden, 1885
Phân họ Incertae sedis
Bài viết liên quan đến họ côn trùng cánh cứng Dytiscidae này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn.
Dytiscidae Latreille, 1802
Типовой род Подсемейства
Плавунцы́[1] (лат. Dytiscidae) — семейство водных насекомых из отряда жесткокрылых. В мировой фауне встречаются более 4000 видов этих жуков. В российской фауне встречаются около 300 видов из 14 триб.
Тазики задних ног без бедренных покрышек. Усики 11-сегментные.[2]
Плавунцы — второе по количеству видов семейство в подотряде Плотоядные жуки (лат. Adephaga), представители которого — самые многочисленные и широко распространённые среди водных жуков.
Плавунцы — хищники. Нападают на водяных насекомых, головастиков, тритонов и мальков. У личинок жвалы пронизаны тонкими канальцами, по которым в тело жертвы течёт пищеварительный сок, а обратно — переваренная пища.[3]
Для дыхания под водой имаго берут под надкрылья запас воздуха. Личинки забирают воздух в трахеи через трубку на конце тела.
Во время спаривания самец удерживается за самку с помощью специальных дисков на передних ногах. Самка откладывает яйца в ткани водных растений с помощью яйцеклада. Личинки окукливаются на суше.
Плавунцы́ (лат. Dytiscidae) — семейство водных насекомых из отряда жесткокрылых. В мировой фауне встречаются более 4000 видов этих жуков. В российской фауне встречаются около 300 видов из 14 триб.
龍蝨科（學名：Dytiscidae，亦作龍虱科） 為甲蟲的一種，隸屬於鞘翅目之下的肉食亞目。 生活在田野、水溝、小溪等水體中，是一種掠食性水生昆蟲。 平均身長約25 mm，儘管不同物種間的大小差異可以很大。 Dytiscus latissimus, the largest,[1] can grow to 45 mm long. 大多數物種的顏色都在深棕色、黑色或深橄欖色，某些亞科的物種會在其邊沿帶有金黃色的條狀斑紋[2]。 They have short, but sharp mandibles. Immediately upon biting, they deliver digestive enzymes. 自從1920年之後，本科物種就沒有再仔細紀錄，但估算目前本科有至少160個屬，約4000物種。
日常生活所指的龍蝨一般泛指本科物種，龍蝨俗稱和味龍、水龜子，由於形似蟑螂，粵語又稱水甴曱。
龍蝨科的學名源於希臘語的δυτικός（dytikos），意思就是「可潛水」。
龍蝨成蟲呈長卵流線形，扁平，光滑，背面拱起，後足扁平剛毛發達。觸角為絲狀，共11節，下顎的觸鬚較短。常見個體大小為10至20毫米，部分物種身長可達35毫米以上 [3]。
龍蝨的成蟲和幼蟲均以肉食性為主，喜食水中昆蟲、孑孓、小魚、蝌蚪等，部分亦屬植食性和腐食性。成蟲具有很強的趨光性。當牠們見到燈光時便飛向高空，趨向光源。 魯迅《兩地書·致許廣平七七》：「龍蝨生水中，外甲殼而內軟翅，似金龜蟲，也能略飛」。
龍蝨科物種的成蟲，特別是大龍蝨屬（Cybister）物種，皆食用。 在墨西哥，當地人會把C. explanatus烤過後再加鹽，與玉米麵豆卷伴食。在日本，日本真龙虱（C. japonicus[2]）在部分地區（例如：長野縣）被視為食物。在中國的廣東省，除了會食用日本大龍蝨之外，還會吃黄缘真龙虱（C. bengalensis）[2]、黑缘真龙虱（C. guerini）[2], 沼泽真龙虱（C. limbatus）[2]、紅邊大龍蝨（C. sugillatus[4]，又名黑绿真龙虱[來源請求][2]）、點刻三線大龍蝨（C. tripunctatus，又名三刻真龙虱[2]）[4]及 probably also the well-known D. marginalis。當地人甚至會養殖龍蝨作食用，但由於龍蝨體型笨重，加上其肉食的食性、少肉而且平淡的味道，飼養的人已愈來愈少。目前市場中的龍蝨來源大多依靠捕捉野生資源，由於水域污染和人為濫捕，故數量日漸減少。 龍蝨科物種在台灣、泰國及新畿內亞亦有被食用。[5]
中國古代人認為龍蝨的成蟲味道鮮美。陳懋仁《泉南雜誌》載：「龍蝨，如牛糞上蟲，似黑而薄，劈食之，小有風味」。屠本畯《閩中海錯疏·介部》亦載：「龍蝨，似螥蜋而小，黑色，兩翅六足，秋月暴風起，從海上飛來，落水田或池塘，海濱人撈取，油鹽製藏珍之」。 龍蝨亦具藥用價值，是中藥材的一種，中藥名為水龜子。具有養顏活血，強身健體之功效，被譽為「水中人參」。
龍蝨科物種由於在陸地移動緩慢，牠們不單是人類的美食，也是一些中型雀鳥、哺乳類動物及其他較大型掠食者的點心。若蟲由於會偽裝，而且在水中可以以噴射水流來逃脫，相對其成蟲來說較為安全，甚至有時在一些小的池塘還成為了頂級掠食者。
Subfamily Coptotominae Branden, 1885
Subfamily Hydrodytinae K.B.Miller, 2001
Subfamily Lancetinae Branden, 1885
Subfamily Matinae Branden, 1885
Subfamily Incertae sedis
龍蝨科（學名：Dytiscidae，亦作龍虱科） 為甲蟲的一種，隸屬於鞘翅目之下的肉食亞目。 生活在田野、水溝、小溪等水體中，是一種掠食性水生昆蟲。 平均身長約25 mm，儘管不同物種間的大小差異可以很大。 Dytiscus latissimus, the largest, can grow to 45 mm long. 大多數物種的顏色都在深棕色、黑色或深橄欖色，某些亞科的物種會在其邊沿帶有金黃色的條狀斑紋。 They have short, but sharp mandibles. Immediately upon biting, they deliver digestive enzymes. 自從1920年之後，本科物種就沒有再仔細紀錄，但估算目前本科有至少160個屬，約4000物種。
この項目では、ゲンゴロウ類全般について説明しています。そのうち、「ゲンゴロウ」を標準和名とする種については「ナミゲンゴロウ」をご覧ください。 
本文参照
ゲンゴロウ類（ゲンゴロウるい）は昆虫綱コウチュウ目オサムシ上科に属する水生の数科にまたがる水生昆虫の総称。
ゲンゴロウ（源五郎）はゲンゴロウ類[注 1]の総称だが、その中でもゲンゴロウ科 (Dytiscidae) のみを指したり、ゲンゴロウ科に属するナミゲンゴロウ (Cybister japonicus) の標準和名として用いられる。同じオサムシ上科の水生グループでも、幼虫が鰓呼吸をするコガシラミズムシ科やミズスマシ科はゲンゴロウ類には通常含めない。食用に用いられる地域もある。
水田や池などの止水域、小川や渓流、さらには海岸の潮間帯上部に位置するタイドプールや地下水などにも生息する。日本では水田が身近であり、そこに住む種は昔から親しまれてきたが、近年水田の農地改良による餌生物の減少や、護岸により幼虫が蛹になれないこと、農薬、水質汚染、ため池におけるブラックバスの無差別放流などで数を減らしている種が目立つ。かつては一部の地方では食用にされるほど多産した、代表種であるナミゲンゴロウ（ゲンゴロウ、オオゲンゴロウ）も絶滅危惧II類 (VU)（環境省レッドリスト）に指定されている。生息地の消滅、個体数の減少の度合いはナミゲンゴロウが東京都で絶滅するなど[1]、同じレッドデータブック記載種である水生昆虫タガメを凌ぐ深刻さである。今日、日本の都市部や農村部でもっとも目立つ種は、中型種のヒメゲンゴロウとコシマゲンゴロウの2種であり、ハイイロゲンゴロウとマメゲンゴロウがそれに準じる状況である。
幼虫は細長い体をしており、終齢幼虫は成虫の体長のほぼ2倍にまで成長する。頭部には外部からも目立ち小動物の捕獲に適した鎌状に長くのびた鋭い大顎が発達している。これは成虫と違い、ほぼ完全に生きた獲物の捕食に依存して成長するために発達した、獲物の捕獲に特殊化した器官である。
大顎は注射針状になっており、獲物に食いつくと獲物を麻痺させる毒と消化液を同時に体内に注入し、体液と、消化されて液状化した筋肉や内臓などの組織を毒と消化液の注入に使われた大顎内の管から吸収し、口の入り口の毛で固形物をろ過して除き、消化管に飲み込む。このため、幼虫自身の体の大きさに比べて比較的大きい獲物まで瞬時に麻痺させて捕食することができる。このため、大型種の幼虫に咬まれると、ヒトの指でも消化液による組織の壊死を起こしたり、それによる重症の蜂窩織炎にまで至る症例が報告されているので、安易に素手を近づけることは極めて危険である。
獲物の種類は、一部の種ではメススジゲンゴロウやマルガタゲンゴロウを含む系統のようにミジンコにほぼ依存するものや、シャープゲンゴロウモドキのように若齢幼虫時代は甲殻類のミズムシ類に深く依存するといったように特定の獲物への依存性の強い狭食性の種が知られているが、ゲンゴロウ類全体としてはまだどの種が広食性でどの種が狭食性か、また狭食性の種では何に特殊化した食性を持っているかなど未解明のものがほとんどであるのが現状である。特に食物が不足していない状況においても共食いが見られる[注 2]。
大型種ではある程度成長するとオタマジャクシなどの両生類の幼生を主に食べるものが知られており、ゲンゴロウ類の大型種の進化と両生類幼生食性の関連を議論する説もある。
幼虫にはこうした獲物を待ち伏せで捕らえるものと、活発に泳ぎながら探索して捕らえるものがとある。飼育下の実験ではあるが、ヒメゲンゴロウの幼虫のように集団で獲物を襲うことが報告されている種もある。幼虫も空気呼吸であり、尾端にある一対の気門を時々水面に出して気管の中の空気を入れ替える。
水中に適応したゲンゴロウでも、一生全てを水中で過ごすわけではない。成熟した幼虫は上陸し、前蛹期の前から蛹の時期を経て、羽化後しばらくまでを地中に掘った蛹室で過ごす。土中に潜ってから蛹室をつくるものだけではなく、地表に泥をドーム状に積み重ねて蛹室をつくるものも知られている。
成虫は、水の抵抗の少ない流線型の体型、効率よく水を掻くことのできるようにブラシ状の毛の生えた長く太い後脚、水中での呼吸用の空気を溜めることのできる構造など、遊泳に非常に適した体の構造を持つ。このため水生昆虫の中でも特に遊泳能力に優れており、獲物を求めて活発に泳ぎ回る。
幼虫と同様、コツブゲンゴロウ科のように一部草食性に分化した分類群を除き肉食性であり、爪のある前脚と中脚で獲物を捕獲する。餌は幼虫とは異なり、死んで間もなかったり弱った小魚などの小動物や昆虫を摂食することが多い。しかし飢えている場合は共食いすることもあり、健康な個体を捕食する例も確認されている。
飛翔能力は地下水生息種やごく一部の地表水生息種を除いて退化しておらず、夜間は活発に飛び回り、水系間を移動するのに使われたり、また燈火などにも飛来する。飛翔に関してはほとんどの種はいったん上陸してからでないと飛び立てないが、例外的に汎世界分布種のハイイロゲンゴロウは遊泳中に水面から直接飛び立つことができる。
越冬についてはよくわかっておらず、種によって凍結した水面のすぐ下で活動しているのが観察されているケースもある。飼育下では特別な処置がなくとも問題がないため、はっきりとした越冬行動は持たないとする見方もある。
よく水からあがって甲羅干し行動をとるが、これは体温調節・殺菌・飛翔の準備などのためだと考えられており、飼育下でこの行動を阻害すると、ミズカビ類などの水生菌による感染症を起こしやすくなることが知られている。
雄の前脚のふ節には一部が扁平に拡大して下面にいくつかの吸盤を持つものが多く、交尾に際してはこれで雌の背面に吸着する。また、一部の種では雄の背面が滑らかなのに対して雌の背面にはしわや溝が発達する例があり、これも交尾に際して雄がつかまりやすくするのに関係した適応と考えられる。
雌の腹端には出し入れできる左右に扁平な産卵管があり、大型種には水草に顎で穴を開け、そこに産卵管を差し込み産卵するものが多いが、小型種や中型種には水草などの表面に卵を付着させるものが多く、あるいは水面に一部を出した流木などの濡れた表面に卵塊として産卵するものも知られる。
成虫は空気呼吸であり、翅の下に空気を溜めている。しばしばこの空気の一部を尾端から気泡として水中に突出させているのが観察され、この気泡内の空気中の空気の酸素分圧が下がり二酸化炭素分圧が上がると、水中に二酸化炭素が溶け出し、逆に水中に含まれる酸素が気泡の空気中に入り込むことが知られている。このため、いったん翅の下に空気を取り込んで潜水すると、そこに元々含まれていた以上の酸素を得て長く潜水活動をすることができる。渓流性の種はこうした水中の酸素への依存度が高いと見られ、十分酸素を含まない水中で飼育すると死んでしまいやすい。
ゲンゴロウやゲンゴロウモドキのような大型種の飼育環境は基本的には淡水魚用の水槽と同じでよい。
成虫は刺身や煮干しを与える。甲羅干しができるような足場を作る。直射日光は避ける。 また、死んだエビなども食べる。 生きたヌマエビを水槽に入れておくと、ゲンゴロウの食べカスを食べてくれるので便利である。
幼虫は生き餌専食であるうえ種によっては高度に良好な水質を要求することがあるため、成虫に比べて飼育が厄介である。共食いを防ぐため一匹ずつわけて飼わなければならないほか、餌も生きた獲物を用意しなければならない。小型個体にはアカムシを、大型個体にはオタマジャクシを与えることが多いが狭食性の種も多く、一概には言えない。多摩動物公園昆虫園では、ナミゲンゴロウの成虫、幼虫ともに、養殖したコオロギを与えて飼育することで好結果を得たと発表されている[2]。
中型種の飼育は、最普通種のヒメゲンゴロウの飼育がもっとも容易である。小型のプラスチック水槽に甲羅干し用の木片とアオミドロの塊を入れて直射日光の当たらない明るい場所に置き、煮干などを与えればアオミドロの塊に容易に産卵し、孵化した微小な弱齢幼虫はアオミドロの塊に住むケンミジンコ類やワムシ類などの小動物を捕食してアカムシを与えられるほどの大きさに成長する。この段階で個別飼育に移行し、アカムシを摂食しなくなった時点で蛹化用の土を入れて一部に水溜りをつくった水槽に移せば土に潜って蛹室をつくり、成虫になってから地表に出現する。
中国の広東省・福建省・広西チワン族自治区やベトナムなどではコガタノゲンゴロウ（龍虱）やゲンゴロウ（金辺龍虱）などの成虫を食用にする。中華鍋で煎って食べるか、揚げて食べる。明の屠本畯の『閩中海錯疏·介部』には「龍虱は螥螂（ゴキブリ）に似て小さく、黒色、羽根が二枚、六本足で、秋に台風が吹くと海から飛んできて、水田や池に落ち、海辺の人はすくい取って、油で揚げ塩を振って保存し珍重する」との記述がある。ベトナムでは蛹や成虫を素揚げして食べる。
また、中国では生薬にもされる。コガタノゲンゴロウなどを「龍虱」(りょうしつ、りゅうしつ)、「水亀子」(すいきし)、「水鱉虫」(すいべつちゅう)と称し、成虫を煮干しにして保存し、すりつぶして丸薬などとして用いる。『陸川本草』は性質を「甘、平」とする。補腎、活血、夜尿症に効果があるとされる[3]。
日本には37属130種あまり、世界には約130属4000種が知られている。
![[icon]](http://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%83%95%E3%82%A1%E3%82%A4%E3%83%AB:Wiki_letter_w_cropped.svg){kind=small}
ゲンゴロウ類（ゲンゴロウるい）は昆虫綱コウチュウ目オサムシ上科に属する水生の数科にまたがる水生昆虫の総称。
ゲンゴロウ（源五郎）はゲンゴロウ類の総称だが、その中でもゲンゴロウ科 (Dytiscidae) のみを指したり、ゲンゴロウ科に属するナミゲンゴロウ (Cybister japonicus) の標準和名として用いられる。同じオサムシ上科の水生グループでも、幼虫が鰓呼吸をするコガシラミズムシ科やミズスマシ科はゲンゴロウ類には通常含めない。食用に用いられる地域もある。
.jpg)
.jpg)
![Immagine di [[Graphoderus bilineatus]]](http://it.wikipedia.org/wiki/File:Graphoderus_bilineatus_SLO.jpg)
